Дисертаційну роботу присвячено поглибленню науково-методичних основ, розробці теоретико-методологічного забезпечення і практичних рекомендацій щодо формування соціального потенціалу розвитку економіки регіону з промисловою орієнтацію у національній системі постіндустріального типу. Наукова новизна одержаних результатів полягає у концептуальному обґрунтуванні проблеми формування соціального потенціалу розвитку економіки регіонів з промисловою орієнтацією, вдосконаленні теоретико-методологічного апарату його вимірювання та розробки стратегічних напрямів модернізації процесів формування і використання соціального потенціалу промисловоорієнтованих територій за умов постіндустріального характеру економічних взаємовідносин. У роботі вперше розроблено та апробовано науково-методологічний інструментарій оцінювання соціального потенціалу розвитку економіки регіону з промисловою орієнтацією. На основі розробленого науково-методологічного інструментарію проведено комплексне оцінювання соціального потенціалу розвитку економіки Дніпропетровської області як регіону з промисловою орієнтацією. Автором запропоновано механізм здійснення управлінського впливу на формування соціального потенціалу розвитку економіки промисловоорієнтованого регіону. У дисертації удосконалено систему стратегічних засад модернізації соціального середовища розвитку промисловоорієнтованих територій з метою його капіталізації. Дисертантом уточнено понятійно-категоріальний апарат дослідження соціального потенціалу розвитку економіки регіону, а саме: надано авторське визначення базових понять «соціальний потенціал» та «соціальний потенціал розвитку економіки». У дисертаційній роботі здійснено класифікацію компонентів соціального потенціалу розвитку промисловості, яка враховує диференціацію показників за характером впливу та напрямами регулювання. Дістали подальшого розвитку теоретико-методологічні засади забезпечення раціональності процесу використання соціального потенціалу розвитку економіки регіону. Автором узагальнено науково-методичні засади обґрунтування та оцінювання напрямів впливу соціального потенціалу на забезпечення стійкого розвитку регіону з промисловою орієнтацією на основі використання комплексу чинників.^UThe thesis is devoted to the deepening of scientific and methodological bases, development of theoretical and methodological support and practical recommendations for the formation of social potential of economic development of the industrial oriented area within the national system of post-industrial type. The research novelty of the obtained results lies in the conceptual substantiation of the problem to form social potential of economic development of the industrial oriented regions and improve its theoretical and methodological measurement tool, to develop the strategic directions of modernization the processes to form and apply social potential of industrial oriented areas under conditions of post-industrial nature of economic relations. The paper contents firstly developed and tested scientific and methodological tools for evaluating the social potential of the industrial oriented region's economy development. Based on the developed scientific and methodological tools, a comprehensive assessment of the social potential of Dnipropetrovsk region economic development as an industrial oriented area have been provided. The author proposes a mechanism for managerial influence implementation on the formation of social potential for industrial oriented region economy development. The thesis improves the system of strategic principles to modernize the social environment of industrial oriented areas for the purpose of its capitalization. The thesis clarifies the conceptual and categorical tool of social potential of economic development of the region research, namely: the author's definition of basic concepts «social potential» and «social potential of economic development» is given. In the thesis the classification of social potential of industrial development components is carried out, which considers differentiation of indicators by nature of influence and directions of regulation. Theoretical and methodological principles of ensuring the rationality of the social potential of the region's economy development applying process. The author summarizes the scientific and methodological principles of substantiation and evaluation the impact of social potential on sustainable development of the industrial oriented region based on spread over a set of factors.

