Розглянуто структуру Єсаулівсько-Нагольчанського вузла та еволюцію (етапи) його формування. Встановлено на території даного структурного вузла структурно-формаційну межу, яка контролюється Єланчик-Ровеньківським розломом і відокремлює утворення вугленосно-теригенної формації амвросіївської світи від утворень теригенної флішоїдної формації дяківської серії середнього карбону, що визначило існування двох структурно-морфологічних типів золотого зруденіння - Ольховатського та Бобриківського. Виділено головні розривні порушення, зокрема, Нагольчанський розлом, визначено характер і напрямок рухів, їх послідовність. Розглянуто системи тріщинуватості в межах антикліналей, якими складається структурний вузол, та характер зчленування цих антикліналей. Визначено характер формаційного і літологічного контролю рудної мінералізації, а також закономірності розташування зруденіння в межах Єсаулівсько-Нагольчанського структурного вузла. На підставі ізотопно-геохімічних досліджень виявлено рудопідводні і можливі рудовмісні структури Єсаулівського та Гостробугорсько-Нагольчанського рудних полів. Висвітлено етапи розвитку Єсаулівсько-Нагольчанського структурного вузла, які охоплюють пов'язані між собою структуроутворення, магматизм і рудні процеси.

  Скачати повний текст

Досліджено драматургічну спадщину І. Сургучова, репрезетовану етапними для його художньої еволюції п'єсами "Торговельний дім" (1913), "Осінні скрипки" (1915) та "Ріки вавилонські" (1921). На підставі вивчення поетики та семантики цих творів з'ясовано, що І.Сургучов-драматург у своїх новаціях орієнтується на традиції І. Тургенєва, Л. Толстого, А. Чехова, М. Горького, а також концепції вітчизняного та європейського літературного модернізму. Зроблено інтерпретацію п'єс І. Сургучова з урахуванням символізації художньої картини світу, зверенення до біблійних і літературних претекстів, суб'єктивації драматургічних колізій і визначено основні принципи синкретичного типу мислення письменника. Зроблено висновок, що художня свідомість І. Сургучова характеризується відкритістю як до суспільно-історичної реальності, так і до буттєвих проблем існування світу та людини.

  Скачати повний текст

На підставі застосування естетичного, компаративного, біографічного, психоаналітичного методів проаналізовано драматургію І.Дніпровського в період розвитку української літератури 1920-х - початку 1930-х рр. Досліджено проблеми стильової своєрідності, особливості характеротворення в п'єсах митця. ПРоаналізовано невідомі раніше архівні матеріали (щоденники, записники, листи І.Дніпровського, текст драми "Останній главковерх").

  Скачати повний текст

Виявлено й охарактеризовано найбільш яскраві прояви духовності в українській літературі та творчості П.Куліша в цілому, духовність дійових осіб, духовну наснаженість проблематики (окремо) драматургії малих жанрів та "драмованої трилогії". У контексті духовності вивчено драматургію П.Куліша: від добро- чи злотворчої цілеспрямованості внутрішнього світу (душі) й діяльності дійових осіб у навколишньомі світі (духу) й до духовної еволюції автора. Визначено, що твори драматургії П.Куліша писалися в два періоди: ранній (1860 - 1883 рр.) і зрілий (1883 - 1885 рр.). Вони є відмінними за формами виявів, характером духовності дійових осіб, автора й проблематики в межах жанру: якщо у творах першого періоду домінували дух і проблематика особистісних інтересів та діянь, то в духовно зрілих багатоактних п'єсах другого періоду процес духовного прозріння героїв і масштаби духовності значно глибші та ширші, показані в процесі поступу або їх деградації - аж до демонізму.

  Скачати повний текст

Розглянуто творчий доробок драматурга як представника традиційної народної п'єси в Австрії. Проаналізовано п'єси автора, їх проблематику, поетику, художні особливості та доведено органічний зв'язок з народною драмою. Досліджено реформаторську роль П. Турріні у розвитку німецькомовної літератури, зокрема драматургії. Зазначено, що майже в усіх п'єсах автор звертається до соціальної проблематики, засуджує споживацьке суспільство, хоче бачити людей економічно незалежними, змушує своїх персонажів шукати іншого способу життя, виборювати власну свободу, провокує читача/глядача. Акцентовано увагу на важливості для української гуманістики дослідження драматургії П. Турріні в її взаємозв'язку з австрійською народною драмою.

