Дисертацію присвячено аналізу теоретико-правових засад і практичних аспектів функціонування інституту підготовки до звільнення засуджених до позбавлення волі, дослідженню його сучасного стану, проблем і шляхів розвитку. На підставі узагальнення наукових підходів до вивчення інституту підготовки засуджених до звільнення надано авторське визначення поняття «підготовка засуджених до звільнення», під якою запропоновано розуміти систему заходів, здійснюваних установами виконання покарання з першого дня відбування покарання, а на завершальному етапі у взаємодії з органами пробації та суб'єктами соціального патронажу, спрямованих на полегшення реінтеграції засуджених після звільнення з місць позбавлення волі, шляхом створення для цього об'єктивних і суб’єктивних передумов, обґрунтовано, що його запровадження дозволить уникнути проблем на етапі правозастосування, формуванню єдиного підходу до визначення як самого поняття й заходів, які воно в себе включає, так і моменту, з якого має починатися процес підготовки до звільнення та чим закінчуватися.В рамках проведеного соціологічного опитування виявлено, що існуючий процес підготовки до звільнення засуджених до позбавлення волі потребує перегляду, а недостатня його ефективність вбачається в неготовності суспільства приймати колишніх засуджених після їх звільнення, у відсутності, або низькій ефективності взаємодії між органами та установами, які беруть участь у підготовці засуджених до звільнення та у недієвих механізмах такої підготовки, що дозволило поглянути на цю проблему під різними кутами й запропонувати комплексну модель її вирішення.На основі даних, отриманих в рамках проведеного соціологічного дослідження, аргументовано, що ситуативний вплив на механізми вирішення проблем засуджених не дозволить їх вирішити. Забезпечити дієвість зможе лише розроблена комплексна модель вирішення таких проблем: зміна механізмів – зміна ставлення – поліпшення координації та співпраці, першочерговим завданням на шляху до реалізації якої має бути переформатування процесу підготовки до звільнення відповідно до міжнародних стандартів. Проаналізовано роль тюрем за міжнародними стандартами і роль вітчизняних УВП в процесі підготовки засуджених до звільнення та їх подальшій реінтеграції. Встановлено, що тюремне ув'язнення не дорівнює ≠ позбавленню волі, тюрма ≠ виправній колонії, індивідуальне житлове приміщення ≠ індивідуальному спальному місцю, режим за ЄТП ≠ режиму за кримінально-виконавчим законодавством України, підготовка засуджених до звільнення за ЄТП ≠ підготовці засуджених до звільнення за Кримінально-виконавчим законодавством України. Обґрунтовано, що концепція тюремного менеджменту, передбачена ЄТП, потребує її повного перейняття до вітчизняного кримінально-виконавчого законодавства, адже перейняття якихось її частин не дасть бажаного результату, буде логічно незавершеним, продовжить практику некоректних запозичень і видимість відповідності європейським стандартам.Запропоновано застосовувати системний підхід при вирішенні питання реінтеграції в цілому й підготовки засуджених до звільнення зокрема. Наголошено, що змінення процесу функціонування окремих елементів підготовки засуджених до звільнення буде недієвим і не дасть бажаних результатів, через що такі зміни матимуть тимчасовий характер. Лише повне переформатування системи відповідно до європейських стандартів та ефективна взаємодія в процесі реінтеграції може стати дієвим механізмом.^UThe dissertation is devoted to the analysis of theoretical and legal foundations and practical aspects of the functioning of the institute of preparation for the release of persons sentenced to imprisonment. Its current state, problems and ways of development are determined.Based on the generalization of scientific approaches to the study of the institute of preparation of convicts for release, the author provides the author's definition of the concept "preparation of convicts for release", which is proposed to be understood as a system of measures carried out by penitentiary institutions from the first day of serving a sentence, and at the final stage, in cooperation with probation authorities and social welfare entities, aimed at facilitating the reintegration of convicts after release from prison, by creating objective and subjective conditions for this purpose.The sociological survey revealed that the existing process of preparing for the release of prisoners needs to be revised, and its insufficient effectiveness is seen in the unwillingness of society to accept former prisoners after their release, in the absence or low efficiency of interaction between the bodies and institutions involved in preparing prisoners for release and in ineffective mechanisms of such preparation, which allowed us to look at this problem from different angles and propose a comprehensive model for its solution.Based on the data obtained in the course of the sociological research, it is argued that situational influence on the mechanisms for solving the problems of convicts will not allow them to be solved. Only a comprehensive model for solving the following problems can be effective: change of mechanisms - change of attitude - improvement of coordination and cooperation, the primary task on the way to its implementation should be to reformat the process of preparation for release in accordance with international standards.The author analyses the role of prisons in accordance with international standards and the role of national PIs in the process of preparing convicts for release and their further reintegration. It is established that imprisonment does not equal ≠ deprivation of liberty, prison ≠ correctional colony, individual living quarters ≠ individual bed, regime under the EPR ≠ regime under the criminal executive legislation of Ukraine, preparation of convicts for release under the EPR ≠ preparation of convicts for release under the Criminal Executive Legislation of Ukraine. The author substantiates that the concept of prison management envisaged by the EPR requires its full adoption into the national penal legislation, since the adoption of some of its parts will not give the desired result, will be logically incomplete, and will continue the practice of incorrect borrowings and the appearance of compliance with European standards.It is suggested that a systematic approach should be applied when addressing the issue of reintegration in general and preparation of convicts for release in particular. It is emphasised that changing the functioning of certain elements of the process of preparing convicts for release will be ineffective and will not produce the desired results, and therefore such changes will be temporary. Only a complete reformatting of the system in accordance with European standards and effective interaction in the process of reintegration can become an effective mechanism.

