Метою дослідження було встановлення загальних закономірностейстановлення і розвитку міської геральдики Південної України.Існування міського самоврядування, як однієї з форм суспільної влади,супроводжується використанням власної символіки, що представляє публічнувладу міста перед його громадянами та уособлює внутрішню єдність громадиперед зовнішніми суб’єктами. Південна Україна, як історико-географічнийрегіон України, має тривалу традицію міського самоуправління. Протягом своєїісторії цей регіон ставав місцем взаємодії різних культур, тому його історіянасичена побутуванням цілої низки різних емблематичних систем, частина зяких мала стосунок до міського самоврядування, виникла внаслідоквзаємовпливів представників різних народів і культур й знайшла опосередкованевідображення у міській емблематиці та геральдиці.^UResearch on the topic of the dissertation was performed during 2017 – 2021, inaccordance with the plans of research work of the Department of Archival Studies andSpecial Branches of Historical Science, Faculty of History, Taras Shevchenko NationalUniversity of Kyiv.The aim of the study was to establish the general patterns of formation andhistorical development of urban heraldry of the Southern Ukraine. The existence ofcity self-government, as one of the forms of public power, is accompanied by the useof own symbols, which represent the public power of the city to its citizens and embodythe internal unity of the community to external actors. The Southern Ukraine, as ahistorical and geographical region of Ukraine, has a long tradition of urban selfgovernment, which can be partly traced back to antiquity.

На основі аналізу наукових праць, архівних, літературних, зображальних джерел вперше в українській історичній науці та етнології здійснено реконструкцію структури наукового і культурно-мистецького життя української еміграції Варшави в різних напрямках діяльності. Відповідно до мети розглядається загальна конфігурація українських громадсько-культурних та освітніх об'єднань, що функціонували у Варшаві упродовж 1920–1939 рр. За даними Українського статистичного річника (1938) станом на 1936–1937 рр. тут діяли Українська студентська громада, Українське воєнно-історичне товариство, Українське економічне бюро, Українська студентська корпорація «Запоріжжя», Спілка українських інженерів і техніків на еміграції, видавництво «Варяг», Український науковий інститут, Український Клуб, Союз українок-емігранток, Товариство прихильників Української господарської академії, товариство «Українська школа» на еміграції, Український національний хор імені М. Лисенка, «Гуцульське мистецтво» (філія – склад килимів), Український мистецький гурток «Спокій» та ін. Звертається увага на найбільш значимі події, які відбувалися в тих чи інших інституціях: лекції і тематичні вечори, концерти, наукові виклади та вихід книжкових видань.^UBased on the analysis of scientific works, archival, literary and pictorial sources, the reconstruction of academic, cultural and artistic life of the Ukrainian emigration in Warsaw, covering different directions of activity, has been carried out in Ukrainian historical science and ethnology for the first time. In keeping with the purpose, a general configuration of Ukrainian public, cultural and educational associations functioning in Warsaw during 1920–1939 is being considered. According to the Ukrainian Statistical Yearbook (1938), as of 1936–1937 there were operating the Ukrainian Student Community, Ukrainian Military Historical Society, Ukrainian Economic Bureau, Ukrainian Student Corporation “Zaporizhzhya”, Union of Ukrainian Engineers and Technicians in Emigration, “Varyah” Publishing House, Ukrainian Academic Institute, Ukrainian Club, Union of Ukrainian Women Emigrants, Society of Supporters of the Ukrainian Academy of Economics, “Ukrainian School in Exile” society, M. Lysenko Ukrainian National Choir, “Hutsul Art” (a branch – a carpet warehouse), Ukrainian Art Group “Spokij” and others. The attention is drawn to the most significant events that were taking place in various institutions: lectures and thematic parties, concerts, scientific lectures and publication of books. The Ukrainian Academic Institute, employing the prominent scientists Vasyl Bidnov, Oleksandr Lototskyj, Roman Smal-Stotskyj, Dmytro Doroshenko, Pavlo Zaytsev, Ivan Shovhenov and others, were the most active in view of the program of activities.

