Наведено повну характеристику матеріального комплексу поселень Дніпро-Донського межиріччя. На підставі аналізу керамічного комплексу, який для цієї доби є майже єдиним культурним індикатором, а також поховальних пам'яток, у межах півдня Лісостепової та у Степовій смузі України виділено два синхронних явища: у Лівобережній Україні - пам'ятки Рєпінської культури, поширені на сході (до Поволжя); у Нижній Наддніпрянщині та на заході (до Південного Бугу) в той час побутували носії Рогачицької культури, що полишили середній шар Михайлівського поселення, поселення Нижній Рогачик та інші пам'ятки, названі згідно з існуючим поняттям "рогачицький тип пам'яток" (О.Г.Шапошникова, В.М.Даниленко) та через наявність Нижньомихайлівської археологічної культури. Ці масиви різнилися матеріальним комплексом, поховальним обрядом та генезою.

  Скачати повний текст

Розроблено теоретико-методологічні засади надання інформаційного сервісу управлінському персоналу підприємства. Запропоновано концепцію даного сервісу для підтримки прийняття управлінських рішень і реалізації тоговельних бізнес-процесів, що дозволяє досягти визначених економічних і соціальних цілей. У межах концепції вдосконалено понятійний апарат стосовно з'ясування інформаційної потреби, а також щодо системи інформаційного сервісу. Обгрунтовано вибір комплексу показників системи інформаційного сервісу підприємства й інструментальних засобів їх оцінювання, які є підставою під час вибору стратегії управління. Розроблено організаційно-економічний механізм реалізації процесів управління інформаційним сервісом на торговельному підприємстві, який грунтується на апаратно-програмних, кадрових ресурсах, організаційних, методичних та інших засадах, що дозволяє вдосконалити організаційну структуру та підвищити економічну ефективність управління.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена аналізу проблеми соціально-психологічних особливостей ставлення до праці молоді з різним рівнем економічного статусу. Представлено модель соціально-психологічних особливостей ставлення до праці, що містить три компоненти, а саме: мотиваційно-смисловий, емоційно-оцінний та поведінковий. Визначено основні показники, що виявляють соціальнопсихологічні особливості ставлення до праці: трудові мотиви та соціальнопсихологічні установки, задоволеність працею та емоційне ставлення до неї,соціально-професійна активність, прояви трудоголізму/ліні. Представлено результати дослідження соціально-психологічних особливостей ставлення до праці молоді з низьким, середнім та високим економічним статусом. Виявлено соціально-психологічні фактори ставлення до праці, якими є: соціальнопрофесійна реалізованість, задоволеність соціальними та професійними умовами праці, задоволення від процесу роботи, нематеріальна мотивація, емоційна стійкість, прагнення суспільного впливу.^UThe dissertation is devoted to the analysis of the problem of attitudes towards the work of youth with different levels of economic status. The author carries out theoretical and methodological substantiation of the problem of a person's attitude to work, analyses sociological, psychological and managerial approaches to understanding it. The socio-psychological model of the concept of “attitude to work” is presented as a multilevel system, which acts as part of human relations system and is closely linked to the formation of a person. The concept consists of three main components: motivationally-semantic, emotionally-axiological and behavioral. The levels of attitudeto work are also highlighted: general attitude to work, attitude to the profession, attitudeto work in given specific working conditions. On the basis of the components of the concept “attitude to work”, the key indicators that serve as index of youth's attitude to work were defined: setting and motivation to work, job satisfaction and emotional attitude to it, professional activityand manifestation of workaholism, industriousness/laziness.