Здійснено прогнозування рецидивів бронхообструктивного синдрому за гострих респіраторних захворювань у дітей раннього віку після комплексного лікування у стаціонарі. Визначено фактори ризику транзиторного та персистуючого характеру рецидивів бронхіальної обструкції у дітей на підставі тривалого катамнестичного обстеження. Встановлено, що в 55,4 % випадків напади бронхіальної обструкції не спостерігалися в подальшому, в 15,9 % - набували транзиторного характеру, припиняючись у дошкільному віці, в 19,7 % хворих рецидиви бронхообструктивного синдрому персистували до 15 років, а в 9 % пацієнтів продовжувались у більш старшому віці та дорослому періоді життя. Доведено, що найбільш важливими факторами ризику рецидивів бронхообструктивного синдрому та персистуючого їх перебігу є виникнення бронхіальної обструкції після дворічного віку, проживання за міських умов, частота попередніх епізодів даного синдрому більше 3-х, позитивний індивідуальний алергологічний анамнез, різко виражена шкірна гіперчутливість основних груп небактеріальних алергенів і стійка еозинофілія крові. Доведено, що індивідуальне прогнозування рецидивів бронхообструктивного синдрому у дітей раннього віку необхідно проводити з урахуванням комплексної оцінки факторів ризику в їх взаємодії на підставі використання методів математичного моделювання.

  Скачати повний текст

Проведено комплексне дослідження феномену гумору, зокрема, визначено когнітивну природу явища й описано дію лінгвокогнітивного механізму створення гумористичного ефекту. Виокремлено лінгвістичні засоби, що породжують гумор у художньому тексті. З використанням методу фреймового аналізу визначено особливості когнітивного впливу адресанта повідомлення на адресата за допомогою мовних засобів. Визначено основні фази лінгвокогнітивного механізму створення гумористичного ефекту, якими є: породження гумору адресантом за допомогою мовних засобів та виникнення гумористичного ефекту під час їх сприйняття адресатом. Встановлено, що когнітивний механізм виникнення гумористичного ефекту є багатоетапним процесом, охарактеризовано його складові (несподіваний рефреймінг, що відбувається у свідомості адресата під час сприйняття певного мовного засобу, ошукане сподівання, усвідомлення алогічності сприйнятого, поява ментальної опозиції). Доведено, що виникнення гумористичного ефекту під час сприйняття адресатом гумористичного повідомлення суто індивідуальне. Наведено класифікацію різних мовних засобів реалізації гумору у тексті художнього твору, розроблену з урахуванням виявлених особливостей когнітивного впливу адресанта повідомлення на адресата за допомогою засобів мови.

  Скачати повний текст

Дисертаційна робота присвячена вирішенню науково-практичної задачі, яка полягає в розробленні та дослідженні моделей, методів та програмних компонентів бортової комп'ютерної системи керування дизель-поїзда з метою уточнення метода тягових розрахунків.В дисертації запропоновано метод і програмний компонент, який виконує ідентифікацію параметрів моделі дизель-поїзда та враховує зміну параметрів електропривода під час руху дизель-поїзда, а також здійснює підстроювання параметрів моделі електропривода в реальному часі, що дозволяє точніше розраховувати керуючі впливи для керування об'єктом. Розроблено метод і програмний компонент, який реалізує розрахунок величини струму статора кожного тягового асинхронного двигуна не по середньому, а по діючому значенню його першої гармоніки, що дозволило уточнити закон керування електропередачею. Розроблено математичну модель, яка дозволяє проводити дослідження процесів в електропередачі, які виникають при боксуванні. Запропоновано метод та програмний компонент виявлення боксування колісних пар дизель-поїзда з використанням нечіткої логіки, застосування якого дозволило виявляти синхронне та індивідуальне боксування, скоротити час виявлення боксування та підвищити тягові властивості дизель-поїзда. Розроблено програмний компонент, який реалізує алгоритм роботи рекурентної нейронної мережі, яка поряд з виявленням відхилення параметрів від оптимальних значень на кожній позиції контролера машиніста забезпечує оперативний контроль перевищення граничних значень параметрів об'єкта та визначає процеси, що пов'язані з вузлами об'єкта, які працюють у позаштатному режимі, що підвищило якість контролю та діагностики стану дизель-поїзда. Проведені експериментальні дослідження вдосконаленої комп'ютерної системи керування дизель-поїзда ДЕЛ-02 як на рівні математичного моделювання, так і на реальному об'єкті, підтвердили достовірність запропонованих рішень по уточненню метода тягових розрахунків.^UThe dissertation solves the scientific and practical problem of development and researching models, methods and software components of the diesel-train onboard computer control system to clarify the traction calculations method.The dissertation proposes a method and a software component that identifies the parameters of the diesel-train model and takes into account changes in the parameters of the electric drive during the movement of the diesel-train, it also adjusts the electric drive model parameters in real time, which makes it possible to calculate the control actions parameters to control the object. A method and a software component, that implements the calculation of the stator current value of each traction asynchronous motor not by the mean, but by the effective value of its first harmonic, have been developed, it made possible to clarify the law of the electric drive control. A mathematical model, that allows to research the processes of the electric drive that occur during slipping of the wheelsets, has been developed. A method and a software component for detecting the slipping of the wheelsets of a diesel train using fuzzy logic has been proposed, the usage of which allows to detect a synchronous and an individual wheelsets slipping, reduce the time of detection of the wheelsets slipping and improve the traction properties of the diesel-train. A software component that implements the algorithm of the recurrent neural network, which, along with identifying the deviation of parameters from the optimal values at each position of the train driver controller, provides operational control of exceeding the object's limit values and defines the processes that are associated with the nodes of the object that operate in the abnormal mode, has been developed. That improved the quality of control and diagnostics of the diesel-train.Experimental studies of the improved computer control system of the diesel-train DEL-02, at the level of mathematical modeling and at the real facility, confirmed the validity of the proposed solutions to clarify the traction calculations method.

