Предмет дослідження – особливості атрибутивно-стильової детермінації життєстійкості особистості. Методи дослідження. З метою вирішення поставлених дослідницьких завдань та забезпечення об'єктивності дослідження в роботі використана низкаметодів: теоретичні методи – теоретичний аналіз джерел, системно-структурний аналіз та інтерпретація отриманих даних; емпіричні методи – методи спостереження, моделювання, аналізу результатів діяльності, психодіагностичні методики.Для визначення атрибутивно-стильової предиспозиції поведінкової активності особистості використано: шкала дисфункціональних установок А.Бека-А.Вейсман (Beck's Dysfunctional Attitudes Scale); тест атрибутивнихстилів (Л. Рудіна); шкала базисних переконань (WAS) Ронні Янов-Бульмана (стандартизація М. Падун, А. Котельникова).Для встановлення особливостей життєстійкості та ресурсності особистості використано: тест життєстійкості (Hardiness Survey, Maddi) в адаптації М.Алфімової та В. Голімбет; опитувальник SVF120 (В. Янке, Г.Ердманн, адаптація Н. Водоп'янової); методика вимірювання психологічної захисту (Пилюгіна Є.Р., Сулейманов Р.Ф.); Я-структурний тест Аммона; короткий опитувальник Темної тріади (The Short Dark Triad, SD3). Методи математичної статистики: t-критерій; факторний аналіз; множинне лінійне моделювання; кореляційний аналіз. Статистична обробка даних здійснювалась за допомогою комп'ютерного забезпечення SPSS для Windows (версія 22.0).Наукова новизна одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає у тому, щовперше встановлено атрибутивно-стильові предиспозиції життєстійкості особистості; доведено, що життєстійкість особистості обумовлена базисними переконаннями, дисфункцінальними установками, атитюдами, механізмами психологічних захистів; співвіднесено емпіричні кореляти атрубутивних стилів; порівняно особливості розподілу та функціонування дисфункціональних установок, атрибутивних стилів та базисних переконань ВПО – чоловіків та жінок; встановлено атрибутивно-стильову обумовленість перебігу неклінічних форм порушення поведінки, конструктивності, деструктивності тадефіцитарності Я-функцій; визначено, що у жінок-переселенок атрибутивнообумовленими чинниками життєстійкості виступають: негативістична ізоляційна незалученість; прагматичний афективний контроль; проактивна нарцисична стратегія, у чоловіків-переселенців: нарцисична ворожа незалученість; маскулінна домінантна політичність; стабільна проактивність;пасивна відстороненість; уточнено: зміст зануреності, контролю та прийняття ризику як компонентів життєстійкості; перебіг неклінічних форм порушення розладів адаптації внутрішньо переміщених осіб; дістали подальшого розвитку уявлення про: атрибутивно-стильову обумовленість у переселенців до інтерналізації проблем; функціонування когнітивно-смислових спотворень; параметризації каузальності на рівнях стабільності, глобальності, контролю. Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблені моделі життєстійкості особистості на рівні предикторів та ефекторівможуть бути використані в роботі центрів та служб з підтримки, соціальнопсихологічної реабілітації різних груп населення, а також в програмах підвищення кваліфікації психологів, соціальних працівників.^UThe subject of research - features of attributive and stylistic determination of personality vitality. Research methods. In order to solve the research tasks and ensure the objectivity of the research in the work used a number methods: theoretical methods - theoretical analysis of sources, system-structural analysis and interpretation of the obtained data; empirical methods - methods of observation, modeling, analysis of performance, psychodiagnostic techniques. To determine the attributive and stylistic predisposition of behavioral activity of the individual used: A. Beck's dysfunctional attitudes scale (A. Beck's Dysfunctional Attitudes Scale); attributive test styles (L. Rudina); Ronnie Yanov-Bulman scale of basic beliefs (WAS) (standardization by M. Padun, A. Kotelnikov).To establish the features of vitality and resourcefulness of the individual used: vitality test (Hardiness Survey, Maddi) adapted by M. Alfimova and V. Golimbet; SVF120 questionnaire (V. Yanke, G. Erdmann, adaptation by N. Vodopyanova); methods of measuring psychological protection (Pilyugina ER, Suleymanov RF); Ammon's self-structural test; The Short Dark Triad (SD3). Methods of mathematical statistics: t-test; factor analysis; multiple linear modeling; correlation analysis. Statistical data processing was performed using computer software SPSS for Windows (version 22.0). The scientific novelty of the results of the dissertation research is thatattributive-stylistic predispositions of personality vitality were established for the first time; it is proved that the vitality of the individual is due to basic beliefs, dysfunctional attitudes, attitudes, mechanisms of psychological protection; empirical correlates of attributive styles are correlated; compare the features of the distribution and functioning of dysfunctional attitudes, attributive styles and basic beliefs of IDPs - men and women; the attributive and stylistic conditionality of the course of non-clinical forms of behavioral disorders, constructiveness, destructiveness and deficiency of self-functions; it is determined that in women-migrants attributively conditioned factors of viability are: negativistic isolation; pragmatic affective control; proactive narcissistic strategy, in immigrant men: narcissistic hostile non-involvement; masculine dominant politics; stable proactivity; passive detachment; specified: the content of immersion, control and acceptance of risk as components of viability; the course of non-clinical forms of disorders of adaptation disorders of internally displaced persons; received further development of the idea of: attributive and stylistic conditionality of migrants to the internalization of problems; functioning of cognitive-semantic distortions; parameterization of causality at the levels of stability, globality, control. The practical significance of the obtained results is that the developed models of personality vitality at the level of predictors and effectors can be used in the work of support centers and services, socio-psychological rehabilitation of various groups, as well as in training programs for psychologists, social workers.