Дисертація присвячена дослідженню художніх образів природи в японській графіці через визначення художньої мови, прийомів та засобів художньої виразності, що використовуються під час створення робіт. У межах дисертаційної роботи досліджені основні засоби художньої виразності, що їх використовують майстри японської графіки. Виявлено, що основними образотворчими елементами виступають лінія та пляма. Прослідковано, що незважаючи на окреслені тенденції європеїзації, що мали місце у японському мистецтві після 19 ст., графіка Країни Сонця, що Сходить, лишається автохтонною та продовжує використовувати засоби художньої виразності, що ними користувалися митці у 17–19 століттях. Основною характерною рисою японської графіки, що вирізняє її зі світового контексту є двомірність та площинність.^UScientific novelty is that the thesis is one of the first researches in the development of environmental issues in Japanese graphic art from classical engraving ukiyo-e to the modern poster. The paper identifies the leading approaches to the development of the relationship between man and nature highlights the substantive and artistic transformations of the relevant genres.The first part of the work provides a detailed description of the scientific literature on Japanese graphics, and identifies the leading approaches to its study, outlines the methods of work as well. The research stresses that the main investigations are focused upon ukiyo-e engraving that is considered the history of genres and the work of their prominent representatives. Content analysis, as a rule, does not go beyond the image-content structure of specific works (series). Thus, this subject matter is a completely new perspective in the study of Japanese graphics, the investigation of which will form new views on the artistic tradition as a whole and its phenomena.

Дисертаційну роботу присвячено дослідженню теоретико-методологічних засад і розробці науково-практичних рекомендацій щодо забезпечення людського розвитку міста шляхом удосконалення його соціальної інфраструктури. Удосконалено понятійно-категорійний апарат дослідження проблеми соціальної інфраструктури, сформовано перелік класифікаційних ознак з використанням ідентифікованих підходів; надано авторське визначення поняття «соціальна інфраструктура міста», окреслено ключові відмінності між соціальною інфраструктурою країни та міста. Побудовано організаційний механізм процесу забезпечення людського розвитку міста, визначено чинники прямого та опосередкованого впливу соціальної інфраструктури на людський розвиток міста. Досліджено науково-методичні підходи в сфері брендування територіально-адміністративних одиниць, побудовано модель формування соціального бренду міста. Здійснено аналіз суб'єктивних та об'єктивних показників розвитку соціальної інфраструктури міста, окреслено коло наявних проблем в цій сфері. Розширено методологічні підходи побудови індексу людського розвитку громади (міста); проведено за розробленою методикою рейтингову оцінку рівня людського розвитку міст України за критеріальними ознаками. Розроблено механізм забезпечення розвитку соціальної інфраструктури міста. Запропоновано прикладні аспекти матеріального та програмного характеру, направлені на забезпечення формування сприятливих умов людського розвитку в місті на основі модернізації соціальної інфраструктури міста.^UThe dissertation is devoted to the improvement of theoretical and methodological foundations and the development of scientific and practical recommendations to ensure the human development of the city by improving its social infrastructure. The conceptual and categorical apparatus of research of the problem of social infrastructure has been improved, the list of classification features with the use of identified approaches has been formed; the author's definition of the concept of social infrastructure of the city is given, the key differences between the social infrastructure of the country and the city are outlined. The organizational mechanism of the process of ensuring the human development of the city is built, the factors of direct and indirect influence of the social infrastructure on the human development of the city are determined. Scientific and methodological approaches in the field of branding of territorial-administrative units are studied, the model of formation of a social brand of the city is constructed. The analysis of subjective and objective indicators of development of social infrastructure of the city is carried out, the range of existing problems in this sphere is outlined. Methodological approaches to building a community (city) human development index have been expanded; conducted according to the developed methodology rating assessment of the level of human development of Ukrainian cities on the basis of criteria. A mechanism for ensuring the development of the city's social infrastructure has been developed. Applied aspects of material and program nature are proposed to ensure the formation of favorable conditions for human development in the city, through the improvement of social infrastructure of the city.