Розроблено науково-методичні підходи до розрахунку тарифів за індивідуальне виготовлення ліків, внутрішноаптечну заготовку та фасувальні роботи відповідно до Національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Вивчено та проаналізовано дані фахових джерел з питань виготовлення та сучасних підходів до визначення вартості екстемпоральних ліків. На підставі анкетування фахівців визначено коефіцієнти витратомісткості багатокомпонентних лікарських форм. Доведено залежність виробничих витрат аптек від кількості та складності виготовлених ліків, основних фінансово-господарських показників і розроблено кореляційно-регресійні рівняння.

  Скачати повний текст

Людський капітал – це соціально-економічна категорія, що відображує поперше, самозростаючу вартість, притаманну людині від народження, що розвивається протягом життя в єдності взаємозав'язків структури, нагромаджується при використанні, зменшується при невикористанні; по-друге, визначений запас здоров'я, знань, навичок, здібностей, мотивацій, сформований інвестиціями в майбутнєпокоління, у нарощення запасу для цілеспрямованого розвитку підприємницького, інтелектуального, корпоративного, соціального потенціалу; особистості, цільових груп, домогосподарства, компанії, регіону, держави; по-третє, з специфікою видової структури за рівнем розвитку, за видами благ, за характером змін у часі, за рівнем формування (мікро, мезо, макро), в-четверте, це обмежений ресурс і форма капіталу, що здатна приносити дохід з синергетичним ефектом, сильним впливом на політичний, економічний і соціальний розвиток; в-п'яте, це водночас індивідуальне, колективне, суспільне благо, що визначає національне багатство країни; в-шосте, це величина сукупних ресурсів, призначених для його формування і розвитку, які визначають добробут за рахунок сумісної діяльності суб'єктів – домогосподарства, компанії, регіону, держави у визначений час. Досліджено генезис теорії людського капіталу, концептуальні підходи до його визначення, структури, сформульовано теоретико-методологічні засади управління. Проведено етапізацію концепцій людського капіталу та встановлено, що концептуальність та визначення кількісної оцінки людського капіталу вимагає поєднання економічних, соціальних засад, класичної, неокласичної теорій, маржиналізму, інституціоналізму, неоінституціоналізму, еволюційної економіки.Розвиток людського капіталу максимізується в умовах держави суспільного добробуту, що підтверджено аналізом міжнародних індексів. Методологія управління, формування та розвитку людського капіталу, яка обгрунтована закономірностями загального розвитку, окупності системи та формах їх прояву, дозволила сформулювати поняття «формування», «розвиток» людського капіталу, сформувати моделі його державного регулювання і добробуту. Сформульовано класифікатор змін, що визначає тип змін на основі міжнародної оцінки відповідності країни світовому рівню розвитку та національній оцінці формування людського капіталу, що є основою для визначення сфер і спрямування заходів державного регулювання для підвищення рівня життя. Враховуючи, що діагностика стану людського капіталу та оцінка відповідності України світовому розвитку за формуванням людського капіталу визначено як недостатнє, дериваційне, державне регулювання його розвитком повинно орієнтуватися, в першу чергу, на інституційні зміни при розв'язанні економічних викликів, що виникли при неспівпаданні інтересів суб'єктів різних рівнів управління. Стратегія людськогокапіталу обгрунтувала сфери, пропозиції, заходи, механізм пропозиції, заходи, регулювання добробуту. Прогнозування розвитку людського капіталу в Україні враховує оцінки розвитку КМУ, МВФ, Всесвітнього банку та засновано на реалізації пропозицій інституціонального соціально-економічного спрямування. Для удосконалення формування та розвитку людського капіталу, врегулювання економічних викликів запропоновано: в соціальній сфері змінити базовий вектор орієнтації з доходів на сукупні витрати для забезпечення умов відтворення людського капіталу і підвищити розмір прожиткового мінімуму до перевищення величини сукупних витрат; на цій основі встановити постійну соціальну підтримку для соціально незахищених верств населення; відповідно, змінити базу для нарахування субсидій з доходів - на сукупні витрати і встановити часову базу розрахунку субсидій при визначенні статусу субсидіанта на момент нарахування та порядку їх надання; забезпечити щоквартальне інфляційне корегування бази, меж соціальних стандартів; в житловій сфері перемістити витратний вектор на суспільні вимоги утримання і розвитку, а саме, на основі інституціалізації житлового комплексу, націоналізації приватизованих інфраструктурних об'єктів, що розташовані в ньому, і передання їх кондомініуму;впровадження моделі зоналізації населених пунктів з встановленням історикокультурних зональних коефіцієнтів утримання житлового комплексу, історикокультурологічного місцевого податку на прибуток від нового будівництва, реконструкції на території громади та цільового фінансування пам'яток історії, культури; в інфраструктурній сфері обслуговування нат засадах державно-приваногопартнерства – інституціалізація й розвиток придорожньої інфраструктури та в освітній сфері – запровадження системи «Навчання–праця–гідне життя» на засадах фіскальнопільгового фінансування, а в соціально-екологічній - формування витрат на охорону довкілля, екологічних інновацій як складової соціальних витрат компаній, регіону, держави. Запропоновано створити Національний фонд сприяння розвитку людського капіталу для поєднання інтересів, спроможності та перспектив контрагентів цільового фінансування розвитку людського капіталу.^UA human capital is a socio-economic category that represents firstly, quality ofselfgrowing cost, inherent to the man of age, that develops during life, has a tendency to piling up, grows at the use; secondly, the certain stocked a health, knowledge, skills, capabilities, motivations, formed by investments in a future generation, in the increase of supply for purposeful development an enterprise, intellectual, corporate, social potential; personality, target groups, household, company, region, state in obedience to an aim; thirdly, it is a limit resource and form of capital, that is able to bring income with a sinergistical effect, by strong influence on political, economic and social development; fourth, it at the same timeindividual, collective public blessing, that determines national riches of country. The theoretical base of necessity of state interference is in-process complemented and developed with a recreation and development of human capital. The model of government control of forming of human capital is improved on the basis of hisstructure. In his composition such components as payment in future generations, physiology, enterprise, intellectual, social capital, transactional effects, effects of the corporate and public blessing enter after a memberwise analysis. On a classification sign after the types of blessing a human capital is formed by the private, collective and public blessing. By the nature of timehistories elements in a human capital structure are distinguish conditionally-permanent and conditionally-variable to composition. Forecasting the development of human capital in Ukraine is based on the principles of implementation of proposals with appropriate institutional, legislative and regulatory justification. In order to improve the formation / development of human capital and overcome the settlement of economic challenges, it is proposed to: in a social sphere on the basis of establishment of permanent social help for the socially unprotected layers of population in the size of exceeding above the combined average monthly charges on one person: establishment of living wage in the size of exceeding above the combined average monthly charges, to change a base for the extra charge of subsidies from acuestss - on the combined average monthly charges; to set the sentinel base of calculation of subsidies at determination of status of person that gets subsidies, in the moment of extra charge unlike present - for 6 last months), of order of their grant; to provide every quarter inflationary amendment bases, limits of social standards; in a housing sphere on the basis of institutionalization of housing complex, nationalizations of privatized him infrastructural objects; an input of model of laying out is on the zones of settlements with establishment of historically-cultural community charge on a profit from new building, reconstructions with expansion on territory of society; single-sourcing of sights of history, culture; in an infrastructural sphere - institutionalization of wayside infrastructure; in an educational sphere is an input of the system "learning-work-decent life" on principles of state-private partnership, fiscal-favourable financing taking into account interests of all levels of management, interests of the Ukrainian union of industrialists, businessmen, growth of human capital fund; forming of charges on the guard of environment as a constituent of social charges of companies, region, state, ecological innovations at creation of wayside infrastructure, developed of sphere of housing complexes; for stimulation of financing of forming of ЛК to create the National fund of assistance to development of human capital.