  Скачати повний текст

Досліджено драматургію російського символізму з точки зору символістської теорії драми як мистецтва, тісно пов'язаного з життям та культом. На основі ідентифікації драматичних творів В.Іванова, А.Бєлого, Ф.Сологуба з "сучасною містерією" зроблено висновок про повне підкорення дії дійству в експериментальних фрагментах і компроміс з традицією у всіх інших випадках. Встановлено вплив ідей мистецтва-культу на В.Брюсова та протидію їм у драматургії І.Анненського. Доведено зв'язок еволюції О.Блока з загальним розвитком символізму. З'ясовано теургічний підтекст "ліричних драм", значення циклоутворювальних зв'язків у драматургії О.Блока. Інтерпретовано "Пісню Долі" як спробу подолати кризу символізму та як твір "реалістичного символізму" - драму "Троянда й Хрест". Особливості символістського варіанта нової драми порівняно з чехівським та постсимволістським. Розглянуто функціональні відмінності ігрових прийомів у п'єсах О.Блока, М.Кузьміна, А.Ремізова. Висвітлено залежність ідеї театралізації життя М.Євреїнова від символістських уявлень про життєтворчість.

  Скачати повний текст

Проаналізовано генезу жанрової специфіки "драми для читання", висвітлено особливості рецепції, а також взаємовплив "драми для читання" та театру. З'ясовано, що її головна ознака - відсутність зовнішньо вираженої дії. Досліджено поетику цього драматичного різновиду в аспекті його жанрових форм та композиційних прийомів. Визначено, що "драми для читання" слід розділяти на ліризовані, епізовані та драми-переробки, як правило, з прозових творів. Головними структурними чинниками, за якими п'єса трактується як "драма для читання", є монтаж і ремарка як основний, а не другорядний елемент твору.

  Скачати повний текст

Досліджено константні та змінні жанрово-стильові особливості драми Гергарта Гауптамана у контесті порівняльного літературознавства (генезу, становлення, концепцію особистості, поетику конфлікту). Розглянуто естетичну та філософську еволюцію художнього мислення драматурга, стильову специфіку його письма - синкретизм натуралізму з неоромантизмом і символізмом. З'ясовано спільні та відмінні засади, які визначають принципи натуралістичного об'єктивізму у драмах Г.Гауптмана "Перед сходом сонця", "Свято перепросин", "Самотні", "Ткачі", "Візник Гнешель", "Розе Берд", "Перед заходом сонця" у компаративістському зіставленні з творами І.Франка, Л.Українки та В.Винниченка. Здійснено аналіз естетичної концепції особистості та з'ясовано специфіку поетики конфлікту у п'єсах Г.Гауптмана "Перед сходом сонця", "Самотні", "Колега Крамптон", "Боброва шуба", "Затоплений дзвін", "Міхаель Крамер" у співвідношенні з творчістю українських драматургів І.Франка, Л.Українки, В.Винниченка.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

У контексті порівняльного літературознавства системно досліджено концепцію особистості у драмах Б. Шоу, І. Франка, В. Винниченка. На підставі системного аналізу проблемно-тематичних рівнів образу людини у художньому мисленні письменників розглянуто їх естетичні прерогативи, прийоми та засоби художньої реалізації їх світобачення та світовідчуття. Узагальнено морально-етичні домінанти характеротворення, їх концептуальний зміст у драматичній творчості митців, з'ясовано основні, домінантні особливості образів-характерів у п'єсах Б. Шоу "Учень диявола", І. Франка "Кам'яна душа", В. Винниченка "Гріх". Обгрунтовано етичне самовизначення героїв у зазначених творах. Доведено, що інтерпретації особистості Б. Шоу, І. Франком, В. Винниченком характеризуються рядом збігів і відмінностей. Вони увиразнюються реалістичним підгрунтям художнього мислення драматургів, що у п'єсах "Будинки вдівця", "Професія місіс Уоррен", "Учень диявола", "Пігмаліон", "Украдене щастя", "Учитель", "Кам'яна душа", "Memento", "Брехня", "Гріх" має безпосередній вплив на окреслення літературного характеру. Висвітлено художнє новаторство Б. Шоу та І. Франка під час змалювання характерів інтелігентів у п'єсах "Пігмаліон" і "Учитель", специфіку феміністичного дискурсу у драмах Б. Шоу "Професія місіс Уоррен" та І. Франка "Украдене щастя", особливості естетичної концепції особистості антигероя у п'єсах Б. Шоу "Будинки вдівця" та В. Винниченка "Memento".

  Скачати повний текст

Вперше розкрито концептуальні засади та художні особливості пізньої драматургії С. Беккета в аспекті космо- й антропоцентризму. Виявлено специфіку та взаємодію космо- й антропоцентризму у п'єсах письменника на різних рівнях структури тексту. Переглянуто проблеми художнього часу та простору, сценічної дії у п'єсах С. Беккета. Розглянуто специфіку мови пізньої драматургії митця. Виокремлено та системно проаналізовано образи-символи, мотиви та мотивні комплекси у його п'єсах. Розкрито ключові засади та сутність концепцій людини та світу в драматургічній творчості С. Беккета. У науковий дискурс введено твори, які лишилися поза увагою вітчизняного літературознавства ("Щасливі дні", "Театр I", Театр II", "Нарис для радіо", "Кроки", "Катастофа" тощо).