Дисертаційна робота присвячена літературознавчому дослідженню репрезентації теми історичної пам’яті у романах сучасних польських письменників. У першому розділі дисертації висвітлено особливості cучасного дискурсу історичної пам’яті та концепції відомих авторів. Підкреслено постійне переосмислення історії з урахуванням сучасних цінностей. Особливість змін історичної пам’яті в посттоталітарних суспільствах, зокрема в Польщі, розглянуто в контексті переходу до демократії. Аналізовано ключові теми в польському історичному дискурсі та нелінійний процес їх трансформації. Досліджено роль літератури в подоланні травми, яка стає інструментом переборювання посттравматичного синдрому та виконує "терапевтичну" Простежено художні прийоми і способи, за допомогою яких письменники створюють бажану рецепцію художніх творів. Другий розділ дисертації відображає трансформацію парадигми історичної пам’яті у творах сучасних польських прозаїків. Подано ретроспективний огляд літератури історичної пам’яті у Польщі за період після закінчення війни до теперішнього часу. Відзначено зміни в літературознавчих інтерпретаціях художніх творів про Другу світову війну та її травматичні наслідки. Розглянуто нові підходи до художнього відображення історичних подій у сучасному польському романі. На зміну заідеологізованості, стереотипним офіційним наративам у трактуванні історичних подій на перший план виходить опрацювання раніше табуйованих тем, осмислення індивідуальної історичної пам’яті, рефлексії про травматичний досвід, дослідження проблем міжпоколіннєвих зв’язків і постпам’яті. Домінуючою темою сучасних меморіальних творів у Польщі є історична пам’ять жертв Голокосту. Простежено роль і значення гендерного виміру насильства тоталітарного режиму у польському романі, відзначено появу багатьох жіночих імен серед сучасних письменників Польщі. У романах, написаних жінками, особливо підкреслюється вплив постпам’яті, переданої наступним поколінням жертв. Для реалізації нової перспективи історичного дискурсу розробляються відповідні художні засоби. У третьому розділі дисертаційної роботи представлено аналіз романів сучасних польських письменників у контексті історичної пам’яті. Проведений літературознавчий аналіз дозволив виявити нові тенденції у репрезентації історичної пам’яті у романах. Основною сферою досліджень сучасних польських прозаїків є індивідуальна пам’ять, яка може не збігатися з колективними уявленнями про історичні події. У романі "Сонька" Іґнація Карповича висвітлено переосмислення історичних подій через індивідуальну пам'ять, підкреслено необхідність оповіді про травму. "Дім з вітражем" Жанни Слоньовської досліджує формування ідентичності під впливом пам'яті та історичних подій. Лукаш Сатурчак у "Ґаліції" аналізує проблеми історичної пам'яті українсько-польського прикордоння через призму індивідуальної пам'яті. Родинна сага Йоанни Батор "Піщана Гора" осмислює травми післявоєнної міграції та вплив історичного минулого на три покоління жінок. Роман "Секретик" Бриґіди Хельбіґ пропонує новий погляд на ідентичність та асиміляцію німецьких переселенців у Польщі після Другої світової війни. Характерним явищем польської прози сучасності є розвиток гендерно маркованої нарації у творах про реалії і наслідки війни. Жінки-письменниці прози другого покоління уцілілих жертв фашизму у своїх романах, часто з автобіографічними елементами, тематизують вимушене мовчання, переданий через постпам’ять страх, який відчувається на підсвідомому рівні, шляхи подолання успадкованих травм. Здійснений текстуальний аналіз творів польських письменниць – Зити Рудзької, Аґати Тушинської, Моніки Шнайдерман – дав можливість виокремити специфіку жіночої нарації про травми жертв війни і Голокосту. Виявлено, що в аналізованих романах письменники не уникають гострих тем стосунків між поляками і євреями в час Голокосту, антисемітизму частини польського суспільства, відсутності емпатії до Іншого.^UThe dissertation is devoted to the literary study of the representation of the theme of historical memory in the novels of modern Polish writers. The first chapter of the dissertation explores the peculiarities of contemporary discourse on historical memory and the concepts put forth by renowned authors. It emphasizes the ongoing reinterpretation of history in light of modern values. The distinct changes in historical memory in post-totalitarian societies, particularly in Poland, are examined in the context of the transition to democracy. Key themes in Polish historical discourse and the nonlinear process of their transformation are analyzed. The role of literature in overcoming trauma is investigated, as it becomes an instrument for overcoming post-traumatic syndrome and serves a "therapeutic" function. The artistic techniques and methods through which writers create the desired reception of their works are traced.The second chapter of the dissertation reflects the transformation of the paradigm of historical memory in the works of modern Polish novelists. A retrospective review is presented of the historical memory literature in Poland from the end of the war to the present. Changes in literary interpretations of the works of art about the Second World War and its traumatic consequences are noted. New approaches to the artistic representation of historical events in the modern Polish novels are considered. Instead of ideologisation, stereotypical official narratives in the interpretation of historical events, discussion of previously taboo topics, understanding of individual historical memory, reflection on traumatic experience, research of problems of intergenerational relations and post-memory come foreward. The dominant theme of contemporary memorial works in Poland is the historical memory of the victims of the Holocaust. Most of the works were written by representatives of the second generation of Holocaust survivors. The role and significance of the gender dimension of the violence of the totalitarian regime in the Polish novels is traced, the appearance of many female names among modern Polish writers is noted. In novels written by women, the impact of post-memory passed on to subsequent generations of victims is particularly emphasized. Appropriate artistic means are being developed to implement a new perspective of historical discourse. The third chapter of the dissertation presents an analysis of modern novels by Polish writers in the context of historical memory. The literary analysis made it possible to reveal new trends in the representation of historical memory in novels. The primary focus of research for contemporary Polish prose writers is individual memory, which may not align with collective perceptions of historical events. In Ignacy Karpowicz's novel "Sonka," the reinterpretation of historical events through individual memory is highlighted, emphasizing the necessity of narrating trauma. Żanna Słoniowska's "The House with the Stained-Glass Window" explores the formation of identity under the influence of memory and historical events. Łukasz Saturczak analyzes issues of historical memory along the Ukrainian-Polish border through the prism of individual memory in "Galicia." Joanna Bator's family saga, "Sand Mountain," reflects on the traumas of post-war migration and the impact of historical past on three generations of women. Brygida Helbig's novel "The Little Secret" offers a new perspective on the identity and assimilation of German resettlers in Poland after World War II. A characteristic phenomenon of modern Polish prose is the development of gender narrative in the novels about the realities and consequences of war. Women prose writers of the second generation of survived victims of fascism in their novels, often with autobiographical elements, thematize forced silence, transmitted through post-memory fear that is felt on a subconscious level, ways to overcome inherited traumas. The textual analysis of the works of Polish writers - Zyta Rudzka, Agata Tuszyńska, Monika Shneiderman - made it possible to single out the specifics of women’s narratives about the trauma of victims of war and the Holocaust. It was found that in the analyzed novels the writers do not avoid the hot topics of relations between Poles and Jews during the Holocaust, anti-Semitism of a part of Polish society, lack of empathy for the Other.