Дисертаційну роботу присвячено поглибленню науково-методичних основ, розробці теоретико-методологічного забезпечення і практичних рекомендацій щодо розвитку і використання HRM-технологій в умовах нової економіки. У дослідженні поставлено і вирішено такі завдання: досліджено фундаментальні теоретико-методологічні засади становлення і розвитку нової економіки; узагальнено ознаки, запропоновано класифікацію атрибутів та тенденцій нової економіки в контексті впливу на розвиток HRM-технологій; проаналізовано теоретичні основи розвитку HRM-технологій в умовах нової економіки; узагальнено теоретико-методологічні підходи до трактування поняття «HRM-технології»; розглянуто роль персоналу як стратегічного ресурсу розвитку нової економіки; досліджено характер впливу діджиталізації на зміст та умови застосування HRM-технологій; розроблено карту сучасних HRM-технологій; проаналізовано стан та проблеми використання HRM-технологій в бізнес-структурах, у сфері публічного управління та перспективи їх модернізації; розроблено модель інформаційної екосистеми управління персоналом із використанням HRM-технологій; розроблено модель оцінювання рівня готовності управлінського персоналу до використання HRM-технологій нового типу; розроблено модель функціональної трансформації відділу кадрів закладу вищої освіти під впливом розвитку HRM-технологій, що стало модельним прикладом HRM-трансформації установ публічної сфери; ідентифіковано типові компетентнісні розриви, які гальмують процес розвитку HRM-технологій в новій економіці та запропоновано шляхи їх компенсації/подолання. Наукова новизна одержаних результатів полягає у поглибленні теоретико-методичних положень та розробленні науково-практичних рекомендацій щодо змісту та динаміки розвитку парадигм управління людськими ресурсами, розвитку HRM-технологій та дослідженні тенденцій розвитку нової економіки в контексті аналізу використання сучасних HRМ-технологій в компаніях різних типів.^UThe thesis is devoted to the deepening of scientific and methodological principles, development of theoretical and methodological support and practical recommendations for the development and use of HRM-technologies in the new economy. The following tasks were set and solved in the research: the fundamental theoretical and methodological fundamentals of formation and development of the new economy were investigated; the major features were generalized, the classification of attributes and tendencies of the new economy in the context of influence on the development of HRM-technologies was offered; the theoretical principles of HRM-technologies development in the conditions of new economy were analyzed; the paper generalizes theoretical and methodological approaches to the interpretation of the concept of «HRM-technology»; the role of personnel as a strategic resource for the development of the new economy was considered; the nature of the influence of digitalization on the content and conditions of HRM-technologies application was investigated; a map of modern HRM-technologies was developed; the state and issues of using HRM-technologies in business structures, in the field of public administration and prospects of their modernization were analyzed; the model of information ecosystem of personnel management with the use of HRM-technologies was developed; a model for assessing the level of readiness of management staff to use new types of HRM-technologies has been developed; a model of functional transformation of the personnel department of a higher education institution under the influence of the development of HRM-technologies was developed, which became a model example of HRM-transformation of public institutions; typical competency gaps that slow down the development process of HRM-technologies in the new economy were identified and ways to compensate / overcome them were proposed. The scientific novelty of the obtained results is to deepen theoretical and methodological provisions and develop scientific and practical recommendations on the content and dynamics of human resource management paradigms, development of HRM-technologies and study of new economy trends in the context of the analysis of modern HRM-technologies in different types of companies.