  Скачати повний текст

Проведено комплексне дослідження багатогранної творчої діяльності М.Кропивницького (1840 - 1910 рр.), передусім його літературного доробку у контектсі розвитку української драматургії та театру другої половини XIX - початку XX ст. в аспекті співвіднесення з українською класичною та світовою літературами (зокрема творчістю І.Котляревського, Г.Квітки-Основ'яненка, Т.Шевченка, М.Гоголя, В.Шекспіра, Ж.-Б.Мольєра, О.де Бальзака, О.Грибоєдова, О.Пушкіна, О.Островського, Л.Толстого). На підставі аналізу літературної й епістолярної спадщини М.Кропивницького, а також вивчення науково-критичних джерел доведено, що митець започаткував у своїх п'єсах більшість тем, що стали провідними для української драматургії його часу. Вперше виявлено, що домінантними в літературній творчості письменника є теми, пов'язані з боротьбою за українське національне відродження, збереженням національної ідентичності українського народу, його духовного здоров'я, популяризацією та розвитком рідної мови. У новому аспекті розглянуто концепцію позитивного героя в драматургії М.Кропивницького, у ролі якого зазвичай виступає людина, що має відношення до місцевої влади, привілейованого класу або просто заможний селянин, який відзначається особистою шляхетністю та намаганням бути корисним знедоленій селянській масі. Суттєву увагу приділено дослідженню проблеми причетності М.Кропивницького до українського модернізму - "нової драми", неоромантизму, екзистенціалізму, символізму.

  Скачати повний текст

Для нещільно визначених симетричних операторів у просторах Крейна одержано опис різних класів узагальнених резольвент. Досліджено множину самоспряжених розширень симетричного оператора, енергетична форма якого має скінченне число від'ємних квадратів, зокрема, його екстремальні розширення (Фрідріхса та Крейна-фон-Неймана) охарактеризовано у термінах функції Вейля. Одержано параметризацію узагальнених резольвент операторів із скінченним числом від'ємних квадратів, істотну роль у даному випадку відіграють нові узагальнені класи функцій Стілт'єса. Розроблено аналог теорії зображень симетричних операторів у просторах Крейна з власним і невласним масштабним підпростором. Зазначено, що дані результати застосовані до повної та зрізаної проблем моментів в узагальнених класах Неванліни та Стілт'єна, абстрактної та інтерполяційної проблеми Шура - Неванліни - Піка в узагальнених класах Шура.

  Скачати повний текст

Розроблено науково-практичні рекомендації щодо удосконалення механізму інтеграції України у євроазіатські економічні структури. Розглянуто теоретичні засади міжнародної економічної інтеграції, визначено особливості її сучасного стану. Розкрито сутність, охарактеризовано види та напрямки розвитку міжнародної економічної діяльності. Досліджено участь України у процесах інтернаціоналізації транспортного обслуговування світогосподарських зв'язків, проаналізовано розвиток її зовнішньоекономічної діяльності та інституціональне забезпечення включення до євроазіатських інтеграційних процесів. Визначено пріоритетні напрямки та перспективи міжнародної еконмоічної інтеграції за участю України, обгрнутовано можливості подальшого розвитку її інтеграційного співробітництва шляхом використання міжнародних транспортних коридорів.

  Скачати повний текст

Досліджено основні закономірності жанрового моделювання в українській драматургії останньої третини XX - початку XXIст., можливі форми та фіксовані механізми процесуальної взаємодії міфу та драми під тиском стильової естетики, жанрової гібридизації, потужної гіпретекстуальності, різних європейських театральних практик XX ст. Жанрову систему новітньої української драматургії відрефлектовано як структурну цілісність зі сформованими закономірностями та механізмами внутрішніх процесів, окремі аспекти якої розглянуто на порівняльному синхронному зрізі метропольної і діаспорної драми. Обгрунтування більшості жанрових модусів здійснено з урахуванням діахронних претекстів. Досліджено різнорівневі організації сценічного простору, персонажів, драматургічного мовлення у п'єсах новітніх українських драматургів, завдяки яким оформлюється сучасна опозиція мінетичної/неміметичної п'єси, розкрито потенційність міфологічних структур для жанрово-стильової динаміки драматургії останньої третини XX - початку XXI ст. У науковий контекст введено розпорошені тексти українських драматургів досліджуваного періоду, які носять відкрито експериментальний характер і майже випадають за межі сьогоденного офіційного літературного та театрального процесу. Обгрунтовано їх значення як повноцінної наукової рефлексії та змодельовано потенційне академічне поле для подальших студіювань новітньої української драматургії. Проаналізовано різні рівні засвоєння новітніми драматургами художніх і культурних "претекстів", визначено провідні критерії активного відбору, завдяки якому певні тексти попередніх епох, прочитані на інтертекстуальному або інтермедіальному рівні, набувають статусу естетичних міфів для драматургії кінця XX - початку XXI ст. Показано специфіку авторського неоміфологічного дефініювання жанрів, що на сучасному етапі є загальноприйнятою практикою. Встановлено кореляції між "традиційними" та "авторськими" жанрами у досліджуваних драматургічних текстах.