Розроблено теорію історичної події, яка проаналізована як онтологічний і соціально-історичний феномен. Висвітлено фундаментальні ейдетичні параметри становлення історії. Виявлено онтологічні основи подієвості, проаналізовано структуру події, розроблено принципи класифікації історичних подій. Проаналізовано наративні та віртуальні аспекти історичної подієвості. Обгрунтувано можливості ейдетично-структуралістського розуміння подієвих структур, що повторюються в історії, що дало змогу вийти за межі лінійно-фіналістичного історизму та розробити принципово нову багатомірну модель пізнання історії.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено теоретичним і практичним питанням організації бухгалтерського обліку в умовах його комп'ютеризації. Уточнене визначення організації бухгалтерського обліку та перелік і послідовність здійснення її етапів. Досліджена історична трансформація форми бухгалтерського обліку. В результаті дослідження розроблені та обгрунтовані пропозиції зі створення комп'ютерних систем бухгалтерського обліку.

  Скачати повний текст

Розглянуто становлення та еволюцію образу жінки-науковця в українській історіографії. Проаналізовано особливості інтеграції жінок до професійного наукового співтовариства та формування професійної ідентичності жінки-історика. Розкрито евристичний потенціал категорії "образ жінки-історика" як інструменту осмислення стану української історичної науки (УІН) 1920-х рр. у контексті гендерних характеристик. Визначено фактори фемінізації УІН, особливості становлення системи жіночої вищої освіти. Вивчено ситуацію співіснування декількох образів жінки-історика - "академічного", "марксистського", "пролетарського". Особливу увагу приділено питанню впливу обраної професії на самопрезентації жінок-істориків у приватному житті, проаналізовано феномен професійних деформацій у жінок-науковців. Досліджено становлення жіночого дискурсу в історіографії 1920-х рр., виділено особливості професійного письма жінки-історика.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена всебічному аналізу розвитку давньоруського Вишгорода та його округи, заснованому на залученні значної джерельної бази. Археологічні та писемні дані вказують на те, що Вишгород був заснований в першій половині Х ст. Популярна версія про виникнення міста в результаті природнього розвитку слов'янського поселення не знайшла підтверджень. Територія давньоруського Вишгорода складалася з укріплених дитинця і окольного граду, а також – відкритого посада. Їх загальна площа становила не менше 31 га. В ХІ ст. навколо міста формується сільськогосподарська округа, до якої зараховано понад два десятки пам'яток. Еталонними можуть вважатися матеріали великих ремісничих осередків, що спеціалізувалися на гончарстві, металургії, металообробці. Робиться висновок про належність вишгородських майстрів до числа вотчинних ремісників, що напряму підпорядковувалися князівському двору. Масштабні обсяги виробництва, в першу чергу, були орієнтовані на потреби населення Києва. Значного розвитку набули торгівля, військова справа, домашні ремесла, промисли. Дані поховального обряду та знахідки предметів культу дозволяються простежити поступову зміну світоглядних уявлень від язичництва до християнства.^UThe research is devoted to the comprehensive analysis of the development of ancient Vyshgorod and its periphery, based on the involvement of an extensive source base. Archaeological and written evidence indicates that Vyshgorod was founded in the first half of the Xth century. The popular version of the city's establishment as a result of the natural development of the Slavic settlement didn't find confirmation. The territory of Old Rus Vyshgorod consisted of fortified citadel and district castle, as well as an open posad. Their total area was at least 31 hectares. In the XIth century the city was surrounded by an agricultural suburb, which has more than two dozen of monuments. Materials coming from the large craft centers specialized in pottery, metallurgy, metalworking can be regarded as standard. The conclusion made is that the the Vyshgorod masters belonged to the patrimonial artisans, who directly obeyed to the prince's court. Large-scale volumes of production, in the first place, were oriented on the needs of the population of Kyiv. Trade, warefare, home craft, crafts made a major step in their development. Data of the funeral rite and the findings of the objects of the cult allowe to trace the gradual change of ideological notions from paganism to Christianity.

Акцентовано увагу на детермінантах центральноєвропейської версії громадянського суспільства, її становлення та функціонування в контексті європейського теоретичного поля, соціально-філософській концептуалізації та ціннісному спрямуванні. Синтезовано базові теоретичні підходи до проблематики громадянського суспільства, історії формування та розвитку даного феномена в Центральній Європі й Україні. Висвітлено ціннісно-раціональний фундамент громадянського суспільства, підгрунтя та практичне значенні даного феномена для соціальної інтеграції суспільства, утворення вимірів солідарності та довіри. Проаналізовано субсидіарність секулярних і сакральних основ громадянського суспільства, їх вплив на відтворення горизонтальних соціальних зв'язків, моральне оновлення та "духовне зростання" різноманітних спільнот і груп. Зазначено, що процеси суспільної самоорганізації та соціального оновлення в Центральній Європі засвідчили щільну взаємопов'язаність феномена громадянського суспільства із життєвим світом конкретної людини, яка виявилася спроможною опанувати викривленій тоталітарній системі й усім формам бюрократичного адміністрування.