Актуальність теми дослідження зумовлена тим, що хоча в українській науці міжнародного права є багато публікацій, присвячених життю та доктринальним поглядам І. І. Лукашука, однак їх системного та ґрунтовного аналізу дотепер не було. Зокрема немає жодної монографічної праці, а найбільш фундаментальними роботами є статті його послідовників та учнів – В. Г. Буткевича, О. В. Задорожнього та інших, які навіть у сукупності не вичерпують предмет цього дослідження. Водночас публікації, які видані в РФ, достатньо обмежені і не можуть вважатися повністю об’єктивними, за винятком тих, які присвячені окремим аспектам його біографії. Наявні дослідження містять значні прогалини та не охоплюють весь комплекс міжнародно-правових поглядів І. І. Лукашука. Новизна наукової роботи полягає в тому, що автор уперше в українській науці міжнародного права провів комплексне системне дослідження міжнародно-правових поглядів І. І. Лукашука, розуміння та застосування яких є особливо важливими в сучасних міжнародно-правових відносинах України. У дисертації запропоновано періодизацію наукової діяльності І. І. Лукашука в сфері міжнародного права, зокрема виокремлено такі етапи: 1) «Харківсько-Саратовський» (1945-1963 роках); 2) «Київський» (1963-1985 роках); 3) «Московський» (1985-2006 роках). Також викладено докладну характеристику кожного періоду. Розглянуто комплексну авторську концепцію І. І. Лукашука щодо права міжнародних договорів як галузі міжнародного права, у рамках якої він розробив систему функцій міжнародного договору та запропонував включення до сторін міжнародного договору суб’єктів федерації в рамках конституційних повноважень. Виокремлено основні напрями наукової роботи І. І. Лукашука, серед яких: право міжнародних договорів; право міжнародної відповідальності держав; проблеми теорії міжнародного права, його функціонування та регулювання; окремі галузі та теми міжнародного публічного права (зокрема міжнародне кримінальне право; історія та періодизація міжнародного права і т.д.). Проаналізовано внесок І. І. Лукашука до Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 року під час роботи Віденської дипломатичної конференції «З питань кодифікації права міжнародних договорів» 1968-1969 рр., що дозволяє умовно визначити наступну періодизацію участі І. І. Лукашука у роботі Віденської конференції: перший етап – 4 квітня-30 квітня 1968 року, другий етап – 2 травня-20 травня 1968 року. Досліджено внесок І. І. Лукашука до Проекту статей про відповідальність держав за міжнародно-протиправні діяння 2001 року. Комплексно проаналізовано вплив міжнародно-правових поглядів І. І. Лукашука на вітчизняну доктрину міжнародного права та виокремлено його дві складові: доктринальний та науково-методичний. Доведено, що професор І. І. Лукашук був універсальним юристом-міжнародником, який працював у різноманітних сферах міжнародного права, у галузях якого він однаково ґрунтовно формулював та обстоював власні позиції. Виокремлено найважливіші напрями його наукової роботи, а саме: 1) право міжнародних договорів та його проблеми; 2) право міжнародної відповідальності держав; 3) проблеми теорії міжнародного права, його функціонування та регулювання; 4) інші праці вченого, присвячені окремим галузям і темам міжнародного публічного права. Дисертантом обґрунтовано фундаментальний характер його міжнародно-правової спадщини в праві міжнародних договорів та її актуальність для багатьох майбутніх поколінь теоретиків і практиків міжнародного права. Як один із розробників Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 р. І. І. Лукашук розглядав міжнародну договірну практику як основу сучасної системи міжнародних правовідносин, а дотримання міжнародних договорів – як один із головних принципів сучасного світопорядку. У своїй науковій спадщині вчений аналізував право міжнародних договорів не лише крізь призму практики держав, а й міжнародних організацій. Свідченням актуальності його наукового доробку є широке використання ним праць не лише вітчизняних і зарубіжних дослідників, а й практику МС ООН та КМП ООН. Обґрунтовано обстоювання української ідентичності вченого та інтегрування його наукової спадщини у вітчизняний обіг. Для нашої науки міжнародного права І. І. Лукашук є не просто одним із найвизначніших представників у її історії, а й одним із батьків-засновників. На жаль, через період життя і роботи в Москві він асоціюється саме із російською наукою, з чим не можна миритися, особливо в умовах відкритої агресії рф та протистояння з нею, зокрема й на офіційному правовому рівні. Для української доктрини є шанс очолити цей процес та повноцінно вписати ім’я І. І. Лукашука в історію міжнародно-правової думки саме як українського юриста-міжнародника.^UThe topicality of the research topic is determined by the following: there are many publications devoted to the life and doctrinal views of Igor Ivanovych Lukashuk in the Ukrainian science of international law, but there has been no systematic and thorough study of them until now. In particular, there is not a single monographic study, and the most fundamental works are the articles of his students V. G. Butkevych, O. V. Zadorozhnyi and others. However, even when comprised their studies do not fully cover the subject of this research. At the same time, the publications issued in the Russian Federation are seemingly limited and cannot be considered exhaustive or completely objective except for those devoted to certain aspects of his biography. Existing studies contain significant gaps and do not cover the entire complex of international legal views of Igor Lukashuk. The novelty of the scientific work lies in the fact that for the first time in the Ukrainian science of international law, the author conducted a comprehensive systematic study of the international legal views of I. I. Lukashuk. Their understanding and application are important in Ukraine’s modern international legal relations. For the first time, the periodization of Igor Lukashuk’s scientific activity in the field of international law is proposed, in particular: 1) ‘Kharkiv-Saratov’ (1945-1963); 2) ‘Kyiv’ (1963-1985); 3) ‘Moscow’ (1985-2006). There are also detailed descriptions of each period. The contribution of Igor Lukashuk to the Vienna Convention on the Law of Treaties of 1969 that took place at the United Nations Conference on the Law of Treaties of 1968-1969 was analyzed as well. It allows us to nominally determine the following periods of Dr. Lukashuk’s participation in the Vienna Conference: the first stage – April 4 - April 30, 1968; the second stage – May 2 - May 20, 1968. Igor Lukashuk’s contribution to the Draft articles on the Responsibility of States for Internationally Wrongful Acts (2001) was also researched. The influence of his legal views on the domestic doctrine of international law is comprehensively analyzed, and its two components are distinguished: doctrinal and scientific-methodological. It has been proven that professor Igor Lukashuk was a versatile international lawyer who worked in various areas of international law. He equally thoroughly formulated and defended his positions in multiple fields. Within the present research, the most critical areas of his scientific work were singled out, namely: 1) the law of treaties and its problems; 2) the law of international responsibility of states; 3) problems of the theory of international law, its functioning and regulation; 4) "conjunctural" works devoted to communist ideology and international law; 5) other works of the scientist, dedicated to specific branches and topics of international public law; 6) articles issued in foreign scientific publications. The fundamental character of his international legal heritage in the law of treaties and its relevance for many future generations of theoreticians and practitioners of international law have been substantiated. As one of the developers of the Vienna Convention on the Law of Treaties, Igor Lukashuk considered the international contractual practice as the basis of the modern system of international legal relations and compliance with treaties as one of the main principles of the modern world order. In his scientific heritage, the scientist analyzed the law of international treaties not only through the prism of the practice of states but also of international organizations. Evidence of the topicality of his scientific output is not only his extensive use of references to domestic and foreign researchers but also the practice of the International Court of Justice and the International Law Commission. Justification of the scholar’s Ukrainian identity and integration of his scientific heritage into the national circulation have been substantiated. For our school of international law, Igor Lukashuk is not only one of the most prominent representatives in its history but also one of its founding fathers. Unfortunately, due to the period of living and working in Moscow, he is associated with Russian science, which cannot be tolerated, especially amid ongoing aggression of the Russian Federation and confrontation, in particular at the official legal level. There is a chance for Ukrainian doctrine to lead this process and fully inscribe his name in history precisely as a Ukrainian international lawyer.

