Проаналізовано специфіку адаптаційних процесів, що проходять у потерпілих різних макрогруп та досліджено формування в них моделей соціальної адаптації в екосоціальних умовах, змінених після Чорнобильської катастрофи. Теоретично обгрунтовано типологію моделей соціальної адаптації. Як подальший розвиток існуючих теоретичних підходів розроблено узагальнений підхід до аналізу адаптивних ситуацій: запропоновано 5-вимірну (екологічний, інформаційний, правовий, економічний та соціальний виміри) і тримасштабну (враховані мега-, макро- та мікросоціальні рівні дії факторів) схему аналізу визначення специфіки адаптивних ситуацій. Вперше здійснено теоретичну типологізацію моделей соціальної адаптації на основі парних (усвідомлення - неусвідомлення, активність - пасивність) координат та триаспектної (когнітивна, комунікаційна, поведінкова) структури адаптування. Виділено наступні моделі соціальної адаптації: за умови усвідомлення ситуації - "триспрямована активність", "двоспрямована активність", "односпрямована активність", "усвідомлена пасивність"; за умови неусвідомлення - "двоспрямована неусвідомлена активність", "односпрямована неусвідомлена активність", "хаотична активність", "неусвідомлена пасивність". Уперше запропоновано інтегральний індекс психологічного самопочуття, який доводить взаємозв'язок між оцінками ризиків життєвих ситуацій різних груп потерпілих (у кожній групі чинним є власний набір ризиків) та адаптивними (ризикознижуючими) зразками поведінки та діяльності. Проведено верифікацію моделей соціальної адаптації та визначено базові: "двоспрямована активність" та "усвідомлена пасивність".

  Скачати повний текст