Уперше експериментально встановлено, що від поєднання не шокогенних механічної травми та гострої крововтрати у кролів настає синдром взаємного обтяження та виникає смертельний шок. Визначено, що внутрішньовенні введення в ранньому періоді шоку налоксону, налорфіну не є ефективними, а тільки застосування даларгіну достовірно та суттєво збільшує тривалість життя піддослідних тварин. Виявлено, що аналогічне застосування цих препаратів у пізньому періоді шоку, як і сама реінфузія крові, не мають позитивного впливу. Показано, що внутрішньовенні введення налоксону, налорфіну чи даларгіну в пізньому періоді шоку, після попередньої реінфузії крові, достовірно та суттєво продовжують життя тварин. Доведено, що після усунення дефіциту об'єму циркулюючої крові реінфузією крові введення налаксону зменшує пригнічуючий вплив ендорфінів на серцево-судинну систему, проявляються агоністичні властивості налорфіну та відновлюється антистресовий, антигіпотоксичний і гіпобіотичний впливи даларгіну.

  Скачати повний текст

Експериментально доведено доцільність застосування нового способу з'єднання країв післяопераційної рани, який запобігає надмірній компресії їх шовним матеріалом. Досліджено динаміку перебігу регенераторних процесів у паравульнарних тканинах у разі застосування традиційного та нового способів ушивання післяопераційної рани. Вперше створено математичну модель передньої черевної стінки з урахуванням реальної геометрії та біомеханічних властивостей досліджуваних тканинних структур, яка дозвляє розраховувати діаметр насадки пристрою залежно від товщини тканин, що зшивають, їх жорсткості й оптимальної сили затягнення вузлів. Проведено тензіометричні дослідження післяопераційних рубців в експерименті. Виявлено, що міцність рубців у разі застосування нового способу з'єднання країв післяопераційної рани значно перевищує її у порівнянні з традиційними технологіями з'єднання тканин. Наведено фізико-теоретичне обгрунтування практичного застосування дренування ендовульнарної порожнини між алотрансплантатом і відшарованим клаптем підшкірно-жирової клітковини за допомогою дренажного пристрою нової конструкції, який забезпечує рівномірний відтік ранового ексудату з усіх відділів ендовульнарної порожнини. На підставі динамічного вивчення регенераторних процесів у навкологрижових тканинах і клінічних досліджень визначено ефективність застосування запропонованих методів лікування хворих з післяопераційними вентальними грижами у порівнянні з традиційними. Доведено доцільність застосування алотрансплантату з метою запобігання утворенню післяопераційної вентральної грижі у хворих з евентрацією.

  Скачати повний текст