Досліджено історію розвитку української радянської історіографії післясталінської доби в аспекті опрацювання нею історії України. Розглянуто взаємодію соціальних та інтелектуальних чинників, що впливали на професійне вивчення національної минувшини. Проаналізовано концепції та інтерпретації історії України, які створювалися та насажувалися в історичній науці УРСР середини 1950-х - середини 1980-х рр. Показано суттєвий вплив політико-ідеологічного курсу радянського режиму в Україні на розвиток української радянської історичної науки. Висвітлено еволюцію офіційного тлумачення української історії протягом досліжуваного періоду. Описано механізми впровадження офіційної історичної доктрини у практику професійного історіописання в УРСР. Виявлено вплив загальносоюзного історіографічного процесу на творчу діяльність українських дослідників історії України, розкрито їх роль у формуванні наукових образів української минувшини. Висвітлено основні положення офіційної концепції історії України, яких дотримувались учені республіки. Зроблено висновок, що у період після 1953 р. історіописання в Україні зазнало чималого впливу пробудженої або розкріпаченої у ході лібералізації режиму етнонаціональної свідомості українських істориків. Проаналізовано співвідношення соціальних та інтелектуальних чинників у формуванні радянської картини української історії. З'ясовано, що у період десталінізації та лібералізації національної політики в українській радянській історіографії було переглянуто екстремальну російськоцентричну картину українського історичного процесу. Досліджено комплекс публікацій українських істориків, які за умов деякої лібералізації історичної політики в УРСР вивчали проблеми національного минулого у неортодоксальному аспекті. Доведено, що в історичній науці УРСР другої половини 1950-х - початку 1970-х рр. існувала нонконформістська течія. Обгрунтовано періодизацію української радянської історіографії історії України.

  Скачати повний текст

Досліджено лексичну семантику похідного слова, зокрема, дієслів, утворених від іменників із значенням часу, які є периферійними елементами лексико-семантичного поля часу у складі функціонально-семантичного поля темпоральності. Доповнено теорію функціонально-семантичних полів, зокрема, запропоновано конфігурацію функціонально-семантичного поля темпоральності. Систематизовано дієслова, зважаючи на їх денонативно-референційний простір. Виділено екзистенційно-темпоральні, квалітативно-темпоральні дієслова, дієслова соціальної діяльності. Проаналізовано словотвірні можливості дієслів зі значенням часу у творенні суфіксальних і префіксальних одиниць, вказано на особливості реалізації словотвірних потенцій цих дієслів у літературній мові та мові діалектної субсистеми.

  Скачати повний текст

Проаналізовано історіографію КВН (Клубу Веселих і найкмітливіших), охарактеризовано основні особливості джерельної бази дослідження. З'ясовано історичні обставини зародження феномену КВН, досліджено напрями його подальшої еволюції. Розкрито чинники процесу виходу телевізійної гри "КВН" за межі телебачення та розвитку масового кавеенівського руху, специфіку відтворення екранного та позаекранного різновидів КВН у різні періоди часу, причини перетворення КВН з ігрового явища на мистецьке, досліджено вплив на розвиток феномену суспільно-політичних та соціокультурних трансформацій радянського і пострадянського суспільств. Надано періодизацію історії КВН. Значну увагу приділено кавеенівському руху наприкінці XX - на початку XXI ст. Висвітлено розвиток КВН в Україні у пострадянський період, а також у країнах далекого зарубіжжя.

  Скачати повний текст

Висвітлено генезис сонетів в українській поезії, еволюцію цієї форми. Визначено строфічно-архітектонічні модифікації сонетів та жанрово-тематичних різновидів. Наведено відомості щодо часу та місця появи канонічної форми вінка сонетів. На підставі комплексного аналізу досліджено тексти вінків сонетів, їх відповідність канонічним вимогам та новаторські відхилення від них. Вінок сонетів виокремлено як своєрідний поетичний жанровий різновид (різновиди). Подано відповідну класифікацію творів цієї форми за строфічно-структурними модикаціями, жанровими різновидами, тематикою та проблематикою. Визначено місце та роль вінків сонетів у загальному літературному процесі в Україні.