  Скачати повний текст

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора мистецтвознавства за спеціальністю 26.00.01 – теорія та історія культури (мистецтвознавство). Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв, Міністерство культури України, Київ, 2019. У дисертації представлено комплексне мистецтвознавче дослідження гламуру як художньо-мистецького феномену, виявлено його художні та соціальні аспекти, простежено етимологію поняття «гламур» у науковому та публіцистичному дискурсі. Проаналізовано особливості репрезентації цього явища в сучасному мистецтві, виділено суттєві ознаки гламуру в дискурсі естетизації повсякденності. Розглянуто основні світоглядні засади гламуру, його художні й естетичні цінності, історичні модифікації та стильові прояви в контексті еволюції європейської художньої культури. Охарактеризовано такі чинники впливу на становлення гламуру, як: естетичне сприйняття світу, стиль життя, цілі та цінності художньої творчості, основні принципи мистецтва. Порушено питання існування гламурного стилю в різних видах сучасного мистецтва. Виявлено й схарактеризовано відмінні риси гламурного стилю. Наведено приклади та доведено, що гламурний стиль існує майже в усіх видах сучасного мистецтва: архітектурі, літературі, театрі, музиці, хореографії, кіно- та фотомистецтві, дизайні тощо. Проаналізовано гламурні стилі в різних видах мистецтва. Ключові слова: гламур, художньо-мистецьке явище, художня культура, мистецькі практики, форми, симулякр, гламурна тілесність, гламурний образ, гламурний стиль, консюмеризм.^UThe thesis for Obtaining a Scientific Degree of Doctor in Fine Arts Sciences for the specialty 26.00.01 – Theory and History of Culture (Art Studies). – National Academy of Managerial Staff of Culture and Arts, Ministry of Culture of Ukraine, Kyiv, 2019. The thesis presents a comprehensive study of the art history of glamor, its historical forms, and modifications in the context of European artistic culture. In the articulated concept of the author, glamor is considered as an artistic phenomenon aimed at unifying the aesthetic ideal and transformation of values and contains certain scenarios of behavior. The ambivalence of glamor as a product of artistic culture is due to its complexity, ephemerality, versatility and a certain aggressiveness, including the ambiguity of its understanding, the use of various methodological guidelines and principles, following the tasks or solved theoretical problems. The scientific problem of the presented dissertation is an interdisciplinary study of glamor as an artistic phenomenon, the definition of its essential specifics and glamor manifestations in the context of understanding the processes, trends, and factors in the development of modern art and modern forms of the aestheticization of being. Based on the analysis of the theoretical heritage, it is proved that the conceptualization of glamor in scientific discourse involves the development of a conceptual-categorical apparatus, the use of which allows theoretically to substantiate and describe in detail glamor as an ambivalent artistic phenomenon, its values, historical dynamics, and forms. The conceptual approach of research of glamor presented in the work made it possible to find out that the modern content of the concept “glamor” differs significantly from the etymological meaning in the original language, is used in various discourses (from everyday to scientific), has a wide range of meanings (which will probably increase) from the style in art to the new ideology of society. Since the conceptual “constructs”, which are mainly used by domestic science, were created mostly in modern times, some of them lose their cognitive potential as a result of the fundamental transformation of social being and globalization processes and require clarification of meaningful content. In this paper, glamor is studied as an ambivalent artistic phenomenon that existed in world culture in the endogenous or exogenous form, in the process of cultural and historical development was modified, acquired new forms, the range of its functions and artistic practices expanded, the number of attribute properties increased. The essential feature of glamor is defined - visual demonstrativeness, which expresses the desire of a person or certain social strata to parade (visually demonstrate) body, clothing, works of art, luxury, wealth, success, position in society and the like. It is proved that glamor acts as a middle aesthetic category, which is between the ugly and the beautiful, which explains the corresponding ambivalent perception of this phenomenon. It is argued that glamor substitutes the classical canon of beauty, becoming the aesthetic ideal of modern society. Glamor attributes and techniques make it possible to make a glamorous “piece”, including artistic, successful, in demand in modern art markets.

Висвітлено засадничі поняття та положення філософської герменевтики у зв'язку з феноменологічною та риторично-гуманістичною традиціями. Герменевтичний принцип історичності досліджено через такі феноменологічні поняття як життєсвіт, горизонт та інтерсуб'єктивність. Антисуб'єктну й антиінструментальну настанови розкрито за допомогою таких понять як дієво-історична свідомість, здоровий глузд і метафора. Встановлено, що розуміння є необ'єктивувальним досвідом істини, який має структуру діалогу, оскільки передбачає відкритість до іншого й є сутнісно незавершеним. Запропоновано інтерпретацію герменевтичної теорії досвіду в широкому контексті практичної філософії. Стосунок розуміння та мовлення розкрито через концепцію відкритості герменевтичного досвіду, розглянуту в аспектах тілесності, моральності та темпоральності, де відповідно феномени здоров'я, дружби та "затримки" засвідчують екзистенційну свободу людини.

  Скачати повний текст

Досліджено мовленнєві акти експресивів негативної емоційності в англійському дискурсі XVI - XX ст. як комплексу їх мовних, прагматичних, психологічних, когнітивних і соціальних характеристик. Визначено суть дискурсу негативної емоційності та уточнено прагматичний статус його мінімальної одиниці - мовленнєвого акту експресиву негативної емоційності, з'ясовано його прагмасемантичні типи за принципом психологічних станів. Діахронічно сталими в прагматичній системі експресиву негативної емоційності виявились: денотативний, іллокутивний та інтенціональний аспекти; ролі діахронічних змінних набувають адресантний, адресатний, ситуативно-контекстний і локутивний аспекти. Зазначено, що історичне варіювання окремих різновидів мовленнєвих актів експресивів негативної емоційності є різновекторним. Зроблено висновок, що загальною тенденцією їх історичного розвитку є звуження набору й зменшення частотності маркерів емотивності в усіх прагмасемантичних різновидах.

  Скачати повний текст

На підставі дослідження публіцистичної, художньої та епістолярної спадщини проланалізовано історіософські погляди історичних романістів другої половини XIX ст., їх самобутність і новаторство в ідейно-естетичній реалізації концепції історичного твору. Розглянуто складові поетики історичної прози зазначеної доби, які ще не були об'єктом дослідження: точку зору автора та "літописця" та художні форми її вираження, інтерпретацію, засоби та прийоми трансформації джерела, "чужу мову" оповідача. Найпоширенішим історичним джерелом у другій половині XIX ст., поряд з козацькими літописами, були науково-публіцистичні історичні монографії М.Костомарова та інших істориків. Досліджено проблему художніх особливостей історичної прози. Зроблено висновок, що в історичній романістиці другої половини XIX ст. утвердився документалізм, про що свідчить ідентичність фабул творів різних авторів і спроби імітації джерела. Відзначено, що насиченість документальної бази та її трансформація може бути різною та тісно пов'язаною зі стильовою манерою автора. Показано, що в аналізованих творах у різних співвідношеннях синтезується документальна основа та художній вимисел. Зазначено, що історична проза даного періоду значною мірою художньо популяризує історичні науки, приводить читача до сміливіших і радикальніших узагальнень, сприяє формуванню національної ментальності.

