Висвітлено актуальну проблему сучасної теорії і практики юридичної психології - прогнозування особливостей прояву поведінки за умов примусової ізоляції в процесі ресоціалізації на підставі аналізу використання підлітками-правопорушниками психологічних механізмів адаптації, а саме інтрапсихічних адаптаційних механізмів. Визначено суть та функції інтрапсихічних механізмів адаптації, поглиблено їх класифікацію, розкрито особливості прояву в ситуації психоемоційної напруженості та ситуації вимушеної ізоляції. Встановлено зв'язок між комплексом інтрапсихічних адаптаційних механізмів і особливостями актуального психічного стану особистості підлітка-правопорушника за умов примусової ізоляції. Виявлено типовість та частоту активізації психічних захисних механізмів в поведінкових реакціях неповнолітніх правопорушників. Визначено роль психічного стану особистості в активізації комплексу інтрапсихічних захисних механізмів. Розглянуто різні теоретичні підходи щодо вивчення психологічних захисних механізмів, що дозволило розширити змістову сторону поняття "феномен психологічного захисту". Удосконалено критерії та показники виміру психічних захисних механізмів у підлітків-правопорушників за умов примусової ізоляції. Обгрунтовано доцільність врахування особливостей прояву інтрапсихічних механізмів адаптації в процесі колективної роботи психолога з вихованцями соціально реабілітаційних закладів закритого типу на етапі ресоціалізації з метою її поліпшення та запобігання рецедивам.

  Скачати повний текст

Зроблено спробу виявити найбільш прийнятні, зважаючи на логічне взаємоузгодження, гуманістично спрямовані підходи до встановлення причинного зв'язку як однієї з ознак об'єктивної сторони злочину. У аспекті "цільової причинності" уточнено об'єктивний характер причинного зв'язку. Проаналізовано лінгвістичні дані про походження категорії "причина" та доведено, що категорія причинності випливає з самої суті матерії - її активності. Ознаки причинного зв'язку розміщено у двох рівнях - онтологічному та гносеологічному. Запропоновано ствердження, що причинний зв'язок не може бути статистичним. Наведено дані, що онтологічна ознака причинного зв'язку "породження" формалізації не піддається. Для констатації породження запропоновано метод лінгвістичної інтуїції та проаналізовано проблеми "інформаційної причинності": вплив інформації на поведінку або стан людини. Виявлено ситуації, за яких інформаційний сигнал є не носієм причини, а зумовлюючим фактором. Розглянуто детермінуючу роль другорядних співучасників для настання результату, одержаного виконавцем злочину.

  Скачати повний текст