У дисертаційній роботі на підставі комплексного дослідження параметрів клінічного, лабораторного та інструментального обстеження виявлені нові дані про особливості ренальної гемодинаміки у пацієнтів із пізньою дисфункцією трансплантованої нирки та у пацієнтів зі збереженою депураційною функцією. На основі патоморфологічних особливостей біоптатів ренального трансплантата у пацієнтів з дисфункцією ниркового трансплантата та у осіб зі збереженою депураційною функцією в пізньому післяопераційному періоді, оцінені асоціативні взаємозв'язки між виразністю гістологічних змін ниркового трансплантата у пацієнтів з пізньою дисфункцією трансплантата та ступенем порушення допплерографічного спектру ренального кровотоку. Показано принципово нове важливе клініко-діагностичне та прогностичне значення показника усередненої за часом максимальної швидкості кровотоку інтерлобарних артерій у реципієнтів, як маркеру високого ризику розвитку ниркової недостатності після трансплантації у пізній період і параметру, що достовірно асоціюється з формуванням нехірургічних причин пізньої дисфункції.^UIn the dissertation, based on a comprehensive study of the parameters of clinical, laboratory and instrumental examination, new data on the features of renal hemodynamics in patients with late transplanted kidney dysfunction and patients with a preserved depuration function against the background of standard protocols of immunosuppression have been identified. The associative pathophysiological relationships between the expressiveness of the histological changes of renal transplant biopsy in patients with late transplant dysfunction and degree of violation of the doplerographic spectrum of renal blood flow are evaluated. The main pathomorphological features of puncture biopsy of the renal transplant under microscopy according to the Banff scheme in patients with graft dysfunction and those with preserved depuration function in the late postoperative period were studied. A fundamentally new important clinical, diagnostic and prognostic value of time-averaged peak velocity of interlobar arteries in recipients are shown as a marker of high risk of developing renal insufficiency after transplantation in the late period and as parameter that is significantly associated with the formation of non-surgical graft dysfunction.