Розроблено механізм забезпечення ефективності діяльності державних службовців, що дозволяє досягти високого рівня емерджентності державної служби як системи. Визначено проблеми ефективності державної діяльності в Україні. Розглянуто сутність соціальних систем, проаналізовано концепції холізму та структури особистості з метою визначення можливості їх використання в мотиваційних теоріях. Проаналізовано індивідуальне цілепокладання державних службовців як фактор узгодження особистісних цілей з цілями організації та розроблено модель K-D-N (конструктивного - деструктивного - нейтрального впливу службовців на організацію). Запропоновано варіант професіограм і психограм державних службовців для різних рівнів ієрархії.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано теоретико-методологічні засади та комплекс методів дослідження сприйняття ландшафтів, регіонів, геоекологічних проблем, наукових географічних понять. Показано, що сприйняття цих феноменів пов'язане між собою і знайдено форми, в яких людина їх сприймає. У сприйнятті ландшафту провідну роль відіграють його базові перцепційні риси: складність, загадковість, узгодженість, просторовість, ідентифікованість. За цими рисами людина визначає привабливість ландшафту, якій надається значення його інтегральної перцепційно-когнітивної характеристики. Індивідуальне сприйняття регіональної диференціації території відображається картою ментального районування, а групове (колективне) сприйняття - картою вернакулярного районування. У сприйнятті людьми геоекологічних проблем простежується залежність між оцінкою ступеня її гостроти і ступенем її образності. Ефективними інструментами врахування закономірностей сприйняття людиною географічних феноменів є ландшафтне планування, формування позитивного іміджу регіонів, визначення пріоритетів регіональної екологічної політики.

  Скачати повний текст

Установлено, що комбінований послідовний вплив ультразвуку й імпульсного електромагнітного поля покращує кровообіг ока на 10 % у порівнянні з магнітотерапією, що сприяє покращанню функцій зорової системи та знижує частоту виявлених центральних і парацентральних скотом на 11,5 %. Розроблено математичну модель, що дозволяє прогнозувати індивідуальне підвищення роздільної здатності зорового аналізатора з урахуванням показників гостроти зору, стану кровонаповнення ока. Застосування даної моделі дозволяє одержувати фотопічну світлову чутливість безпосередньо після лікування з високим ступенем - 89 %.

  Скачати повний текст

Розроблено окремі елементи віктимологічних засад боротьби зі злочинністю в установах виконання покарань і слідчих ізоляторах. Зокрема, упорядковано понятійний апарат з означеної тематики дослідження, запропоновано визначення таких із них, як злочинність у місцях, детермінанти злочинності, віктимологічні ситуації, віктимізація, віктимологічний напрям кримінологічної політики в місцях позбавлення волі. Розглянуто віктимологічні засади запобігання злочинам і загальносоціальне віктимологічне запобігання злочинам у місцях позбавлення волі. Вдосконалено індивідуальне віктимологічне запобігання злочинам в місцях позбавлення волі та прогнозування індивідуальної віктимної поведінки засуджених.

  Скачати повний текст

Виявлено особливості художнього мислення Р. Єндика (1906 - 1974). Уперше в українському літературознавстві досліджено ідейно-естетичну парадигму прозової спадщини письменника, її тематичну спрямованість, жанрову своєрідність. До наукового обігу залучено архівні матеріали. З'ясовано джерела авторської ідейно-естетичної свідомості Р. Єндика, що беруть початок від міфологічних першоносіїв буття українців. Досліджено своєрідність художнього втілення національної ідеї у прозовій творчості письменника. Розглянуто малу прозу автора у культурному просторі української літературної традиції. Розкрито вплив модерністських літературних напрямків на формування індивідуального стилю. Акцентовано увагу на ритміко-графічній організації художнього висловлювання у прозі Р. Єндика, новаторській модифікації виражально-зображальних засобів, які на змістовому рівні виявлено у перенесенні авторського погляду з соціального на внутрішньо-індивідуальне, у намаганні за допомогою буденних ситуацій осягнути закономірності життя.