  Скачати повний текст

У дисертації вперше здійснено комплексне міждисциплінарне дослідження закономірностей розвитку українського живопису в ХІХ – початкуХХІ століття в контексті ціннісних вимірів національної культури, суспільно-політичних процесів, авторської візії. Відзначено, що контекстуальністьукраїнського живопису була недостатньо теоретично осмислена. Охарактеризовано загальні принципи класифікації мистецтва (еволюціонізм) танові підходи, основані на національних особливостях, різних фазах розвитку (лінійності, циклічності, перервності), філософських парадигмах.Запропоновано метод «моделі», що дає цілісне уявлення про складну систему смислоутворюючих зв'язків в живописі, його періодизації, мистецтвознавчої йкультурологічної типологізації. Обґрунтовано теоретичні засади образотворчого процесу живопису, уточнено поняття ‒– конструктивна ідея, простір, художній простір, художній експеримент, модифікація художньої мови, введено в науковий обіг нові дефініції — анаморфізм, міжвидова транзитивність, аргументовано роль та взаємовідношення культурного та художнього контексту в аналізі творів. Досліджено ґенезу національного живопису, осмислено його базовіконцепти як аксіологічну основу творчості художників, охарактеризовано світоглядні засади творчості Т. Шевченка та його новації в малярстві. Показано,що українська природа, культура, історія, були ідентифікаторами формуючого кола тем та мотивів, що означували національний контекст творчості утворчості Т. Шевченка, В. Тропініна, І. Сошенка, В. Штернберга, їх послідовників — митців українського модернізму, бойчукістів, шістдесятників,художників періоду незалежності України. Визначено критерії «конвенціональності» в мистецтві (живописі), показано їхнє впровадження на макро- імікрорівні стосунків художника і влади. Розглянуто питання «авторської» концепції у новій репрезентації художньої картини світу, досліджено роль авторських візій у поступі українського живопису в руслі модернізму, авангарду, постмодернізму. За встановленими домінантними ознакамисформовано принципи будови концептуальних моделей живопису — «національної», «конвенціональної», «авторської». Охарактеризовано культуро-творчі процеси в сучасному живописі, визначено його потенціал в актуалізації нових смислів та цінностей, виявлено нові підходи до просторової організаціїтворів, обумовлені міжвидовою транзитивністю, цифровізацією, прийомами анаморфізму, «Glitch art».^UA change in the scientific worldview determines refocusing of investigations of new or existing factual material. Ukrainian painting, researched throughout the 20thand in early 21st century, acquired historical and cultural as well as artistic and stylistic features within the Soviet methodological framework (ideoligicallymodified) targeted at the global systems of arts systematization and classification. Along with that, particular scholars offered alternative classification principles(I. Ioffe, M. Alpatov, M. Kahan, V. Vlasov), including Ukrainian ones with the focus on the national specificity (A. Prahov, F. Shmit, V. Modzalevskyi, M. Holubets,I. Ohienko, K. Shirotskiy, D. Antonovych, B.-I. Antonych, M. Stankevych, etc.). The approach this thesis offers is based upon synchrony and diachrony;namely, the analysis of artistic processes in critical times as well as in transition and phase periods that make the development of painting intermittent rather than linear.Thereby, the factual material visualizes the diverse arts and crafts as well as the artists' worldviews. Their classification, systematization, generalization by certaincriteria, and identifying the dominant trends determine the relevance of this paper, the problem and its solution, namely, building conceptual models of Ukrainian painting of the 19th – early 21st century. The thesis solves this problem with reliance on the complex interdisciplinary approach (art studies, culturology, history, philoshophy, psychology, mathematics, and optics) to researching painting within the specified chronological framework; refocusing from a stylistic and genre-based approach to an artist's perception of the spacetime as well as actualization of the context and criteria for reality evaluation provides a new perspective of painting in the field of cultural dynamics. Literary analysis shows that contextuality of Ukrainian painting has been conceptualized sporadically; when considering the works of a particular period, the researchers paid attention to the obvious sense-organizing approches of the artists who preferred to express, directly or indirectly, the authentic Ukrainian culture, the peculiarities of the material as well as the spiritual development of the nation, and its traditions. Thereby, a circle of artists has been identified who determined the axiological framework for their own work in 19th – early 20th century on the basis of the national culture, idea, memory, mental and spiritual vision. Literature on the work of T. Shevhenko as the founder of the nation-oriented art and its genre specificity is the most in-depth in this respect. The work of Ukrainian modernists, the Sixtiers, and the artists from the independent Ukraine is less investigated in the given context. Relationships between the artist and the government comprise a separate chapter in the history of Ukrainian arts, estimated ambiguously during the age of totalitarianism (M. Burachek, I. Vrona, M. Zubar, K. Slipko-Moskaltsiv, M. Khmuryi, E. Kholostenko, M. Kotliar, V. Afanasiev, Y. Zatenatskyi, H. Ostrovskyi, P. Hovdia, B. Butnyk-Siverskyi, B. Lobanovskyi, V. Klevaev,M. Kryvolapov, Yu. Belichko, V. Fomenko) and afterwards (B. Lobanovskyi, O. Holubets, O. Rohotchenko, H. Skliarenko, T. Ohneva, L. Smyrna, N. Averianova).A number of Ukrainian scholars have written investigations reports, books, and chapters in composite works as well as scholarly article collections about theconventional content and form of painting within the normalized socialist realism framework. Heroic themes related to wars, revolutions, labor feats, andcollectivization eliminated any displays of individualism, noncom-formity, and alternative views of the time, resulting into “in-migration” of artists. It is worthnoting that artists worked in between those extremes, realizing their own artisitc visions at the level of form and language, which is the microlevel, with theaccordance of the macrolevel established by the system: the mythologized stereotype of “a happy Soviet.” Conventionalism as a condition of acceptance or non-acceptance of certain norms makes it possible to manifest individualism, which actually took place in the Soviet times, in contradiction to conformism as subordination and dissolution of a self.

Розглянуто автобіографічні за жанром тексти, які складають цикл "Книга подорожей". Своєрідність художнього мислення автора, для визначення якої введений термін "поетика перформативу", вбачається у тому, що кожний художній текст побудований як складна автореференційна структура, тому історія, про яку розповідається у тексті, стає історією самого тексту. Доведено, що текст не просто відображає певні події, але сам виявляє характер події: виникає подія тексту. Даний характер тексту аналізується через автореференційні звертання автора до самого процесу писання, які визначаються як знаки авторської присутності. Подія тексту та авторське Я набувають центрального значення. Перформативний художній текст виступає як свідчення народження нового авторського Я у процесі текстуальної практики. Отже, історія, про яку розповідається у тексті, стає історією самого тексту, а історія автобіографічного героя - історією того, як герой стає автором. Автор і герой утворюють єдину перформативну структуру "автор - герой".

  Скачати повний текст

На підставі вивчення архівних документів, матеріалів періодичної преси та краєзнавчої літератури досліджено основні тенденції, форми та напрямки діяльності краєзнавчих осередків на Одещині за умов динамізації кризи радянської системи. Проаналізовано здобутки та прорахунки у діяльності музеїв, бібліотек, архівів, наукових і громадських товариств у вивченні історії регіону. Висвітлено внесок істориків і краєзнавців у розвиток історико-краєзнавчих досліджень на Одещині. Надано біографічні дані невідомих раніше краєзнавців-аматорів. На прикладі підготовки одеських томів "Історія міст і сіл Української РСР" і "Зводу пам'яток історії та культури" показано зближення громадських і наукових форм краєзнавчої роботи у зазначений період.