  Скачати повний текст

Вивчено морально-етичні основи характеростворення на матеріалі драматургічної спадщини Лесі Українки. Висвітлено теоретико-методологічні засади дослідження та розкрито зміст базових термінів. Визначено риси характерів та поведінки дійових осіб драматургічних творів Лесі Українки. Акцентовано увагу на принципах моралі, які, визначаючи думки та дії людини, спрямовують їх на творення добра чи зла. З'ясовано, що в драматургічних творах малих форм Леся Українка вдавалась до констатацій наявності певної риси, у драматичних поемах показувала процес становлення характерів, значну увагу звертаючи на природно-генетичні задатки, а у багатоактних п'єсах змальовувала процеси зародження та функціонування рис характеру, відображала причини занепаду, зміни чи, навпаки, стабілізації характерів.

  Скачати повний текст

Висвітлено досвід української авізуальної драматургії тридцятих років ХХ ст. Переосмислено суперечливі положення теорії радіоп'єси, що спричинили конфронтацію різних наукових напрямків. Проаналізовано еволюцію радіодрами з позицій теорії масової комунікації та інженерії знань. Уперше розглянуто жанрову своєрідність радіоп'єс залежно від ступеня абстрагованості втілених у них моделей реальності, що дозволяє на теоретичному рівні зняти суперечність між "акустичною" та "поетичною" концепціями радіомистецтва.

  Скачати повний текст

Уперше в літературознавстві монографічно досліджено п'єсу М.Л.Кропивницького "Дай серцеві волю, заведе у неволю", яка займає особливе місце у творчості митця. Досліджено творчу еволюцію М.Кропивницького як драматурга у взаємозв'язку з його тривалою роботою над цим твором, яка практично не припинялася протягом усього його творчого життя. Проаналізовано різні варіанти п'єси, здійснено дослідження особливостей їх художнього змісту, образного ладу, жанрової специфіки. Звернено увагу на роль п'єси у розвитку української драматургії та театру.

  Скачати повний текст

Висвітлено процеси виникнення та становлення п'єси-притчі, основні елементи поетики жанру. Джерелом появи п'єси-притчі є сакральні тексти (передусім Біблія), в яких прослідковуються процеси синтезу притчевого компонента та драматичного начала. Визначено ключові етапи розвитку п'єси-притчі: священні книги, середньовічний релігійний театр, притчеподібна драматургія на межі ХІХ - ХХ ст., творчість Б.Брехта. Показано значущість кожного етапу для утвердження п'єси-притчі як жанру епічної драми. Визначено та описано комплекс атрибутивних ознак жанру, специфіку тематичного діапазону та відмінності п'єси-притчі від притчі канонічної. Викладено особливості побудови сюжету п'єси-притчі, типи п'єси-притчі залежно від первинності чи вторинності використання матеріалу. Розглянуто своєрідність дії метафори та алегорії, природу дидактичного компоненту та специфіку впливу п'єси-притчі на реципієнта.

  Скачати повний текст

Зібрано та систематизовано п'єси російських авторів XVIII - XX ст. з дією-засіданням, яке відображено в окремих епізодах твору, чи відбувається протягом всього твору. Показано, що ці п'єси можуть художньо досліджувати важливу життєву соціально значущу проблематику найрізноманітнішого плану. Проаналізовано питання реалізації у художній тканині цих п'єс основні естетичні категорії драми (конфлікт, дію, характер). Висвітлено засоби театрально-драматургічної виразності, використані у п'єсах. Визначено спадковий взаємозв'язок між творами з дією-засіданням драматургії у XVIII - XX ст. та п'єсами подібного типу авторів XX ст. Розглянуто динаміку розвитку та збагачення ідейно-проблемних і художніх особливостей п'єси з дією-засіданням упродовж двох з половиною століть.

  Скачати повний текст