Дисертаційну роботу присвячено обґрунтуванню та розробці теоретико-методологічного забезпечення, науково-методичних основ і практичних рекомендацій щодо управління конкурентоспроможністю університету на ринку освітніх послуг. Автором удосконалено понятійно-категоріальний апарат дослідження проблем управління конкурентоспроможністю університету на основі обґрунтування авторських визначень базових понять. Конкурентоспроможність університету визначається здатністю пристосовуватися до мінливих умов конкуренції в певному сегменті ринку за допомогою підвищення економічної ефективності своєї діяльності та високим ступенем задоволення попиту споживачів на випускників та окремі університетські послуги (освітні, наукові), які за своїми якісними та вартісними характеристиками більш привабливі, ніж освітні продукти конкурентів. Управління конкурентоспроможністю університету розглядається як вплив на власні конкурентні переваги з метою досягнення найкращої ринкової позиції; конкурентні переваги зосереджені у фінансово-економічній, кадровій, маркетинговій, інфраструктурній і соціально-політичній сферах та визначаються якістю освітніх послуг. Акцентується питання ризиків діяльності суб'єктів ринку освітніх послуг; ризики визначаються як сукупність потенційно загрозливих обставин, здатних привести до несприятливих організаційних і соціально-економічних наслідків, матеріальних та репутаційних втрат для суб'єктів ринку освітніх послуг (держави, закладу вищої освіти, індивіда, домогосподарства, роботодавців).У роботі систематизована та змістовно конкретизована класифікація ризиків діяльності університету за такими ознаками: за причинами виникнення, видами діяльності, суб'єктами ринку освітніх послуг, зовнішніми і внутрішніми факторами, первинними і вторинними ознаками. Використання класифікації створює передумови для ідентифікації потенційно загрозливих зон, дозволяє виокремити місце кожного виду ризику в діяльності суб'єктів ринку освітніх послуг та сфокусувати на них управлінський вплив. Підхід апробований на етапі обґрунтування стратегії та тактики діяльності суб'єктів ринку освітніх послуг.У ході дослідження здійснено комплексну оцінку ціннісних орієнтирів та мотивів держави, університету, випускників і роботодавців як суб'єктів ринку освітніх послуг та ринку праці, що дає змогу виявити та оцінити суперечливі процеси у сфері формування та управління конкурентоспроможністю університету, визначити релевантність професійно-кваліфікаційних траєкторій та очікувань випускників запиту ринку праці та роботодавців.Проведений аналіз дозволив запропонувати сукупність критеріїв оцінювання рівня конкурентоспроможності університету на ринку освітніх послуг, які узагальнено характеризують очікування їх надавачів та споживачів. Якісний вимір передбачає оцінювання специфічних рис освітніх послуг та наукової діяльності університету, професійної компетентності випускників, що в сукупності визначає здатність університету гнучко та швидко реагувати на виклики навколишнього середовища (економічні, соціальні, політичні, екологічні, технологічні, юридичні та інші зміни).На основі проведеного дослідження розроблено механізм управління конкурентоспроможністю університету на ринку освітніх послуг, що представляє собою сукупність організаційних, правових, соціальних і економічних форм, принципів та чинників впливу на процес управління конкурентоспроможністю університету з метою забезпечення конкурентних переваг закладу вищої освіти на ринку освітніх послуг, використання сучасних інформаційних та управлінських технологій в освіті та підвищення успішності входження випускників у ринок праці.У роботі сформовано науково-методичні засади обґрунтування системи напрямів та заходів, спрямованих на підвищення конкурентоспроможності університету на ринку освітніх послуг, яка базується на модернізації університетського менеджменту, залученні потенціалу взаємодії бізнес-структур, держави та органів місцевого самоврядування на основі балансу інтересів, інтеграції університету у світовий освітній простір.Дисертантом запропоновано науково-методичне забезпечення розробки стратегії подолання ризиків діяльності університету, яке включає наступні етапи: ідентифікація ризиків діяльності університету, вибір методів управління ризиками, розробка стратегії управління ризиками та їх подолання, реалізація розробленої стратегії, оцінка результатів управління ризиками діяльності університету та коригування стратегії; запропонований підхід спрямований на підвищення точності стратегічних задач та створення умов їх досягнення на основі якості ресурсного забезпечення, релевантності управлінських інструментів планування та контролінгу в системі освіти.^UThe thesis is devoted to the substantiation and development of theoretical and methodological support, scientific and methodological bases and practical recommendations for managing the competitiveness of the university in the market of educational services.The author has improved the conceptual and categorical apparatus of research of problems of university's competitiveness management on the basis of substantiation of author's definitions of basic concepts. The university's competitiveness is defined as its ability to adapt to changing competition conditions in a particular market segment by improving the economic efficiency of its activities and a high degree of customer demand for graduates and certain university services (educational, scientific), which for quality and cost characteristics are more attractive than the educational products of competitors. University's competitiveness management is seen as influencing one's own competitive advantages to achieve the best