  Скачати повний текст

Розглянуто комплекс наративних джерел та охарактеризовано здобутки вітчизняної історіографії щодо вивчення соціокультурних процесів в Херсонській губернії кінця XVIII - початку XX ст. Досліджено історію міст Херсонського краю (Херсона, Миколаєва, Одеси) та колонізаційний рух на Херсонщині, репрезентований трьома потоками колонізації: іноземної, внутрішньої та православно-слов'янської. На підставі наративної літератури відтворено процес освоєння краю, становлення та специфіку розвитку південної культури, відтворено загальні риси мешканців півдня, їх етнічний склад, традиції та господарську діяльність. Завдяки факту дослідження значних хронологічних меж (кінець XVIII - початок XX ст.) вивчено основні проблеми соціокультурної історії Херсонщини з застосуванням комплексного підходу, а також простежено та охарактеризовано головні етапи історико-культурного розвитку Півдня України XIX - початку XX ст.

  Скачати повний текст

У дисертації на основі аналізу широкого кола архівних джерел та опублікованих матеріалів досліджуються історичні духовно-культурні зв'язки України та Афону, а також діяльність українських духовних осередків на Афоні як в середньовічні, так і ранньомодерні часи, зокрема у XVII – першій третині ХІХ ст.Зокрема, у роботі розкрито специфіку зародження та розвитку українсько-афонських духовно-культурних зв'язків, їхній вплив на відродження православного руху в Україні та подальші церковні, культурні і політичні процеси в Україні протягом XVII–XVІII ст. Сукупність цих та інших історичних подій сприяла заснуванню та діяльності у XVІІІ ст. чотирьох українських чернечих осередків на Афоні, зосереджених у скитах Чорний Вир та пророка Іллі, Костянтинівській обителі та в монастирі Симонопетра, їхнім зв'язкам з українським козацтвом та чернецтвом, участі Запорозької та Задунайської Січі у ктиторській підтримці цих обителей тощо. Встановлено, що це сприяло як зміцненню контактів з центром православного чернецтва на Афоні, так і посиленню його популярності серед українського чернецтва та козацтва, забезпечуючи взаємний духовний і культурний обмін і вплив один на одного.Наукова новизна полягає в тому, що у дисертаційному дослідженні використані маловідомі архівні джерела, на основі яких комплексно досліджено процес заснування та діяльності українських чернечих осередків на Афоні у XVIII – першій третині ХІХ ст., їх зв'язків з українським чернецтвом та козацтвом в Україні. Наголошено, що українські афонські обителі, зокрема скити «Чорний Вир» та пророка Іллі, є важливою складовою історії, духовної культури та спадщини українського чернецтва на Афоні, прямим свідченням тісних зв'язків Запорозької та Задунайської Січі з Афоном. Ці історико-культурні та архітектурні пам'ятники присутності українського чернецтва та козацтва на Афоні мають важливу духовно-культурну і науково-історичну цінність.Ключові слова: історія української культури, міжнародні духовно-культурні зв'язки, Православ'я в Україні, Афон, Козацько-гетьманська держава, Запорозька Січ, Задунайська Січ, чернецтво.^UIn particular, the influence of Athos hesychastic tradition during this period was important for further spiritual awakening and cultural development in the Ukrainian lands. Athos monks joined the restoration and spread of hesychasm traditions within the Kyiv metropolitanate, making a significant contribution to the formation of ancient Ukrainian culture, literature and art.It was found that in the late XVI – early XVII centuries (after the events of the Brest Union in 1596) Ukrainian Athos monks took an active part in the revival of Orthodoxy in Ukraine, joined the restoration of the Orthodox hierarchy of the Kyiv metropolitanate, reforming Ukrainian Orthodox monasteries, cultural and educational, literary and polemical activities, as well as contributed to the involvement of the Ukrainian Cossacks in defending the rights and freedom of the Orthodox religion in the Commonwealth.In particular, it was found out that the monastery "Black Whirlpool" was an important Ukrainian center on Mount Athos, and its founders were Ukrainian monks and representatives of the Cossack elders. The monks in this monastery were mostly natives of Ukrainian lands, in particular the former Zaporozhian Cossacks. The existence of close contacts of the Chorny Vyr hermitage with the Zaporozhian Sich and of the waterway from Zaporozhye to Mount Athos in the XVIII century is proved. The results of the study allow us to assert the importance of Ilyinsky monastery, which was also founded by Ukrainian elder Paisiy Velychkovsky, in the history of monasticism on Mount Athos. In that monastery he established his own seminary, and the monastery itself became a center of spirituality, education and literature on Mount Athos and beyond. Later, the Ilyinsky monastery became the spiritual and cultural center of the Ukrainian Cossack emigration, where former Zaporozhian Cossacks from the Transdanubian Sich and Kuban struggled. The decline and devastation of Ukrainian monastic centers on Mount Athos are consequences of the events of the Greek national liberation revolution of 1821–1829.The thesis is original because it draws on little-known archival sources of the eighteenth to the first third of the nineteenth centuries. It establishes the defining role of the Ukrainian Athonite cloisters – especially of Cherny Vir and the Prophet Elijah Skete – in the history, culture and heritage of Ukrainian monasticism on Athos; and it demonstrates the strong links between the Zaporozh´ya and Zadunayskaya Sech´ with the Holy Mountain. The presence of Ukrainian and Cossack monks has left significant cultural and architectural traces on Mount Athos. Further study of the Ukrainian Athonite presence is an avenue to be explored by Ukrainian scholars.Key words: the history of Ukrainian culture, international spiritual and cultural ties, Athos, the Cossack Hetmanate, the Zaporoz`ka Sich, monasticism.

