Здійснено комплексне дослідження явища тероризму в контексті цивілізаційних процесів. Уперше зроблено спробу розглядати його як одну зі специфічних форм відносин між індивідами, суспільствами, або між певними режимами правління та громадянами. Досліджено формат "тероризм - антитероризм - цивілізаційний розвиток - демократія - ісламізм - глобалізація - геополітика", що дозволило визначити тероризм як явище, іманентне процесам розвитку, тобто спростувати існуючий стереотип сприйняття як суто деструктивного. Одновимірна парадигма зумовила акцентування уваги на наслідковому аспекті проблеми, що призвело до її відсутності щодо причинних аспектів (цивілізаційного та понятійно-дефініційного, отже, до перервності логічного причинно-наслідкового зв'язку). Запропоновано альтернативний концептуальний підхід, який грунтується на сприйнятті тероризму як складного суспільно-політичного явища, яке виконує у процесах розвитку специфічну рольову функцію, тобто не лише суто деструктивну. Проведено компаративістський аналіз з'ясування ступеня причетності до явища тероризму стабільних, розвинутих політичних систем і суспільств перехідного періоду, на підставі якого спростовано тезу про більшу вразливість синдромом тероризму саме стабільних систем. З урахуванням наслідків застосування антитерористичних методів силової боротьби з тероризмом зроблено висновок, що це лише паліативні заходи протистояння цьому суспільному явищу, оскільки не дають можливості усувати корінні причини його проявів у міжнародному масштабі. Участь України в антитерористичній кампанії відповідає її стратегічним імперативам входження до кола цивілізованої спільноти, тобто іміджеві держави, яка робить певний внесок до забезпечення миру та стабільності у світі.

  Скачати повний текст

Проаналізовано сучасні тенденції розвитку ісламістських рухів і суфійських тарікатія, а також нові форми їх діяльності у вигляді мережевих структур, та особливості - глобальні та локальні - взаємовідносини між цими течіями у сучасному ісламі. Встановлено, що аналіз основних підходів до розуміння ісламізму, тенденцій його історичного розвитку й ідеологічних засад дозволяє встановити релігійні, ідеологічні та соціальні чинники виникнення та поширення ісламізму та констатувати його головні ідеологічні засади. Серед соціальних чинників виникнення ісламізму виділено національно-визвольний рух на Близькому Сході та пов'язані з ним соціально-політичні процеси всередині мусульманської спільноти та поза її межами. Розглянуто сучасні дослідження суфізму, його теоретичні положення й організаційні аспекти, що дозволяє системно осмислити взаємовідносини між суфізмом й ісламізмом і виявити їх характерні наслідки в глобальному вимірі та в локальному, зокрема, - українському контексті.

  Скачати повний текст