  Скачати повний текст

Проведено аналіз дихотомії пояснення і розуміння з якісно нових методологічної та світоглядної позицій, що дозволяє чітко окреслити обмеженість запропонованих класичною науковою парадигмою підходів, а також систематизувати напрацьовані у розробці цієї проблеми концепцій, визначити позитивні здобутки. Отримала подальший розвиток ідея про потребу спільного розгляду процедур пояснення і розуміння як наслідок їх функціонування у гуманітарних та природничих науках, відповідно. Удосконалено трактування ідеї спільного застосування пояснення і розуміння як універсальних методологічних процедур з погляду отримання нового наукового знання не лише як результату діяльності, а як творчого процесу. Обгрунтовується розгляд пояснення не лише або як результату розуміння, або як передумови розуміння (комунікативна функція пояснення), а як структуру розуміння-пояснення-розуміння (цілісності пояснення-розуміння), що означає переосмислення пояснення як процесу вербалізації авторського розуміння. Введено два параметри складності: вимір глибини та вимір часу. Зроблена спроба смислово та структурно обгрунтувати гіпотезу герменевтичної спіралі, яка в синхронічному зрізі при неврахуванні параметру глибини давала б герменевтичне коло. Проаналізовано з погляду герменевтичної спіралі індивідуальне та соціологізоване розуміння, а також удосконалено розгляд ускладнення смислів з погляду історичної перспективи.

  Скачати повний текст

Досліджено процес формування оцінно-рефлексивної самостійності економістів за умов кредитно-модульної системи навчання. Проаналізовано основні теоретичні підходи до організації самостійної роботи студентів у сучасній психологічно-педагогічній літературі. Розкрито суть і зміст даної самостійності у майбутніх економістів. Визначено компоненти та проведено діагностування рівнів її сформованості. Обгрунтовано педагогічні умови, що сприяють формуванню оцінно-рефлексивної самостійності економістів у процесі фахової підготовки. Розроблено й еспериментально апробовано методику формування оцінно-рефлексивної самостійності майбутніх економістів, що реалізується у ході фахової підготовки студентів I і II курсів різних спеціальностей економічного профілю, яка передбачає тренінгове навчання для викладачів і студентів та групове й індивідуальне консультування з питань організації самостійної роботи.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Досліджено загальну структуру фізичної підготовки (ФП) борців, структуру її морфометричної та швидкісно-силової складових, їх взаємозв'яки між собою, а також кваліфікацією борців, ваговою категорією, віком і рівнем спеціальної працездатності борців у заключному макроциклі етапу реалізації максимальних можливостей. На підставі результатів дослідження показано, що вдосконалення спеціальної фізичної підготовки борців характеризується збільшенням індексу розвитку мускулатури, частки м'язового компонента, розміру обхвату шиї, грудної клітки, плеча, стегна; зниженням шкірно-жирових складок; зменшенням кількості провідних мофрофункціональних параметрів, які детермінують результат у тексті щодо спеціальної працездатності; збільшенням сили, силової та швидкісно-силової витривалості, вибухових якостей м'язів спортсменів і залежності рівня зазначеної працездатності від його співвідношення у загальній структурі фізичної підготовки. Виявлено розходження у показниках між групами борців, які відрізняються масою та кваліфікацією. Розроблено моделі та диференційований підхід до методів тестування, здійснення оцінки та моделювання і прогнозування ФП спортсменів. Побудовано нормативні шкали за цими класифікаторами. Результати дослідження дозволяють конкретизувати керування ФП спортсменів окремих груп і реалізувати ефективне індивідуальне керування підготовкою спортсменів.

  Скачати повний текст

Розглянуто проблему модусу здоров'я у єдності аксіологічного, наукового та валеологічного аспектів. Суть життєвого модусу здоров'я розкрито як процес розгортання природного та соціального, здорового та хворобливого, свідомого та генетично уродженого, сутнісних сил людини та ціннісних імперативів суспільства. Модус здоров'я визначено як культурно історично визначену та виправдану іманентну властивість, що об'єднує суспільне й індивідуальне у ціннісному полі. На відміну від здорового способу життя модус здоров'я є культурно-історично визначеною життєспроможністю людини до реабілітації та продуктивної діяльності у супільстві, певним модусом служіння та соціальної значущості, зміст якого не редукується до цінностей "слава", "власність", "влада". Досліджено валеологічні норми модусу здоров'я, механізм реалізації здорового способу життя, його параметри, аксіологічні, соціальні й іманентні характеристики. Доведено, що аксіологічний вимір модусу здоров'я виявляє його суспільну цінність та визначає практичні напрямки державного регулювання й охорони здоров'я громадян.

  Скачати повний текст

Визначено, що теоретично поглиблене поняття "музичний театр" як індивідуальне жанрово-композиторське явище є головним результатом оперної революції кінця XIX - початку XX ст. Доведено, що музичний театр Дж. Пуччіні становить креативне національне та загальноєвропейське художнє явище, яке суттєво вплинуло на формування засад сучасної оперної естетики. Показано, що в пізніх операх Дж. Пуччіні були сконцентровані новаційні жанрові тенденції: розбудова нових оперних моделей (триптиху, опери-вестерн) та радикальне осучаснення традиційних оперних моделей grand opera, opera buffa, ліричної мелодрами. Зазначено, що музичний театр композитора нерозривно пов'язаний з загально-мистецькими стильовими тенденціями доби модернізму, зокрема, символістськими. Розроблено конкретні літературні, театральні та інтонаційні складові оперної режисури Дж. Пуччіні. У процесі стильового аналізу виявлено постромантичні, символістські, експресіоністичні та неокласичні компоненти музичної мови композитора. Здійснено перегляд упереджених оцінок щодо опери Дж. Пуччіні "Ластівка".

