Досліджено методолого-теоретичні питання розвитку емпатії людини. На засадах синтезу принципів природничонаукової та гуманітарної психології обгрунтовано концепцію розвитку емпатії. Емпатію розглянуто як системне явище у метасистемі людина - світ, що має структурні (рівні відображення емпатогенної ситуації та відповідні їм види емпатії), динамічні (механізми розвитку та форми емпатії), функціональні (емпатійні ставлення та їх типи) та хронологічні (вік) характеристики та біопсихосоціодуховну природу. Розглянуто структурно-динамічні моделі виокремлених видів емпатії - натуральної, елементарної, особистісно-смислової та трансфінітної. Доведено, що емоційне перемикання є базовим психологічним механізмом мікрогенези емпатії, виділено інстинктивні, рефлекторні, особистісні й трансцендентні механізми її динаміки, охарактеризовано типології емпатійних ставлень. Виявлено філогенетичні передумови емпатійності людини, досліджено особливості та закономірності її онтогенензу за умов продуктивного (нормального) та деструктивного (аномального) розвитку особистості, наведено результати порівняльного аналізу вивчення особливостей вікового розвитку емпатії на підставі запропонованих методик. Експериментально виявлено психофізіологічні, індивідуально-психологічні, типологічні та соціокультурні чинники емпатійного розвитку особистості. Розроблено програму психологічного сприяння актуалізації, корекції та розвитку емпатії особистості, проаналізовано результати її апробації у початкових класах загальноосвітньої школи.

  Скачати повний текст

Проведено соціально-філософський аналіз стереотипів і настанов, що характеризують особливості світосприйняття та господарської поведінки українців, на підставі концепції сучасної західної та вітчизняної філософської думки розкрито зміст, а також значення терміна "господарський менталітет". Запропоновано модель ментальної структури та наведено типологію ментальності. Підкреслено, що етнічна ментальність відтворює певні стереотипи та настанови, які визначають особливості ставлення до праці, власності, а також підприємництва. Виокремлено головні риси українського господарського менталітету: індивідуалізм, завзятість у праці, розвинуті приватновласницькі інстинкти, толерантність до інших культур. Встановлено, що дані риси формувалися на підставі культурних архетипів під впливом географічних, соціально-історичних, релігійних та ідеологічних чинників. Досліджено сутність сучасних трансформацій українського господарського менталітету, які суттєво впливають на історичний вибір моделі соціально-економічної модернізації.

  Скачати повний текст

У роботі розкрито методологічне підґрунтя дослідження, поглиблено змістпсихологічної характеристики уваги як пізнавального процесу. Зазначено, що умолодших школярів на уроках іноземної мови довільна увага актуалізується черезобраз. Останній є не просто результатом уявлення, але й зоровим узагальненням, щосупроводжує мовленнєву експлікацію думки учня завдяки вказівним жестамвчителя.З урахуванням результатів теоретичного аналізу наукової літератури встановленовластивості, стадії, форми та типи довільної уваги особистості. Зазначено, що стадіямифункціонування довільної уваги виступають такі: первинна, предикативна тавторинна. Типами довільної уваги є фокальний та периферійний. До форм довільноїуваги відносимо механічну, інстинктивну, рефлексивну, вольову та післядовільну.Розроблено та успішно апробовано у процесі формувального експериментуструктурно-функціональну модель становлення довільної уваги молодших школярівзасобами іноземної мови. Розроблено й апробовано в ході формувальногоексперименту психологічний тренінг «Становлення довільної уваги молодшихшколярів на уроках іноземної мови», який містить три блоки вправ, покликаніактуалізувати характеристики довільної уваги молодших школярівекспериментальних груп. З'ясовано психологічні особливості, чинники та умови 22становлення довільної уваги молодших школярів у процесі навчання іноземної мови.Ключові слова: довільна увага, пізнавальні процеси, первинна довільна увага,предикативна довільна увага, вторинна довільна увага, фокальний тип,периферійний тип.^UThe dissertation deals with the problem of studying a process of the development ofvoluntary attention of junior schoolchildren in the process of learning a foreign languageby them. Taking into account the results of theoretical analysis of the scientific literature, thecharacteristics, stages, forms and types of voluntary attention of the individual wereestablished. It was noted that the stages of functioning of voluntary attention are such, as:a primary stage, predictive and secondary ones. The types of voluntary attention are focaland peripheral. The forms of voluntary attention include mechanical, instinctive, reflexive,volitional and post-voluntary ones.Psychological factors of the formation of voluntary attention of junior schoolchildren bymeans of a foreign language were determined: taking into account by the teacher thecharacteristics of voluntary attention through the formation of a symbolic or conditionalfield that develops simultaneously with the word, and giving importance to the “internalform” of the latter; the development and the complication of the internal form of speech,on the basis of which the formation of a foreign language expression of a junior pupiltakes place; the facilitation by the teacher voluntary attention, which creates an imagethat is based on the image in a paradigm of the situation of limited conditional field, and thereis a foreign language interaction. It is this mechanism that brings learning situations closerto real ones, which will be continued in a future life of pupils, will allow them to“transfer” knowledge, skills and abilities acquired at the lessons to further situations offoreign language interaction with native speakers in a cross-cultural space.Keywords: voluntary attention, cognitive processes, primary voluntary attention,predicative voluntary attention, secondary voluntary attention, a focal type, a peripheraltype.