  Скачати повний текст

В контексті сучасних уявлень про логіку розвитку наукової думки надано цілісну характеристику історії становлення основних концептуальних та методичних підходів у межах вітчизняної педології. Встановлено, що теоретичним підгрунтям української педології слугувала не західна педологічна концепція, а вітчизняна наукова думка вчених-попередників. Виявлено основні причини заборони педології, якими є соціально-політичні умови держави та пануюча ідеологія. Виявлено, що українська версія педологічної науки має власні змістові особливості: застосування рефлексологічного експерименту до вивчення дитинства; зосередження уваги на "важкому" дитинстві, у тому числі і з аномаліями розвитку (сліпоглухонімі); впровадження методики природного експерименту та інші методи дослідження особистості й поведінки дитини. Узагальнено фактичний матеріал про процес реалізації цілісного дослідження дитини в українській педології, надано об'єктивну оцінку реального масштабу внеску відомих вчених в психологічну науку. Зазначено, що ідея цілісного вивчення психіки дитини продовжує свій розвиток у роботах сучасних українських психологів, зокрема в працях одного з учнів Г.С.Костюка - С.Д.Максименка.

  Скачати повний текст

У дисертації здійснено лінгвокультурологічний аналіз семантичних модифікацій лексикону українських текстів Біблії ХІХ-ХХ століть: «Сьвяте Письмо Старого і Нового Завіту» (пер. П. Куліша, І. Левицького, І. Пулюя), «Євангеліє» (пер. П. Морачевського), «Біблія, або Книги Святого Письма Старого й Нового Заповіту» (пер. І. Огієнка), «Святе Письмо Старого та Нового Завіту» (пер. І. Хоменка), «Біблія» (четвертий повний переклад з давньогрецької мови ієромонаха о. Рафаїла (Р. Турконяка)).Схарактеризовано в діахронно-синхронному ракурсі динаміку лексико- семантичних процесів у релевантних для дослідження тематичних групах біблійного тексту: «теонімні номінації», «назви людини», «назви духовних осіб», «назви частин тіла людини (соматизми)», «назви родів занять», «назви хвороб», «назви тварин», «назви грошових одиниць».Практичне значення дисертації полягає в тому, що низка її положень може бути використана при викладанні курсів лінгвістичної інтерпретації тексту, стилістики, лексикології сучасної української мови, спецкурсів з етнолінгвістики, лінгвокультурології. Матеріали і результати стануть у нагоді в лексикографічній практиці, для підготовки навчальної та методичної літератури з лексикології та історії української мови.Лінгвістичні (лінгвокультурні, лінгвокультурологічні) особливості українських перекладів розглянуто в контексті релігієзнавчих, філософських студій, що дало змогу виявити специфічні риси національних перекладацьких традицій, зумовлених конфесійними та лінгвістичними чинниками, осмислити біблеїзми як лінгвокультурологічні одиниці.Схарактеризовано специфіку лінгвокультурологічного аналізу біблійного тексту; проаналізовано сучасні напрями лінгвістичного дослідження біблійного тексту; обґрунтовано методику дослідження тематичних груп лексики українських перекладів Біблії; встановлено механізм і характер трансформацій у лексичному складі виділених тематичних груп; визначено особливості семантичних модифікацій у текстах українських версій Біблії: відповідність/невідповідність вираження мовних засобів тексту-першоджерела та українських перекладів в аналізованих контекстах, виявлено оказіональні значення лексем, простежено парадигматичні відношення у лексиконах українських версій Біблії.Дослідження здійснено на лексичному матеріалі виділених тематичних груп, у яких виявлено семантичні, стилістичні, культурологічні особливості. Поняття «тематична група» розглядається як сукупність слів, що позначають предмети або поняття, об'єднані на основі позамовної дійсності. Підставою для викремлення тематичної групи слугує сукупність предметів або явищ зовнішнього світу зі спільною ознакою. Важливим її показником слугує різнотипність мовних відношень між лексичними одиницями, наявність позамовних зв'язків, на основі яких здійснюється об'єднання. У тематичну групу входять слова, кореляція між якими ґрунтується передусім не на основі інтралінгвальних лексико-семантичних відношень, а на екстралінгвальних. У цьому полягає принципова відмінність тематичної групи від лексико- семантичної групи, в основі якої лежать внутрішні мовні зв'язки слів. Позаяк у тематичні групи організовуються цілі «відрізки дійсності», в мові існує велика кількість тематичних множин, які відображають національно забарвлену мовну картину світу, є носіями культурної інформації.Лексика розглянутих тематичних груп в українських версіях Біблії демонструє динаміку лексико-семантичних змін, зумовлену передовсім різними часовими періодами, стильовими особливостями в системі координат «біблеїзм - загальновживана лексика - лексика обмеженого використання».Українські переклади Біблії ХІХ-ХХ століть - якісно новий етап розвитку релігійного стилю української літературної мови, який засвідчує повноцінність функціонування української мови, цілком придатної для релігійного вжитку. Загалом українськомовні біблійні тексти збагатили лексико-семантичний та фразеологічний фонд національної мови, продемонстрували багатство її виражальних можливостей, ввели українську мову в загальноєвропейський культурний простір.Ключові слова: лінгвокультурологічний аналіз, українські версії Біблії, семантика, біблеїзм, тематична група, парадигматика, синтагматика, переклад.^UIn the thesis the author has carried out the linguoculturological analysis of the lexicon semantic modifications in the Ukrainian texts of the Bible of the nineteenthtwentieth centuries: “The Holy Scriptures of the Old and New Testaments” (translated by P. Kulish, I. Levytskyi, I. Puliuy), “The Gospel” (translated by P. Morachevskyi) , “The Bible, or the Books of the Holy Scriptures of the Old and New Testaments” (translated by I. Ohiyenko), “The Holy Scriptures of the Old and New Testaments” (translated by I. Khomenko), “The Bible” (the fourth complete translation from the Old Greek language of Hieromonk Rafayil (Father R. Turkoniak)). The dynamics of lexico-semantic processes in research relevant thematic groups of the biblical text have been characterised in the diachronic and synchronic perspective: “theonymic nominations”, “names of a human being”, “names of the clergy”, “names of parts of the human body” (somatysms), “names of occupations”, “names of diseases”, “names of animals”, “names of monetary units”. It has been stated in the research that methodological foundations of modern linguistics, the study of language and speech–thinking processes which man operates in his practical and cognitive activity, are based on anthropocentric paradigm, which predetermines the study of the cultural factor in language, the growth and interest in interaction issues of language and culture, the desire to cognise the peculiarities of religious communication in different cultures and the necessity to establish the nature and mechanisms of changes in the texts of the Bible, determined by the influence of cultural factors. It has been established that a linguoculturological research is cognitive in essence, and therefore can be based in its cultural segment mainly on the background (historical and cultural) information of the source language and the target language (as in our case), since the linguoculturological analysis differs from the cultural one on the fact that it investigates primarily linguistic units analysing denotativesignificative (conceptual) values. On the basis of the linguoculturological approach the author has determined the peculiarities of historical and modern linguistic facts reflected in Ukrainian biblical texts of the nineteenth-twentieth centuries, has described its structure, a broad historical and cultural analysis of genres, linguistic means for expressing semantics of these texts. Linguistic (linguocultural, linguoculturological) peculiarities of Ukrainian translations have been considered in the context of religious and philosophical researches, which allowed revealing specific features of national translation traditions, due to confessional and linguistic factors, comprehending biblical expressions as linguoculturological units that have not only linguistic content but also retain cultural-national information in time. The dissertation deals with the linguoculturological peculiarities of lexical units in Ukrainian biblical texts in diachronic and synchronic aspect: the author has described the specifics of linguoculturological analysis of the biblical text; has analysed modern directions of the linguistic research of the biblical text; has substantiated the methodology of thematic groups research of lexicon of biblical Ukrainian translations; has established the mechanism and nature of changes in the lexical composition of the selected thematic groups; has determined peculiarities of linguistic modifications in the texts of the Ukrainian versions of the Bible: correspondence / inconsistency of expressing language means in the source text and Ukrainian translations in analysed contexts, as well as in identical contexts in the Ukrainian versions of the Bibles; has displayed occasional meanings of lexemes and followed paradigmatic relations. Keywords: a linguoculturological analysis, Ukrainian versions of the Bible, semantics, a biblical expression, a thematic group, paradigmatics, syntagmatics.