Здійснено системне дослідження наукової діяльності Математично-природнописно-лікарської секції Наукового товариства ім. Т.Шевченка (МПЛС НТШ) (1893 - 1940 рр.). Висвітлено історіографію та джерельну базу МПЛС НТШ. Охарактеризовано процес її створення та діяльності. Здійснено аналіз знакових природознавчих і медичних праць членів Секції. Розглянуто окремі періоди функціонування Секції, відтворення суспільно-громадської діяльності МПЛС НТШ. З'ясовано генезу МПЛС НТШ, зокрема її генетичну спорідненість з проукраїнськими природознавчими формами. Здійснено опис основних принципів функціонування різних комісій Секції, місце та роль МПЛС НТШ у контексті розвитку українського та європейського природознавства наприкінці XIX - першій половині XX ст. До наукового обігу запроваджено велику кількість матеріалів з різних архівів України.

  Скачати повний текст

Штефюк В. Д. Інтеркультурність акторського тренінгу в сучасному театральному мистецтві. Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за спеціальністю 26.00.01 «Теорія та історія культури». – Київський національний університет культури і мистецтв, Міністерство освіти і науки України. Київ, 2022.Дисертацію присвячено дослідженню інтеркультурності акторського тренінгу в сучасному театральному мистецтві як інтеркультурного синтезу театральних тілесних і ментальних практик. У роботі виявлено специфіку інтерпретації традиційних східних практик в європейських акторських тренінгах, розкрито вплив західного театру на розвиток східного акторського тренінгу, охарактеризовано сучасні інтеркультурні методи підготовки актора, розглянуто інтеркультурний полілог акторського тренінгу у світовому театрі кінця ХХ – перших десятиліть ХХІ століть, визначено перспективи впровадження сучасних методик акторського тренінгу у вищих мистецьких навчальних закладах освіти в Україні. У дисертації вперше в українському мистецтвознавстві досліджено інтеркультурні джерела і шляхи збагачення акторського тренінгу у взаємозв’язку акторського мистецтва і наук про людину, тілесних і духовних практик, нові методи, моделі та програми підготовки сучасного актора, виявлено їх відмінності від традиційних моделей західної та української театральної школи.Ключові слова: інтеркультурність, акторський тренінг, театральне мистецтво, глобалізація, актор, режисер, театр, західна філософія, східний театр, психофізика, тілесні та ментальні практики.^UShtefyuk V.D. Interculturality of acting training in modern theatrical art. – Qualification scientific work on the rights of a manuscript.The methodology of the dissertation study of the interculturality of actor training is based on the application of interdisciplinary, art history, cultural and intercultural approaches, conceptual, cognitive and systemic types of analysis. The thesis formulates the basic concepts of the research topic. Thanks to the processing of theoretical and historical sources, the definition of acting training was formulated as a set of exercises aimed at forming the skills and abilities of the elements of acting, as a process of acquiring and recombining skills that takes place in an intercultural environment.Based on the theories of leading philosophers and psychologists, the concept of intercultural actor training as a specific method of training an actor through an organic combination of traditional national techniques of actor education, various Eastern physical and spiritual practices has been updated and supplemented.Based on the analysis of modern intercultural methods of actor training, the conclusion was formulated that actor training is by its nature an intercultural phenomenon, as it covers a significant number of elements from various fields of human activity, different cultures, and all modern intercultural actor trainings include the human body and human voice in the system of cultural encoded means of expression.It was revealed that the problem of interculturalization in theater art in general and the actor's training process in particular is being actualized in Ukraine. The prospects of interculturalization of modern acting trainings in Ukrainian theater culture are outlined.It is emphasized the need to introduce intercultural acting training into the educational process of actor training by updating training programs for private theater studios, as well as widely use the Internet (viewing acting trainings and techniques that are held online in social networks, their videos), learn the experience disseminated with the help of master classes demonstrated by leading trainers and directors during theater festivals or conferences, etc. In addition, it is advisable to popularize intercultural trainings and acting techniques of traditional theaters of the world in higher art educational institutions as special courses ("Modern intercultural acting training", "Traditional Chinese theater actor training techniques", etc.), to develop original author's intercultural acting trainings, resorting to the correct combination techniques of traditional national theaters, physical and spiritual practices with the traditions of the national theater school.Key words: interculturality, acting training, theatrical art, globalization, actor, director, theater, western philosophy, eastern theater, psychophysics, physical and mental practices.

Шнуренко Т. В. Українська народна сорочка у традиції та сьогоденні: регіональна специфіка та обрядовий контекст (ХІХ – початок ХХІ ст.). – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за спеціальністю 26.00.01. «Теорія та історія культури». – Київський національний університет культури і мистецтв, Міністерство освіти і науки України, Київ, 2021.У дисертації порушено проблему побутування української народної сорочки в контексті її регіональної варіативності, досліджено характер використання натільного вбрання у традиційній обрядовості. Доведено, що характер орнаментальних мотивів на сорочках формувався в Україні під впливом соціально-економічних, гендерних та вікових чинників. Оздоблення розташовували у місцях, зумовлених загальною композицією виробу та його кроєм (комір, манжети, манішка, рукава, плечові вставки). Соціальна, знакова та естетична функції сорочки знайшли своє відображення у календарній та родинній обрядовості українців, зокрема у звичаях, пов'язаних із народженням дитини, укладанням шлюбу, культурою поховання.З'ясовано, що з початком нового тисячоліття традиційна українська сорочка перейшла зі сфери національної спадщини у площину сучасної побутової культури й досить стрімко стала маркером української нації у світовому просторі.Ключові слова: українська народна сорочка, декорування, колористика та символізм вишивки, слов'янські традиції.^UShnurenko T.V. Ukrainian national shirt in tradition and today: regional specifics and ceremonial context ( XIX - early XXI century ). - Qualifying scientific work on the rights of the manuscript.The dissertation on the scientific degree of the candidate of art history on a specialty 26.00.01. "Theory and history of culture". - Kyiv National University of Culture and Arts, Ministry of Education and Science of Ukraine, Kyiv, 2021.The dissertation explores the problem of the existence of the Ukrainian national shirt in the context of its regional diversity and the character of use of the body clothing in traditional ceremonies. It was found that during the historical and socio- cultural development of the Ukrainian lands, the original methods and ways of a shirt designing were formed and improved. The main types of clothing were: tunic-shaped (the oldest), with shoulder inserts (ustavkova) or with solid-cut sleeves, on the yoke. Shirts were also divided into dodilna ( solid-cut or made of a single piece of cloth) and stankova ( had two parts: the upper - the main part (stanok) , and the lower part ( pidtychka). In each separate macroregion of Ukraine (Carpathians, Polissya, Forest- steppe, Steppe) the additional variety in the cut of body clothing was observed. It was proved that the nature of ornamental motives on the shirts in Ukraine were formed under the influence of socio-economic, gender and age factors. The embroidery was located due to the overall composition of the product and its cut (collar, cuffs, shirtfronts, sleeves, shoulder inserts).The social, symbolic and aesthetic functions of the shirt found the reflection in the calendar and family ceremonies of Ukrainians, in particular in the customs related to the birth of a child, marriage, burial culture.It was determined that with the beginning of the new millennium, the traditional Ukrainian shirt moved from the sphere of national heritage to modern everyday culture and quite quickly became a kind of a marker of the Ukrainian nation in the world.Key words: Ukrainian national shirt, decoration, coloring and symbolism of embroidery, Slavic traditions.