  Скачати повний текст

У дисертації визначено поняттєвий апарат дослідження, природу музичної творчості. У дослідженні проаналізовано і уточнено основні поняття стосовно феномену музичної творчості, а саме: «музика», «творчість», «музична творчість», «псевдотворчість», «псевдомузика», «квазімузикант». Сучасне осмислення проблеми творчості виявляє поширене ототожнення понять «музика» і «музична творчість», що виявляє очевидність згубності подібного поєднання. З одного боку, таким чином виявляється незнання наявності репродуктивних і продуктивних процесів музичної діяльності, а з іншого – вихолощується специфіка і зміст власне творчості в музичному мистецтві. Виявлено, що важливою передумовою творчої діяльності у будь-якій сфері є здатність людини піднятися до усвідомлення внутрішніх механізмів розвитку культурної форми, зрозуміти контекст певного історичного системоутворення, в якому відбуваються процеси особистісного зростання. Культурну форму не можна змінити, вона може тільки сама себе вичерпати із закінченням певної історичної епохи. Визначено, що процес творчості знаходиться у тісному поєднанні з процесами сприйняття і відображення дійсності, втіленої у знакових системах культури; отримана творчою особистістю інформація, опосередковуючись емоційно-чуттєвими переживаннями композитора, трансформується у свідомості в образно-метафоричні конструкції. Завдяки авторському контексту, в якому сконцентроване бачення митця, виникають оригінальні інтерпретації, нові смисли. Таким чином, процес творчості є виявом світосприйняття особистості через предметність самої себе. Досліджено еволюцію європейського музичного виконання до рівня професійного виконавського мистецтва. З'ясовано, що даний процес відбувався в межах: культової музики, світського музично-суспільного життя, пройшов період виникнення нового сольного інструменту – молоточкового фортепіано, появи публічного платного концерту та створення естради. Вагому роль у цьому процесі відіграли композитори-віртуози, формування нового типу музиканта – інтерпретатора, що сприяло підвищенню значущості у виконавському мистецтві інтелектуального начала та об'єктивно-пізнавальних елементів. Доведено, що музичне виконавство представляє собою складний творчий процес, який має свої неповторні риси. Проблема творчої інтерпретації стимулює розвиток у виконавця-вокаліста цілої низки професійно-особистісних характеристик, серед яких художньо-образне мислення, володіння музичною ерудицією, засобами музичної виразності тощо. Лише за умови володіння різноманітними технічними прийомами та досвідом виконавської діяльності, вокаліст зможе глибоко та в повній мірі розкрити зміст твору, що підлягає його інтерпретації. Виявлено, що творче начало в музично-виконавській інтерпретації розкривається через індивідуальне наповнення суб'єктивно новим особистісно-забарвленим змістом об'єктивно існуючого авторського нотного тексту. При цьому, суб'єктивну цінність інтерпретаторскої діяльності музикант-вокаліст набуває в процесі саморозкриття, самозбагачення, особистісного зростання. Перетворюючий вплив інтерпретації на виконавця пов'язаний з тим, що через творче спілкування з музичним твором, композитором, його епохою та всією художньої культурою, вокаліст-виконавець збагачує межі своєї особистості. Творчу інтерпретацію розглядаємо як комплексний прояв індивідуально-особистісних характеристик виконавця в процесі артистичного прочитання і реалізації музичного твору. Розглянуто музичні комп'ютерні технології в аспекті інструментарію сучасної музичної творчості. Виявлено, що активний розвиток у галузі науки і техніки, й зокрема – в області інформаційних технологій позначився на всіх областях людської діяльності, сприяв суттєвим змінам у концепції підходу до акту творчості, оскільки нові засоби електронного інструментарію вимагають винайдення нових методів реалізації творчих завдань. Сучасне музичне мистецтво знаходиться у нерозривній єдності з прогресом у галузі музичних технологій виконавської, композиторської та аранжувальної технік. Виявлено, що історичний розвиток електронної музики та електронних музичних інструментів знаходиться у тісному зв'язку з творчими процесами, що відбуваються в композиційній галузі, галузі виконавського мистецтва, музикознавства, та виражається у: вдосконаленні музичної мови, її збагаченні різноманітними композиторськими методами, засобами і прийомами фактури музичних творів, та виникнення в результаті цього електронного інструментарію, що є новим за принципом звукоутворення та звуковидобування, вимагає від виконавця принципово нового підходу до акту творчості. Зазнає змін власне концепція підходу до творчості, що виражається у зростаючій потребі залучення до музично-теоретичної наукової галузі техніко-технологічних знань, а також знань у галузі інформаційних технологій та музичної акустики.^UThe dissertation defines the conceptual apparatus of research, the nature of musical creativity. The study analyzes and clarifies the basic concepts of the phenomenon of musical creativity, namely: "music", "creativity", "musical creativity", "pseudo-creativity", "pseudo-music", "quasi-musician". Modern understanding of the problem of creativity reveals a common identification of the concepts of "music" and "musical creativity", which reveals the perniciousness of such a combination. On the one hand, this reveals ignorance of the existence of reproductive and productive processes of musical activity, and on the other - the specificity and content of the actual work in the musical art is depleted. Substitution of the concepts of "music" and "musical creativity" closes the door to the world of studying creativity as a multifaceted psychophysiological process that activates artistic thinking, aesthetic consciousness and the unconscious in general, helps to find a way to spiritual improvement of the musician. It is found that an important prerequisite for creative activity in any field is the ability to rise to the awareness of the internal mechanisms of cultural form, to understand the context of a particular historical system in which the processes of personal growth. The cultural form cannot be changed, it can only exhaust itself with the end of a certain historical epoch. Creativity is an ability through which a person constructs a new reality from the standpoint of meaning-making, mastering the world according to the laws of expediency and beauty. Creativity as an artistic process is a phenomenon with a complex structure and is connected both with the world of subjective experiences and evaluations, and with the logic of the cultural epoch represented by the artist. It is determined that the creative process is closely connected with the processes of perception and reflection of reality embodied in the sign systems of culture; the information received by the creative personality, mediated by the emotional and sensory experiences of the composer, is transformed in consciousness into figurative and metaphorical constructions. Due to the author's context, in which the artist's vision is concentrated, there are original interpretations, new meanings. The transformative effect of interpretation on the performer is due to the fact that through creative communication with the work of music, the composer, his era and the entire artistic culture, the vocalist-performer enriches the boundaries of his personality. We consider creative interpretation as a complex manifestation of individual-personal characteristics of the performer in the process of artistic reading and realization of a musical work. The third section discusses music computer technology in terms of tools of modern music. It was found that active development in science and technology, and in particular in the field of information technology has affected all areas of human activity, contributed to significant changes in the concept of approach to the act of creativity, as new electronic tools require the invention of new methods of creative tasks. Contemporary music art is inextricably linked with the progress in the field of music technology of performing, composing and arranging techniques. It is proved that historical development has led to changes in public life and all artistic and cultural spheres, naturally and continuously influencing the art of music. This manifestation is reflected in the constant enrichment, new organization and use of its components, including: harmony, melody, form, structure, instrumentation, rhythm and more. New forms of musical expression acquire a new meaning, as evidenced by the following segment of the evolutionary sequence: vocal polyphony – baroque monody – polyphony of the heyday of Baroque art – classical homophony – romanticism – neo-baroque – neoclassicism. Identified social and social conditions that had a direct impact on the further development of musical thinking: economic crises, world wars, rapid scientific and technological development, the emergence of gramophone, tape recorder, sound recording, electric lamp, unprecedented pace of life in big cities, the influence of jazz and oriental cultures, etc., which led to the removal of creative methods not only of individual composers but also of entire schools of composition. It is revealed that the historical development of electronic music and electronic musical instruments is closely connected with the creative processes taking place in the field of composition, performing arts, musicology, and is expressed in: improvement of musical language, its enrichment with various compositional methods, means and techniques. The texture of musical works, and the emergence of this electronic instrumentation, which is new in the principle of sound production and sound production, requires a fundamentally new approach to the act of creativity.