Визначено та охарактеризовано основні етапи розвитку історичної топонімії Криму. Уперше висвітлено основні тенденції розвитку топонімічної системи кримськотатарської мови у контексті розселення, міграцій, господарської діяльності населення півострова. Досліджено питання щодо відродження цієї системи. Доведено відсутність у кримській історичній топонімії індоарійських реліктів, постульованих О.Трубачовим. Уперше всю кримську топонімію розглянуто в історичній динаміці та семантико-топологічному аспекті. Проаналізовано лексичний склад, семантичну базу, словотвірну структуру тюркської топонімії Криму у її повному обсязі. Зроблено спробу дослідити закономірності утворення й розвитку топонімії як релігійної топонімічної системи з використанням відповідних матеріалів щодо Криму. Запропоновано ряд етимологій кримських топонімів, регіональних термінів та етнонімів з залученням екстралінгвістичних даних та генетичних і семантичних паралелей з різних мов і регіонів. З використанням топонімічного матеріалу вивчено етногенез кримськотатарського народу, а також на підставі даних топонімії виявлено етногенетичні зв'язки кримських татар з іншими етносами. За результатами вивчення ойконімії з'ясовано схему еволюції тимчасових поселень татар-кочовиків у постійні селища. До наукового обігу введено значний топонімічний матеріал. Укладено картосхему кадиликів й каймакамств у Кримському ханстві.