Досліджено становлення та розвиток перекладознавства в Україні протягом XX ст. Узагальнено внесок вітчизняних перекладознавців у творення теорії, критики, історії та дидактики перекладу як окремих наукових і навчальних дисциплін. З'ясовано, що удосконалення перекладознавчого аналізу найбільше сприяло становленню та розвитку перекладознавства в Україні. Виділено й охарактеризовано основні періоди розвитку перекладознавства XX ст., для кожного з яких визначено специфіку тематики та методології досліджень. Зроблено висновок, що перекладознавство розвивалось як єдина наукова школа, оскільки єдиним був і загальнолітературний процес. Визначено особливості українського перекладознавства у контексті всесоюзної школи у другій половині XX ст. Розглянуто перекладознавчі концепції І.Я.Франка, М.К.Зерова, О.М.Фінкеля, М.Т.Рильського. Проаналізовано внесок В.М.Державина, Р.П.Зорівчак, С.П.Ковганюка, В.В.Коптілова, Г.П.Кочура, О.Л.Кундзіча, Г.Й.Майфета, М.О.Новикової, О.І.Чередниченка та інших перекладознавців у контексті загального розвитку українського перекладознавства.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Визначено роль і місце України в здобутках сільськогосподарського машинобудування Росії XIX - початку XX ст. Виявлено напрямки, закономірності і тенденції історичного розвитку конструкції плуга з метою їх подальшого використання у науково-технічному прогнозі плугобудування України, удосконалення інтеграції науки і техніки у виробництво, реконструкції національної історії науки і техніки. Встановлено основні стадії формування схематичних ознак плуга зародкового періоду, який бере свій початок з кінця неоліту і завершується в XVI ст. Праналізовано в хронологічному порядку процес розробки та удосконалення конструкції плуга у світовому контексті в період з середини XVII до початку XX ст., виявлено основні закономірності та тенденції цього процесу. Визначено основні етапи плугобудування в Україні як головного центру сільськогосподарського виробництва всеросійського значення. Досліджено науково-організаційну, педагогічну, дослідницьку та громадську діяльність К.Г.Шіндлера, розкрито його науковий внесок у сільськогосподарське машинобудування та випробування сільськогосподарських машин.

  Скачати повний текст

Вперше здійснено спеціальне комплексне дослідження історії наукової думки з механізації подрібнення кормів у тваринництві. Розроблено періодизацію історії наукової думки зі створення засобів подрібнення кормів. Розкрито історичні аспекти еволюції структури засобів подрібнення кормів. Проведено аналіз розвитку наукової думки в запатентованих оригінальних технічних рішеннях конструкцій подрібнювачів кормів. Вдосконалено бібліографію наукових розробок вчених в частині доповнення джерельної бази маловідомими документами та матеріалами з механізації подрібнення кормів у тваринництві. Висвітлено напрям наукової роботи з історії становлення вдосконалення конструкцій засобів подрібнення кормів в Україні.