market position. Competitive advantages are concentrated in the financial and economic, personnel, marketing, infrastructure and socio-political spheres and are determined by the quality of educational services. Risks of educational services market participants are defined as a set of potentially threatening circumstances that can lead to adverse organizational and socio-economic consequences, material and reputational losses for educational services market entities (state, higher education institution, individual, household, employers).The thesis systematizes and meaningfully concretizes the classification of risks of the university by the characteristics: causes, types of activity, market educational services participants, external and internal factors, primary and secondary characteristics. The use of this classification creates the preconditions for the identification of potentially threatening areas, allows to identify the place of each type of risk in the activities of the educational services market and focus on their managerial influence. The approach is tested at the stage of substantiation of strategy and tactics of activity of subjects of the educational services market.The study provides a comprehensive assessment of the values and motives of the state, university, graduates and employers as subjects of the of educational services and the labor markets, which allows to identify and assess contradictory processes in the formation and management of university competitiveness, to determine the relevance of professional trajectories. and expectations of labor market demand graduates and employers.The analysis allowed to propose a set of criteria for assessing the level of competitiveness of the university in the market of educational services, which generally characterize the expectations of providers and consumers of educational services. Qualitative measurement involves assessing the specific features of educational services and research activities of the university, the professional competence of graduates, which together determines the university's ability to respond flexibly and quickly to environmental challenges (economic, social, political, environmental, technological, legal and other changes).Based on the study, a mechanism for managing the competitiveness of the university in the educational services market, which is characterized by a set of organizational, legal and socio-economic forms, principles, factors influencing the process of managing the competitiveness of the university to improve the entry of graduates into the labor market, ensuring the competitive advantages of higher education institutions in the educational services market, application of modern information and management technologies in education. The scientific and methodical bases of substantiation of the system of directions and measures directed on increase of university's competitiveness in the educational services market which is based on modernization of university's management, attraction of potential of interaction of business structures, the state and local governments on the basis of balance of interests, integration of university in the world educational space are formed.The thesis offers scientific and methodological support for developing a strategy for overcoming the risks of the university, which includes: identification of risks of the university, choice of risk management methods, risk management strategy and overcoming them, implementation of the developed strategy, evaluation of the results of risk management of the university and adjustment of the strategy; the proposed approach is aimed at improving the accuracy of strategic objectives and creating conditions for their achievement based on the quality of resource provision, the relevance of management tools for planning and controlling in the education system.

В теоретичній частині дослідження уточнено базову термінологію дослідження процесу управління інноваційно-активною організацією та інноваційними процесами, обґрунтовано зміст і ключові елементи конфігураторного підходу до управління інноваційно-активною організацією, а також систематизовано концепції управління інноваційно-активною організацією. Простежено еволюцію менеджменту та визначено ключові напрями формування нової моделі управління із застосуванням конфігураторного підходу до управління інноваційно-активною організацією. Уточнено зміст понять «управління», «інноваційна активність», «інноваційно-активна організація». Встановлено вектори трансформації управлінської парадигми для обґрунтування поведінки та життєздатності складної системи «інноваційно-активна організація». Визначено обмеження застосування проєктного підходу як такого, що відповідає цілям управління інноваційно-активною організацією та ризики його недостатньої чутливості до інтеграції з інноваційною діяльністю. Для врахування поведінкових аспектів управління інноваційно-активною організацією проаналізовано інтерсуб´єктивний підхід. Обґрунтовано базові засади застосування проєктно-інтерсуб’єктивного підходу як способу активізації інноваційних процесів та підвищення здатності організації адаптуватись до динамічно мінливого середовища. В аналітичній частині дослідження проаналізовано тенденції та процеси в сфері діяльності інноваційно-активних підприємств України, систематизовано провідні практики управління інноваційно-активними організаціями, а також здійснено оцінку рівня досконалості інноваційно-активних підприємств та їх трансформацію у період війни. Виокремлено напрями імплементації ідентифікованих складових сучасної управлінської парадигми на українських