Вперше за аналізом зміни ефективної оптичної глибини з висотою у місці падіння К-уламка комети Шумейкера-Леві 9 та в незбуреній падінням атмосфері показано необхідність припущення щодо висотної стратифікації розмірів аерозольних частинок. Вперше за даними спектрофотометричних вимірювань інтегральних дисків встановлено вигляд залежності зміни оптичної товщини й об'ємного коефіцієнта розсіяння з глибиною в атмосферах Юпітера, Сатурна, Урана та Нептуна. Уточнено закономірність зміни з глибиною відносної концентрації метану в атмосферах Урана та Нептуна. На основі строгого числового розв'язання задачі про дифузне відбиття випромінювання однорідним напівнескінченним газово-аерозольним середовищем створено програмний комплекс для розрахунку значень величини ефективної оптичної глибини формування інтенсивності випромінювання, дифузно відбитого оптично однорідним напівнескінченним хмаровим шаром з довільними оптичними властивостями, розраховано значення цієї величини для випадків ізотропного й анізотропного розсіяння та вивчено її залежність від оптичних параметрів середовища.

  Скачати повний текст