  Скачати повний текст

Представлене дисертаційне дослідження розкриває суспільно-географічні, картографічні та географо-енциклопедичні напрацювання академіка Аркадія Жуковського. Зібрано та опрацьовано 486 праць академіка, які мають суспільно-географічне спрямування. Детальне вивчення, систематизація та аналіз розшуканих праць дозволили узагальнити та залучити до наукового обігу особливо цінні та важливі для географічної науки напрацювання науковця Аркадія Іларіоновича Жуковського. У першому розділі дисертації розкрито основні етапи становлення та розвитку Аркадія Жуковського як суспільного географа, картографа та енциклопедиста. Розкривається джерельна база дисертаційної роботи, яка є основою для всього подальшого дослідження. Зібрано, опрацьовано та систематизовано 570 рукописних та опублікованих джерел, які мають відношення до теми дисертації. Розкрито напрацювання академіка у таких суспільно-географічних напрямках: політична географія, історична географія та історія української географії, країнознавчі праці, сакральна географія та розробка проблем географії України.Проаналізувавши роботи А. Жуковського, які мають політико-географічне спрямування, виділено основні напрями його досліджень. Аргументовано доведено, що сферою суспільної географії, особливо цікавою для А. Жуковського, є історична географія та історія української географії. Опрацьовані праці вченого дозволили нам виокремити фундаментальну роботу «Буковина – її минуле і сучасне», де А. Жуковський був одним із співавторів та редакторів. Встановлено – суспільно-географічні країнознавчі дослідження одна з основних сфер наукових інтересів Аркадія Жуковського. Опубліковані вченим праці за цим напрямом охоплюють десятки країв та країн світу. Виокремлено важливий напрям наукових інтересів А. Жуковського – праці у сфері сакральної географії. Сфокусовано увагу на проблемах географії релігії. Наголошено, що серед суспільно-географічних напрацювань вченого одними з центральних є його дослідження проблем географії України. А. Жуковським досліджувалася практично вся предметна область суспільної географії України, її основні напрямки – компонентні, комплексні та інтегральні. Розкрито географо-педагогічну діяльність Аркадія Жуковського, якій він присвятив багато років свого життя. Особлива увага приділена його праці в Українському Вільному Університеті, де власне він і захистив свою першу докторську роботу.Розкрито картографічну та енциклопедичну суспільно-географічну спадщину Аркадія Жуковського. Виявлено велику кількість картографічних матеріалів, автором та співавтором яких був А. Жуковський. Надзвичайно цінною та інформативною є карта «Етнографічна мапа Буковини» (додаток до книги «Буковина – її минуле і сучасне»), яка розкриває та картографічно візуалізує етнографічний склад краю за даними перепису 1910 року. Безцінним картографічним твором Аркадія Жуковського є створена у співавторстві із В. Кубійовичем «Карта України». Однією з найцінніших переваг карти є визначення меж української суцільної і мішаної національної території станом на 30-ті роки ХХ ст. Висвітлені основні складові наукової та прикладної цінності розроблених А. Жуковським зі співавторами картосхем з другого тому «Ukraine. A Concise Encyclopaedia», що характеризують національну економіку України, тобто соціально-економічні карти.Аргументовано доведено, що географо-енциклопедична діяльність Аркадія Жуковського – одна із центральних ланок його творчості, що реалізована у таких фундаментальних виданнях – Енциклопедія Українознавста, Англомовна Енциклопедія Українознавства, Енциклопедія Сучасної України, Енциклопедія Української Діяспори.Наукова новизна проведеного дослідження в тому, що у ньому вперше здійснено системну оцінку суспільно-географічного доробку академіка Аркадія Жуковського.^UThe present dissertation research discloses the best social-geographic, cartographic and geographic-encyclopedic practices by Academician Arkadiy Zhukovskyy. The study represents the result of persistent search for, collection and scrupulous analysis of 486 Academician's contributions in the area of social geography. Thorough study, systemization and analysis of forgotten but newly found works allowed for generalization and new introduction into scientific circle of exclusively valuable and important explorations of great Ukrainian scientist Arkadiy Ilarionovych Zhukovskyy. Chapter I of the research discloses major stages of Arkadiy Zhukovskyy's formation and growth in the capacity of social geographer, cartographer and encyclopedist. The source base of the thesis which was a foundation for the whole research is represented by 570 collected, processed and systemized written and published works.The dissertation discloses A. Zhukovskyy's practices in such social-geographic areas as political geography, historic geography, history of Ukrainian geography, country studies, sacral geography, and problems of geography of Ukraine.After analyzing the works of A. Zhukovsky, which have a political and geographical direction, the main directions of his research are highlighted. It has been justifiably proved that historic geography and history of Ukrainian geography was a focus of A. Zhukovskyy's social-geographic interest. Processing of the scientist's heritage allowed for outlining of such fundamental work as “Bukovyna: Past and Present” where A. Zhukovskyy was among the co-authors and editors. It has been established that social-geographic country studies was among Arkadiy Zhukovskyy's major scientific interests. A great lot of his contributions in this area cover tens of regions and countries of the world. Sacral geography was another important area of A. Zhukovskyy's scientific interests. The scientist focused on problems of religions geography. It is emphasized that the study of problems of geography of Ukraine was among the most essential trends in the scope of A. Zhukovskyy's social-geographic practices. The scientist explored practically all subject field of social geography of Ukraine and its major directions, i.e., component, complex and integral. Arkadiy Zhukovskyy devoted a big part of his life to geographic pedagogic activity. Special attention is given to his activity in the Ukrainian Free University where he had defended his first doctoral thesis.Arkadiy Zhukovskyy's cartographic and encyclopedic social-geographic heritage contains a big number of materials, inclusive of those where the scientist was the co-author. His exclusively valuable and informative “Ethnographic Map of Bukovyna” (a supplement to “Bukovyna: Past and Present”) discloses and cartographically visualizes ethnographic composition of these lands on the basis of the 1910 census. The “Map of Ukraine” developed in co-authorship with V. Kubiyovych, represents A. Zhukovskyy's invaluable cartographic work. The map's precious advantage consists in clear bordering between the compact and mixed national territories as of 1930s. Scientific and applicative value of map schemes developed by A. Zhukovskyy and other cartographers and presented in the 2nd volume of the “Ukraine: A Concise Encyclopedia” consists in characterization of national economics of the country.It has in a well-argued manner been proved that Arkadiy Zhukovskyy's geographic-encyclopedic activity was among the central chains in his scientific work realized in such fundamental creations as “Encyclopedia of Ukrainian Culture and Lifestyle” and its English version, “Encyclopedia of Present-Day Ukraine”, and “Encyclopedia of Ukrainian Diaspora”.The scientific novelty of the present research lies in the fact that it was for the first time ever that systemic assessment of social-geographic contribution by Academician Arkadiy Zhukovskyy was carried out.

Дисертація присвячена визначенню джерел і особливостей застосування патернів української самобутності в спадщині Харківської архітектурної школи першої третини ХХ ст. як інструменту її реабілітації. Досліджено історіографію та визначено методику дослідження застосування українських традиційний форм у доробку Харківської архітектурної школи першої третини ХХ ст. Виявлено та запроваджено до наукового обігу досі не використовувані джерела й архівні матеріали: ескізи, креслення, історичні фото будівель першої третини ХХ ст. З'ясовано особливості та розкрито механізм застосування патернів української самобутності в процесі формування новотворів харківськими архітекторами першої третини ХХ ст. Виявлено передумови та чинники застосування патернів української самобутності у творчому доробку Харківської архітектурної школи першої третини ХХ ст. Обґрунтовано використання архітекторами під час розроблення новотвору ієрархізованих патернів форми (об'єм, елемент і деталь) за допомогою відповідних патернів морфогенезу. Визначено типи застосування патернів української самобутності представниками Харківської архітектурної школи першої третини ХХ ст. Визнано, що за критерії цінності об'єктів дослідження насамперед правлять їх соціокультурна й історична значимість, належність до творчої спадщини авторів – визнаних діячів національної культури. Досліджено сучасний стан цієї спадщини, визначено особливості її збереження й реабілітації.^UThe thesis is devoted to determining the sources and peculiarities of application of the patterns of Ukrainian identity in the legacy of the Kharkiv architectural school of the first third of the XXth century. That was used as an instrument for its rehabilitation. The concept of "pattern of Ukrainian identity" was defined as a template of the formation of an architectural object with signs of Ukrainian identity, that was made on the basis of hierarchical elements of traditional prototypes.The method of research was developed. The preconditions and factors of using Ukrainian identity prototypes in the legacy of the representatives of Kharkiv Architectural School were determined. The ideology of national development was defined as a socio-cultural basis of appealing to popular patterns in the Ukrainian architecture of the early XXth century. The movement for national revival in Ukraine became a prerequisite of using the features of Ukrainian originality by Kharkiv architects in 1902–1917. The Ukrainianization process in the USSR in the 1920s was the factor of its further development. As a result of the ideological pressure of the avant-guard in 1927–1932, the features of Ukrainian originality in architecture obtained regional peculiarities. Because of the dominating of the tendencies of historicism in the USSR architecture after 1932, Ukrainian original features were reduced to the decorative art. The state of the heritage of the Kharkov architectural school with patterns of Ukrainian originality of the first third of the XX century was examined. Stages of authenticity loss of this heritage were determined. The current state of research objects was analyzed. Firstly, the criteria of the value of researched objects was their sociocultural and historical significance, their belonging to the creative heritage of the authors – recognized figures of national culture, and only secondly was the preservation of authenticity. The hierarchical system of elements of the patterns of Ukrainian identity as a subject of the object's protection was determined. The features of rehabilitation of objects of this heritage are revealed.