підприємствах, що виявило актуальність низки питань щодо оцінки спроможності України впроваджувати техніко-технологічні та соціогуманітарні інновації, ступеню сформованості на макрорівні інноваційного середовища та рівня готовності суб’єктів господарювання функціонувати та розвиватися за правилами сучасного бізнесу. Проведено оцінку інноваційного потенціалу України та встановлено рівень усвідомлення необхідності формування середовища нової управлінської нормальності як ключового драйвера інтенсифікації інноваційної діяльності українських підприємств. Визначено ступінь притаманності українській економіці чинників стимулювання інноваційних процесів у промисловості. Охарактеризовано загальні тенденції інноваційної активності промислових підприємств України у період до та після початку повномасштабної війни та наслідків пандемії. Визначено ключові властивості та недоліки інноваційної активності українських підприємств машинобудування на прикладі успішних кейсів. Проаналізовано провідні практики управління інноваційно-активними організаціями та визначено необхідність розробки досконалої інклюзивної операційної стратегії, яка передбачає нарощування когнітивної різноспрямованості суб’єктів співтворчості, створення синергетичної організаційної культури, імплементацію нелінійного інноваційного мислення, метарефлексивних процесів, відповідний стиль лідерства та підтримку з боку керівництва. Сформовано загальне уявлення про релевантні управлінські практики, здатні забезпечити підвищення рівня інноваційної активності організацій.^UTheoretical part clarifies basic terminology of innovation-active organization management and innovation processes, substantiates content and key elements of the configurative approach to manage an innovation-active organization, and systematizes concepts of managing an innovation-active organization. Evolution of management has been traced and key directions to form a new management model with configurative approach application to manage an innovation-active organization have been identified. The content of the concepts of "management", "innovation activity", "innovation-active organization" is clarified. Vectors of management paradigm transformation are determined to substantiate behavior and viability of such a complex system as an innovation-active organization. Limitations of project approach application as the most suitable for the goals of managing an innovatively active organization and the risks of its insufficient sensitivity to integration with innovation were clarified. An intersubjective approach was identified to consider the behavioral aspects of innovative and active organization management. Basic principles of project-intersubjective approach application to activate innovative processes and increase ability of organization to adapt to a dynamically changing environment are substantiated. Analytical part analyzes trends and processes in the field of activity of innovation-active enterprises in Ukraine, systematizes leading practices to manage innovation-active organizations, and assesses level of innovation-active enterprises excellence and their transformation during the war. Author traces the directions of implementation of the identified components of the modern management paradigm at Ukrainian enterprises, which revealed the relevance of a number of issues related to assessing Ukraine's ability to implement the identified technical, technological and socio-humanitarian innovations, the degree of formation of the innovation environment at the macro level and the level of readiness of business entities to function and develop according to the rules of modern business. Innovative potential of Ukraine is assessed and level of awareness to form an environment of a new managerial normality as a key driver of innovation activities intensification at Ukrainian enterprises is determined. The degree to which Ukrainian economy is characterized by factors that stimulate innovation processes in industry is strongminded. General trends of innovation activity at Ukrainian industrial enterprises in the period before and after full-scale war beginning and the consequences of pandemic are characterized. The key properties and shortcomings of innovative activity at Ukrainian machine-building enterprises and its successful cases are identified. Leading practices of managing innovation-active organizations are analyzed and the need to develop a perfect inclusive operating strategy, which involves increasing the cognitive heterogeneity of co-creators, creating a synergistic organizational culture, implementing non-linear innovative thinking, and supporting meta-reflective processes, appropriate leadership style and support from top management, is determined. A general idea of relevant management practices is formed, able to increase the level of innovation activity of organizations are verified. Transformative aspects of management paradigm in the practice of Ukrainian enterprises as a response to crisis phenomena are substantiated, examples of successful application of innovation activity concept of as a driver to overcome crisis and transit to a new management level are identified. Level of innovation component perfection on the example of charitable foundations functioning as a response to necessity of addressing social and humanitarian needs of stakeholders and communities during the war and implementation of innovation potential under resource constraints, was assessed. Directions of systemic transformations were identified, and the innovative causality of modern management as a condition for the latest managerial thinking was established.