Дисертацію присвячено концептуалізації антропологічного виміру комунікативного простору соціальних мереж і месенджерів. Методологія дослідження ґрунтується на міждисциплінарній стратегії, яка передбачає синтез філософсько-антропологічних, медіа-філософських і соціально-філософських підходів, що уможливлює комплексне й багатоаспектне вивчення взаємозв'язків і взаємовпливів між медіа-технологіями і розвитком особистості та соціальних практик. Наукова новизна результатів дослідження полягає в комплексному аналізі багатоманітних впливів комунікативного середовища соціальних мереж і месенджерів на життєвий світ людини, її свідомість, соціалізацію, характер і динаміку міжособистісного спілкування у контексті трансформаційних процесів у сучасному суспільстві. Визначено кореляцію між новими видами медіа-комунікаційних технологій і формами соціальної комунікації, з одного боку, і особистісними та суспільними трансформаціями, формами соціалізації людини, прискоренням зміни поколінь, з другого; обґрунтовано доцільність розрізнення «покоління соціальних мереж» і «покоління месенджерів» як двох типів мережевої ідентичності, які мають певні відмінності у світогляді, способах сприйняття, мові, у формах соціалізації та соціальної поведінки, зокрема й на побутовому рівні; висвітлено особистісний аспект месенджеревої комунікації; проведено опитування та зроблено аналіз думок експертів та відповідей респондентів з Польщі та України щодо використання і впливу месенджерів на особистість та соціокультурні трансформації.Виділені та охарактеризовані етапи розвитку комунікаційних Інтернет-технологій, які в антропологічному аспекті можна вважати етапами реалізації тези М. Маклюена про медіа як «зовнішнє розширення людини». Якщо на етапі становлення технології Web 1.0 обмежувалися передачею вербальної інформації від адресату до реципієнта, то для сучасного етапу Web 2.0 характерними ознаками є синтез вербального, візуального та аудіовізуального контенту, можливості семіотичної репрезентації певного спектру людських емоцій, інтерактивність. Повстає нова якість культурної комунікації, трансформуються етика і змістовне наповнення мережі, адже відтепер користувач отримує можливості виступати як творець або співтворець контенту, репрезентуючи в мережевому просторі проблематику буттєвого, екзистенційного та соціального характеру. Web 3.0 розширює простір індивідуальної свободи в отримані, розміщенні та відтворенні інформації для користувачів Мережі, людина отримає свою власну платформу і можливість самокерування нею. Сьогодні інтенсивно розробляються нові технології – Web 4.0, або Нейронет, що має діяти на рівні нейрокомунікації і уможливити небувале розширення людського інтелекту через встановлення безпосереднього зв'язку між мозком людини і комп'ютером. В процесі осмислення цих тенденцій ми розрізняємо «покоління соціальних мереж» і «покоління месенджерів» як два різновиди мережевої ідентичності. Для представника «покоління соціальних мереж» здебільшого характерні такі ознаки як відкритість глобальним і колективним впливам, у тому числі маніпулятивним, стереотипне мислення, залежність від схвалення/не схвалення іншими, кліпова свідомість, поверховий характер комунікації. Представникам «покоління месенджерів» значною мірою притаманні такі риси як індивідуальне начало, більший ступінь самостійності мислення; захищеність і конфіденційний характер спілкування у месенджерах стимулює більший ступінь відкритості, відвертості, довіри. Обґрунтовано, що соціальні мережі стали дієвим фактором розвитку свідомості, формування ціннісних пріоритетів, політичних симпатій, каталізатором політичних змін, платформою активної громадянської взаємодії у період «Революції Гідності» та президентсько-парламентської кампанії 2019 року. Така взаємодія активно сприяла становленню нових практик громадянської участі, консолідації та самоорганізації українського громадянського суспільства. Oбговорення питань буттєвого та екзистенційного характеру у віртуальному просторі месенджерової комунікації робить текст повідомлення (меседж) не просто набором знаків, а сповнює його смислом, надає йому особливого значення, а месенджер стає комунікаційним каналом, за допомогою якого людина можна виражати свої думки, почуття, свою сутність. Месенджери надають представникам різних країн і культур відчуття об'єднання, солідарності, допомагають відчути потребу людини в іншій людині, навіть будучи на відстані кількох сотень кілометрів. У підсумку зазначається, що месенджери – новий різновид комунікативних практик, які сприяють особистісному розвитку суб'єктів процесу комунікації, а отже, мають вагомий гуманістичний потенціал.