Представлено основні положення адаптивно-конструювальної концепції реалізації почуття власності в соціальних практиках, яка на основі виявлених змістових і динамічних ознак почуття власності пояснює його реалізацію в соціальних практиках як коливання, балансування між рутинністю, буденністю, неусвідомленістю соціальних практик і прагненням до суб'єктних проявів та формування відповідальної особистості. В основу концепції покладено структурно-функціональну модель реалізації почуття власності в соціальних практиках, що відображає мотиви, чинники та способи актуалізації почуття власності в соціальних практиках; розкриває функції, етапи, соціально-психологічні механізми, типи, наслідки та ефекти реалізації почуття власності в соціальних практиках; дає змогу вивчити закономірності цього процесу.Обґрунтовано соціально-психологічну природу почуття власності, яке визначається як суб'єктивне емоційне переживання людиною належності їй певних об'єктів, що відображає зміст і значення, яке мають для неї реальні або абстрактні, конкретні або узагальнені об'єкти власності, тобто все те, що вона може назвати своїм. Це почуття виникає й розгортається в онтогенезі і реалізовується з різною мірою актуальності, валентністю, інтенсивністю протягом життя людини. Обгрунтовано, що почуття власності як конструкт самосвідомості особи, який реалізовується в соціальних практиках та постає одночасно чинником і наслідком міжособової взаємодії, є багатовимірним утворенням, специфіка якого визначається організацією його складових і гетерогенністю проявів. Введено в обіг поняття реалізації почуття власності в соціальних практиках, яке розуміється як спосіб прояву, утілення і зміни почуття власності особи протягом життя в процесі міжособової та групової взаємодії. Цей процес розпочинається на основі інстинктивних прагнень і потреб, що поступово викристалізовуються і трансформуються в процесі соціалізації та залучення особи до соціальних практик, під впливом яких вона засвоює суспільні норми та способи володіння, водночас їх конструюючи і зумовлюючи. Визначаються мотиви психологічного привласнення: прагнення до самоефективності, формування ідентичності, почуття територіальності, належності та відповідальності. Розкрито сутність соціально-психологічних механізмів реалізації почуття власності у соціальних практиках, що забезпечує двосторонню сутність цього процесу: засвоєння соціальних норм і цінностей як внутрішнього особистого досвіду; а також вплив особистих цінностей, досвіду та ставлення до власності на соціальні норми та соціальну практику. Показано, що актуалізація прояву почуття власності можлива шляхом посилення контролю над об'єктом власності, поглиблення інтимних знань про неї та самовкладення сил, знань, зусиль щодо об'єкту власності. Представлено верифіковані типи реалізації почуття власності в соціальних практиках, в основу яких покладено критерії сформованості/несформованості та актуалізованості/неактуалізованості.Визначено основні закономірності реалізації почуття власності в соціальних практиках. Обґрунтовано, що почуття власності реалізовується в різних вимірах психологічного простору особистості, одночасно розгортаючись у ньому і конструюючи та трансформуючи його. Почуття власності має адаптивний характер та балансує між реалізацією в соціальних практиках як унормованих, буденних, рутинних діях та актуалізованим проявом його в ситуаціях загострення потреби психологічного володіння чимсь або втрати об'єкта власності, що спонукає особу до суб'єктної активності і відповідальності. Реалізація почуття власності може відбуватися в трьох темпоральних перспективах, перманентно коливаючись між ними: актуальному, перспективному і ретроспективному.Реалізація почуття власності здійснюється в різних вимірах психологічного простору особистості: територіальності, тілесності, фінансовій сфері, матеріальних речах, соціальних контактах, ідеях, цінностях, думках, часовому режимі, віртуальному просторі, організаційній та громадянській сферах. За результатами емпіричних досліджень визначено, що найтиповіші соціальні практики, у яких реалізовується почуття власності. Емпірично досліджено особливості прояву почуття власності у віртуальному просторі та залежно від рівня психологічного тяжіння до бідності, рівня індивідуального та суспільного індивідуалізму/колективізму. Визначено особливості прояву почуття власності в умовах карантинних обмежень COVID-19. Представлено психологічні засоби гармонізації прояву почуття власності в сучасному суспільстві для роботи як на індивідуальному, так і на груповому рівнях.