В дисертації розглянуто методологічні основи управління економічною безпекою, зокрема визначено сутність та елементи системи економічної безпеки з позицій класичних та новітніх підходів, обґрунтовано об’єктивну необхідність зміни парадигми управління як результату дії трансформаційних викликів сучасності, наведено принципи та інструменти системи забезпечення економічної безпеки на основі людиноорієнтованого підходу. Сформульоване авторське бачення змісту системи управління економічною безпекою організації, окреслено складові екосистеми економічної безпеки у вигляді сукупності елементів впливу та драйверів, що визначають економічний стан субʼєктів господарювання та уможливлюють безпечні та комфортні умови збалансованого співіснування. Визначено можливості та необхідність застосування ризик-орієнтованого підходу для визначення важливих загроз економічній безпеці. Узагальнено зовнішні дестабілізуючі фактори глобального характеру, які посилюють загрози для економічної безпеки складних економічних систем та організацій. Обґрунтовано межі новітнього бачення системи економічної безпеки, що висуває поняття людиноорієнтованого підходу та розвитку людського потенціалу на перший план. Узагальнено тренди економічної безпеки та маркери сучасних трансформаційних процесів. Категоризовано наукові погляди на безпеку згідно з людиноорієнтованим підходом та визначено вагомі ознаки його врахування в контексті економічної безпеки; виокремлено ключові ризики та загрози людського розвитку, включаючи технологічні, економічні, соціальні, екологічні, політичні та правові аспекти, їх позитивний і негативний вплив. Відзначено ознаки трансформації управлінської парадигми через ідентифікацію економічної безпеки особистості, що має зосереджуватись на створенні кращого досвіду для людей та формуванні нової цінності, забезпеченні максимально можливого добробуту і комфорту проживання та праці, розбудові економічної стійкості та зниженні ризиків і загроз. Визначені основні принципи та сучасні інструменти, які використовуються при формуванні системи економічної безпеки з урахуванням людиноорієнтованого підходу. Розроблено фреймворк застосування інструментарію забезпечення економічної безпеки на організаційному (приватному) рівні з урахуванням впливу інших рівнів (державного та особистісного).^UThe dissertation considers methodological foundations of economic security management essence and elements from the standpoint of classical and modern approaches, substantiates objective need to change management paradigm considering transformational challenges, provides principles and tools of economic security ensuring system based on a human-centered approach. Author's vision of economic security of organization is formulated, constituent elements of economic security ecosystem are outlined in form of an influence elements set and drivers that determine economic situation making it possible to create safe and comfortable conditions for balanced coexistence. Possibilities and necessity of applying risk-oriented approach to identify important threats to economic security are determined. External destabilizing factors of a global nature that increase threats to security of complex economic systems are generalized. The author also substantiates limits of the latest vision of economic security management system, which brings concept of a human-centered approach and human potential development to the fore. Trends in economic security and markers of modern transformation processes are generalized. Scientific views on security according to the human-centered approach are categorized and significant signs of its consideration are identified; key risks and threats to human development, including technological, economic, social, environmental, political and legal aspects, their positive and negative impact are highlighted. It is noted the signs of management paradigm transformation through the identification of economic security of individual, which should focus on creating a better experience for people and creating new value, ensuring maximum possible well-being and comfort of living, and working, building economic resilience, and reducing risks and threats. The main principles and modern tools used in formation of the economic security system are identified, considering human-centered approach. A framework for applying the tools ensuring economic security at the organizational (private) level is developed, considering the influence of other levels (state and personal).