^UThe thesis is devoted to the conceptualization of the anthropological dimension of the communicative space of social networks and messengers. The research methodology is based on an interdisciplinary strategy, which involves the synthesis of philosophical-anthropological, media-philosophical, and socio-philosophical approaches which enables a comprehensive and multifaceted study of the relationships and interactions between media technologies and the development of personality and social practices. The scientific novelty of the research results lies in a comprehensive analysis of the diverse effects of the communicative environment of social networks and messengers on human life, consciousness, socialization, nature, and dynamics of interpersonal communication in the context of transformational processes in modern society. The correlation between new types of media communication technologies and forms of social communication, on the one hand, and personal and social transformations, forms of human socialization, acceleration of generational change, on the other, is substantiated is determined; the expediency of distinguishing «generation of social networks» and «generation of messengers» as two types of network identity, which have certain differences in worldview, ways of perception, language, forms of socialization and social behavior, including at the household level, the personal aspect of messenger communication is covered; a survey was conducted and an analysis of the opinions of experts and responses of respondents from Poland and Ukraine on the use and influence of messengers on personality and sociocultural transformations was made.The stages of development of communication Internet technologies are characterized, which in the anthropological aspect can be considered as the stages of realization of M. McLuhan's thesis about media as «external expansion of the person». If at the stage of formation of Web 1.0 technology was limited to the transfer of verbal information from the addressee to the recipient, the current stage of Web 2.0 is characterized by the synthesis of verbal, visual, and audiovisual content, the possibility of semiotic representation of a range of human emotions, and interactivity. A new quality of cultural communication is emerging, ethics and content of the network are being transformed, because from now on the user gets the opportunity to act as a creator or co-creator of content, representing in the network space issues of existential and social nature. Web 3.0 expands the space of individual freedom in receiving, posting, and reproducing information for Internet users, a person will get their own platform and the ability to self-manage it. Today, new technologies are being developed intensively, Web 4.0, or Neuronet, which should operate at the level of neurocommunication and enable the unprecedented expansion of human intelligence by establishing a direct connection between the human brain and the computer.In the process of understanding these trends, we distinguish between «generation of social networks» and «generation of messengers» as two types of network identity. The representative of the «generation of social networks» is mostly characterized by features such features as openness to global and collective influences, including manipulative, stereotypical thinking, dependence on the approval/disapproval of others, clip consciousness, superficial nature of communication. Representatives of the «generation of messengers» are largely characterized by traits such traits as individuality, a greater degree of independence of thinking; security and confidential nature of communication in messengers stimulate a greater degree of openness, trust.It is substantiated that social networks have become an effective factor in the development of consciousness, the formation of value priorities, political sympathies, a catalyst for political change, a platform for active civic interaction during the «Revolution of Dignity» and the 2019 presidential campaign. Such interaction actively contributed to the formation of new practices of civic participation, consolidation, and self-organization of Ukrainian civil society.Discussion of issues of existential nature in the virtual space of messenger communication makes the text of the message not just a set of characters, but fills it with meaning, gives it special meaning, and the messenger becomes a communication channel through which people can express their thoughts, feelings, and their essence. Messengers give people of different countries and cultures a sense of unity and solidarity and help them feel a person's need for another person, even if they are a few hundred kilometers away. As a result, messengers are a new kind of communicative practices that contribute to the personal development of the subjects of the communication process and therefore have a significant humanistic potential.

Проаналізовано неореалістичну природу прози О. Слісаренка, відображену у комплексі жанрово-стильових модифікацій. Наведено теоретичне узагальнення проблеми термінологічного визначення неореалізму як літературного явища та з'ясовано своєрідність його виявлення в українській літературі. Увагу приділено дослідженню прози О. Слісаренка у контексті неореалістичної та експериментальної естетичних систем. Розкрито вплив модерністських літературних напрямків на формування його новаторського стилю. Висвітлено творчу еволюцію прозаїка. На підставі результатів дослідження показано, що у прозових текстах письменника реалізується індивідуально-новаторська модифікація виражально-зображальних засобів неореалізму, яка на змістовому рівні полягає у зміщенні локусу авторської уваги з соціального на внутрішньо-індивідуальне, з логічного на ірраціональне, у намаганні за допомогою буденних ситуацій осягнути закономірності життя, щоб пересвідчитися в абсолютній неологічності та непередбачуваності дійсності. Для втілення зазначених констант прозаїк використав розраховану на рецепцію масового читата форму цікавого гостросюжетного твору, сповненого таємниць, загадок і несподіванок (авантюрна новела, пригодницький роман).

  Скачати повний текст