^UThe thesis presents the main statements of the adaptive-constructive concept of the sense of ownership realization in social practices. Based on identified semantic and dynamic ownership features, they explain its implementation in social practices as fluctuations, balancing between routine, ignorance of social practices, and the desire for subjective manifestations and responsible personality formation. The concept is based on a structural and functional model of the sense of ownership realization in social practices. It reflects the motives, factors and ways of the sense of ownership actualization in social practices; reveals the functions, stages, social-psychological mechanisms, types, consequences and effects of the realization of a sense of ownership in social practices; allows to study the patterns of this process.The social-psychological nature of the sense of ownership is substantiated. It is defined as a subjective emotional experience of a person belonging to specific ownership targets, which reflects the meaning and significance of real or abstract, concrete or generalized targets of ownership have for a person, everything that they can call as own. This feeling arises and unfolds in ontogenesis and is realized with varying degrees of relevance, valence, intensity throughout human life. It is substantiated that the sense of ownership is a construct of personal self-consciousness, which is realized in social practices and is both a factor and a consequence of interpersonal interaction. It is a multidimensional formation, which specificity is determined by the organization of its components and heterogeneity. The concept of the sense of ownership realization in social practices is introduced. It is understood as a way of manifestation, embodiment and change of person's sense of ownership during life in the process of interpersonal and group interaction. This process begins on the basis of instinctive aspirations and needs, which gradually crystallize and transform in the process of socialization and involvement of a person in social practices, under the influence of which a person learns social norms and ways of owning, while constructing and determining them. The motives of psychological appropriation are determined: the desire for self-efficacy, identity formation, a sense of territoriality, belonging and responsibility. The essence of social-psychological mechanisms of sense of ownership realization in social practices is revealed. They provide two-sided of this process: assimilation of social norms and values as internal personal experience; as well as the influence of personal values, experience and attitude towards property on social norms and social practice. It is shown that the actualization of the sense of ownership manifestation is possible by strengthening control over the ownership targets, deepening intimate knowledge about it and self-investment of forces, knowledge, efforts on the ownership targets. The verified types of the sense of ownership realization in social practices are presented. They are based on the criteria of formation-unformation and actualization-non-actualization.The main regularities of the sense of ownership realization in social practices are determined. It is substantiated that the sense of ownership realizes in different dimensions of the individual's psychological space, simultaneously unfolding in it and constructing and transforming it. The sense of ownership has an adaptive character and balances between the implementation in social practices as normalized, everyday, routine actions and its actualized manifestation in situations of exacerbation of the need for psychological possession of something or loss of property that motivates a person to subjective activity and responsibility. The sense of ownership realization can take place in three temporal perspectives, constantly oscillating between them: actual, perspective and retrospective. The sense of ownership realization is carried out in different dimensions of the individual's psychological space: territoriality, corporeality, financial sphere, material things, social contacts, ideas, values, thoughts, time regime, virtual space, organization, and civic sphere. It is empirically determined the most typical social practices in which the sense of ownership is realized. The peculiarities of the sense of ownership manifestation in the virtual space and depending on the level of psychological tends to poverty, the level of individual and social individualism/collectivism have been empirically studied. The peculiarities of the sense of ownership manifestation in the conditions of quarantine restrictions of COVID-19 are determined. Psychological means of harmonizing the sense of ownership manifestation in modern society for work at both individual and group levels are presented.