  Скачати повний текст

Дисертація є комплексним ґрунтовним дослідженням деконструкції в контексті європейського дизайну одягу кінця ХХ – початку ХХІ століття. В межах даного дослідження розглядається феномен деконструкції як теоретичної концепції, що стала основою новаторських підходів в дизайні одягу.У вступі аргументовано актуальність теми дослідження, обгрунтовано важливість вивчення деконструкції в сфері моди. Визначено мету та основні завдання, сформульовано об'єкт та предмет дослідження. Окрім того, окреслено хронологічні та територіальні межі, систематизовано методи дослідження, доведено наукову новизну, практичне та теоеретичне значення роботи. У першому розділі дисертації окреслено та систематизовано історіографію та джерельну базу, обґрунтовано використання загальнонаукових та спеціальних методів дослідження. У підрозділі 1.1 розкривається історія дослідження теми деконструкції в європейському дизайні одягу, аналізуються тенденції, конфлікти та розвиток підходів до розуміння деконструкції в моді. У підрозділі 1.2 подано огляд основних груп джерел, що використовуються в дослідженні, описано методи збору та аналізу інформації.В межах другого розділу подано детальний розгляд теоретичних аспектів деконструкції в контексті дизайну одягу. Починаючи з теоретичних витоків концепції деконструкції, розглядаться історичний шлях її розвитку, простежено постмодерне підгрунтя її формування. Окрім цього аналізуються впливи явища на модну індустрію. На основі цих розвідок, сформульовано авторську методику ідентифікації та аналізу деконструкції в дизайні одягу, що базується на концептуально-ідеологічний та проєктно-композиційних принципах деконструкції.У третьому розділі дослідження зосереджено на апробації обраної методики в дизайнерських колекціях, представлених наприкінці ХХ століття. Розділ спрямований на вивчення динаміки розвитку ідей деконструкції в контексті європейського дизайну, аналізуючи та відстежуючи еволюцію вдосконалення та впровадження цих ідей у дизайнерських практиках. Так, підрозділ 3.1 присвячено аналізу концептуальних та проєктних принципів деконструкції, застосованих в творчості японських дизайнерів – Іссея Міяке, Рей Кавакубо та Йоджі Ямамото (80-і роки ХХ століття). У наступному підрозділі розглядається творчість бельгійських дизайнерів (90-і роки ХХ століття), на основі запропонованої методики проаналізовано структурні, функціональні та ідеологічні зміни, привнесені цими майстрами в дизайн одягу через застосування принципів та ознак деконструкції. Підрозділ 3.3 фокусується на дизайнерських проєктах Мартена Маржієли, розглядаючи деконструкцію як важливий елемент формотворчого та ідейно-змістового процесів в його творчості.У четвертому розділі вперше проаналізовано деконструкцію в колекціях українських дизайнерів одягу. Зокрема, досліджується спосіб, в який вітчизняні дизайнери інтерпретували концепцію деконструкції у своїх проєктах на початку XXI століття. Розглядаються творчі підходи, інновації та особливості, які вони внесли в свої роботи, використовуючи елементи деконструкції. Широкий спектр проявів деконструкції у модному дизайні України охоплює доробки професійних дизайнерів і творчість студентського покоління. Так, у підрозділ 4.1 розглядаються особливості полісистемних тенденцій деконструкції в творчості українських професійних дизайнерів, розкриваються унікальні аспекти, які визначають український контекст в рамках деконструкції одягу. У підрозділі 4.2 розглядається експериментальне проєктування, що базується на принципах деконструкції, в студентських проєктах. Аналізуються творчі роботи студентів, в яких вони використовують новаторські та експериментальні підходи.У висновковій частині дослідження продемонстровано досягнення поставленої мети, показано виконання основних цілей та завдань. Аргументовано, що дане дослідження має вагоме значення для поглиблення знань щодо еволюції деконструкції в дизайні одягу, підтверджено важливість запропонованої методики для подальших дослдіжень в цій області. Список використаних джерел охоплює 325 позицій, з них 241– іншомовні джерела. Окрім цього, дослідження доповнене ілюстраціями (168 позицій) та таблицями (10 позицій).^UThe dissertation is a comprehensive, thorough study of deconstruction in the context of European fashion design of the late 20th and early 21st centuries. Within the scope of this study, deconstruction is considered as a theoretical concept that has become the basis of innovative approaches in clothing design.In the introduction, the relevance of the research topic is argued, the importance of studying deconstruction in the field of fashion is substantiated. The goal and main tasks are determined, the object and subject of the research are formulated. Exclusively, chronological and territorial boundaries are highlighted, research methods are systematized, scientific novelty. Practical and theoretical significance of the work is proven.In the first chapter of the dissertation, the historiography and source base are outlined and systematized, the use of general scientific and special research methods is substantiated. Section 1.1 reveals the history of research deconstruction in European fashion design, analyzes trends, conflicts and the development of approaches to understanding deconstruction in fashion. Section 1.2 provides an overview of the main source’s groups used in the study, describes the methods of information collection and analysis.The second section presents a detailed review of the theoretical aspects of deconstruction in the context of clothing design. Starting from the theoretical origins of the concept of deconstruction, the historical path of its development is considered, the postmodern basis of its formation is traced. In addition, the impaction of the phenomenon on the fashion industry are analyzed. On the basis of these investigations, the author's method of identification and analysis of deconstruction in clothing design, based on conceptual-ideological and project-compositional principles of deconstruction, was formulated.In the third chapter, the research focuses on the approbation of the chosen methodology in designer collections presented at the end of the 20th century. The chapter aims to study the dynamics of the development of deconstruction ideas in the context of European design, analyzing and tracking the evolution of the improvement and implementation of these ideas in design practices. Thus, subsection 3.1 is devoted to conceptual and design principles of deconstruction, applied in the work of Japanese designers – Issey Miyake, Rei Kawakubo and Yohji Yamamoto (80s of the 20th century). In the next subsection, the works of Belgian designers (90s of the XX century) are considered on the basis of the proposed methodology, the structural, functional and ideological changes introduced by these masters in clothing design through the application of the principles and signs of deconstruction are analyzed. Subsection 3.3 focuses on the design projects of Martin Margiela, considering deconstruction as an important element of form-creating and ideological-content processes in his work.In the fourth chapter, deconstruction in the collections of Ukrainian fashion designers is analyzed for the first time. In particular, the way in which domestic designers interpreted the concept of deconstruction in their projects at the beginning of the XXI century is investigated. The creative approaches, innovations and features they brought to their works using elements of deconstruction are considered. A wide range of manifestations of deconstruction in the fashion design of Ukraine covers the works of professional designers and the creativity of the student generation. Thus, subsection 4.1 examines the features of polysystemic trends of deconstruction in the work of Ukrainian professional designers reveals unique aspects that determine the Ukrainian context within the framework of clothing deconstruction. Subsection 4.2 examines experimental design based on deconstruction principles in student projects. Creative works of students with innovative and experimential approaches are analyzed.In the concluding part of the study, the achievement of the set goal is demonstrated, the fulfillment of the main goals and objectives is shown. It is argued that this study is of great importance for deepening knowledge about the evolution of deconstruction in fashion design, and the importance of the proposed methodology for further research in this area is confirmed.The list of used sources includes 325 items, of which 241 are foreign language sources. In addition, the study is supplemented with illustrations (168 items) and tables (10 items).