Висвітлено основи державної політики щодо музейної етнографічної справи на різних етапах та її вплив на діяльність етнографічних осередків, досліджено всю сукупність чинників розвитку етнографічного музейництва регіону, проаналізовано наукову, фондову, освітньовиховну, виставково-експозиційну роботу музеїв, їх внесок у розгортання етнографічних краєзнавчих студій, відтворено історію створення й етнографічну діяльність музеїв АР Крим, Миколаївської, Донецької, Херсонської й Одеської областей. Акцентовано увагу на втрачених музеях і колекціях, репресованих діячах етнографічного музейного руху, встановлено та досліджено нові види та типи сучасних музеїв.

  Скачати повний текст

На основі аналізу територіальної структури українських земель в історичній ретроспективі обгрунтовано завдання та функції нового наукового напряму - історичної регіоналістики, що вибудовується на межі історичного, географічного, економічного, культурологічного знання. Окреслено його науковий простір, об'єктно-предметну сферу, проаналізовано відповідний термінологічний інструментарій. В традиціях генетико-еволюційного підходу простежено тривалий процес становлення інформаційної системи та інфраструктури української регіоналістики, зроблено спробу його періодизації, осмислено доробок різних наукових шкіл (польських, російських, українських) у дослідженні регіональної специфіки, систему програмного і методичного забезпечення регіональних розробок. Досліджено місце історичної регіоналістики в ряді суміжних дисциплін (історичної та соціально-економічної географії, краєзнавства, етнології, пам'яткознавства), її теоретико-пізнавальний, прикладний, прогностичний потенціал.

  Скачати повний текст

З використанням значної кількості наукових джерел у контексті сучасної методології уперше у вітчизняній науці здійснено аналіз історичного розвитку західноєвропейського естетичного ідеалу в його антропному вимірі з часів античності до початку XX ст. Виявлено основні конкретно-історичні стереотипізовані форми зовнішності людини, що визначалися ознаками прекрасного на основних етапах історичного розвитку в певних географічних межах. З'ясовано специфіку естетичного ідеалу антропної (тілесної) краси, притаманної мистецтву періодів грецької класики, грецького еллінізму, періоду Римської Імперії, раннього, зрілого та пізнього середньовіччя, Відродження, XVII - початку XX ст. Визначено конкретно-історичні принципи поєднання в антропній естетиці ознак тілесності та духовності людини й особливостей їх візуалізації в образотворчому мистецтві. Доведено причинно-наслідковий зв'язок між конкретно-історичними умовами та особливостями антропного виміру естетичного ідеалу.

  Скачати повний текст

В рамках виконання даного дослідження проведено аналіз світового досвіду в частині застосування пасивних систем на АЕС великої потужності та в малих модульних реакторах (ММР). На підставі проведеного аналізу розроблено концепції пасивних систем безпеки для ВВЕР-1000 та ВВЕР-440 та проведено розрахункову оцінку працездатності розробленої концепції пасивної системи для ВВЕР-1000. По результатам проведеної оцінки підтверджено гіпотезу щодо недостатньої достовірності результатів моделювання пасивних систем ранніми версіями одномірних теплогідравлічних кодів, що застосовуються для аналізу безпеки АЕС України (зокрема RELAP5/MOD3.2) внаслідок недооцінки (заниження) теплопередачі в теплообмінному обладнанні новітніх систем ядерних установок. Для вирішення цієї проблеми проведено комп’ютерне моделювання експериментальної установки OSU-MASLWR з природною циркуляцією теплоносія, яка є прототипом легководного реактора та характеризується складною конструкцією теплообмінників. По результатам розрахунку було визначено підходи, що забезпечують прийнятну співставність результатів моделювання пасивних систем із застосуванням ранніх версій одномірних теплогідравлічних кодів. Додатково було проаналізовано існуючі методики щодо оцінки надійності та ефективності пасивних систем, відзначено їх складність і трудоємність та визначено спрощений підхід до оцінки ефективності пасивних систем, а також запропоновано якісний критерій, що свідчить про погіршення ефективності пасивної системи.^UIn the framework of this research, an analysis of world experience in the area of passive systems at large-capacity nuclear power plants (NPP) and in small modular reactors (SRMs) was performed. Based on the results of analysis, a concept of passive safety systems for VVER-1000 and VVER-440 was developed and a computational evaluation of the developed passive system for VVER-1000 was performed. Results of the assessment confirmed the hypothesis regarding the insufficient reliability of the results of passive systems modeling by early versions of one-dimensional thermohydraulic codes used for safety analysis of Ukrainian NPPs (in particular, RELAP5/MOD3.2) due to the underestimation of heat transfer in the heat exchange equipment of the modern systems of nuclear facilities. To solve this issue computer simulation of the OSU-MASLWR experimental facility (a prototype of a light water reactor with natural circulation of the coolant and complex design of heat exchangers) was performed. Based on the results of the analysis approaches that ensure acceptable comparability of experimental data and results of passive systems modeling with application of early versions of one-dimensional thermohydraulic codes were developed. In addition, the existing methods for assessing the reliability and efficiency of passive systems were analyzed, their complexity and effort were noted, and the simplified approach to assessing of passive systems efficiency was defined, as well as a qualitative criterion was proposed that indicates reduction of the passive system efficiency.