У дисертації на основі загальної теорії кримінального процесу, чинної Конституції України, Кримінального процесуального кодексу України 2012 року, міжнародних правових актів, слідчої, прокурорської і судово-контрольної практики слідчих суддів вирішено нове наукове завдання, пов’язане з розкриттям кримінальних процесуальних відносин між ведучими учасниками сторони обвинувачення і слідчим суддею та процесуальних напрямів форм їх взаємодії у стадії досудового розслідування під час виконання ними обов’язкової правозахисної (правозабезпечувальної) функції, спрямованої на недопущення порушень конституційних прав і свобод усіх учасників, залучених чи допущених до кримінального провадження.У процесі дослідження розкрито процесуальне положення ведучих учасників сторони обвинувачення і слідчого судді, з яким вони постійно підтримують тісні кримінальні процесуальні відношення під час проведення досудового розслідування кримінальних правопорушень (кримінальних проступків і злочинів), а також ступінь теоретичної розробки проблеми їхньої взаємодії у спільній для них правозабезпечувальній сфері діяльності. Виявлено ряд проблем, які потребують їх вирішення на законодавчому рівні. Доведено, що визначена статтею 3 Конституції України основоположна (загальнодержавна) функція, пов’язана з визнанням людини найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення її прав і свобод – головним обов’язком держави, є правозахисною (правозабезпечувальною) і повинна неухильно виконуватися всіма органами державного апарату в усіх сферах державної діяльності. У стадії досудового розслідування кримінального процесу України цю функцію виконують лише дізнавач, слідчий, прокурор і слідчий суддя у специфічній кримінальній процесуальній формі. Перші три із них реалізують її на засадах законності з позиції забезпечення прав і свобод всіх учасників кримінального провадження, виходячи із публічних (державних) інтересів.У процесі дослідження також розкрито призначення досудового розслідування в системі кримінальної процесуальної діяльності, місце і роль кожного владного суб’єкта, діючого в даній стадії кримінального провадження. Результати аналізування функціональної діяльності керівника органу дізнання, керівника органу досудового слідства і співробітника оперативного підрозділу показали, що ці владні суб’єкти досудового розслідування безпідставно віднесені законодавцем України до сторони обвинувачення, бо процесуальна діяльність жодного з них не спрямована на обвинувачення особи у вчинені кримінального правопорушення, у зв’язку з чим вона не має ніякого відношення ні до застосування примусових заходів процесуального характеру, ні до зацікавленості в результатах справи, ні до правовідносин зі слідчим суддею, ні до участі в судово-контрольних провадженнях, ні до участі в судових стадіях кримінального процесу. Через відсутність обставин, що виключають участь означених владних суб’єктів у кримінальному провадженні, на них чинний КПК України не розповсюджує інститут відводу від цього провадження. Запропоновано у невідкладному порядку вилучити керівника органу дізнання, керівника органу досудового слідства і співробітника оперативного підрозділу зі сторони обвинувачення кримінального провадження як помилково віднесених до її суб’єктивного складу. ?Доведено, що з урахуванням двосторонності кримінального правопорушення (кримінального конфлікту), на одній стороні якого знаходиться особа, яка безпосередньо вчинила це правопорушення, а на іншій стороні якого знаходиться жертва вчиненого правопорушення, законодавець зобов’язаний у невідкладному порядку віднести потерпілого до ведучого учасника сторони обвинувачення, бо без нього ця сторона не може вважатися повноцінною. Визнавши підозрюваного, обвинуваченого основним (ведучим) учасником сторони захисту і не визнавши потерпілого учасником сторони обвинувачення, законодавець розірвав двосторонній зв'язок між кримінальним правопорушенням і його наслідками, чим завдав суттєвого ураження кримінальним процесуальним відносинам, а самому принципу змагальності і рівності сторін надав спотвореної форми, перетворивши його в юридичну функцію. Ця груба помилка законодавця чекає свого виправлення. У дисертації сформульовано наукову новизну отриманих результатів дослідження, а також ряд висновків концептуального характеру, спрямованих на подальше законодавче удосконалення кримінальних процесуальних відносин ведучих учасників сторони обвинувачення зі слідчим суддею у сфері забезпечення прав і свобод учасників кримінального провадження, звернуто увагу на необхідність посилення наукових досліджень з означеної проблематики.^UIn the dissertation, on the basis of the general theory of the criminal process, the current Constitution of Ukraine, the Criminal Procedure Code of Ukraine of 2012, international legal acts, investigative, prosecutorial and judicial control practice of investigating judges, a new scientific task related to the disclosure of criminal procedural relations between leading participants is solved the parties to the prosecution and the investigating judge and the procedural directions of the forms of their interaction at the stage of pre-trial investigation during their performance of the mandatory human rights protection (rights ensuring) function aimed at preventing violations of the constitutional rights and freedoms of all participants involved or admitted to criminal proceedings.In the process of research, the procedural position of the leading participants of the prosecution and the investigating judge, with whom they constantly maintain close criminal procedural relations during the pre-trial investigation of criminal offenses (criminal misdemeanors and crimes), as well as the degree of theoretical development of the problem of their interaction in the common law enforcement field of activity. A number of problems have been identified that need to be resolved at the legislative level.It has been proven that the fundamental (nationwide) function defined by Article 3 of the Constitution of Ukraine, related to the recognition of a person as the highest social value, and the establishment and provision of his rights and freedoms is the main duty of the state, is human rights protection (rights ensuring) and must be consistently performed by all bodies state apparatus in all spheres of state activity. At the stage of the pre-trial investigation of the criminal process of Ukraine, this function is performed only by the inquirer, investigator, prosecutor and investigating judge in a specific criminal procedural form. The first three of them implement it on the basis of legality from the position of ensuring the rights and freedoms of all participants in criminal proceedings, based on public (state) interests.The purpose of the pre-trial investigation in the system of criminal procedural activity, the place and role of each powerful entity operating at this stage of criminal proceedings was also revealed in the research process. The results of the analysis of the functional activity of the head of the investigation body, the head of the pre-trial investigation body and the employee of the operative unit showed that these powerful subjects of the pre-trial investigation were unjustifiably assigned by the legislator of Ukraine to the side of the prosecution, because the procedural activity of none of them is aimed at accusing a person of committing a criminal offense. in connection with which it has nothing to do with the application of coercive measures of a procedural nature, nor with interest in the results of the case, nor with the legal relationship with the investigating judge, nor with participation in judicial control proceedings, nor with participation in the judicial stages of the criminal process . Due to the absence of circumstances that exclude the participation of the specified authorities in criminal proceedings, the current Criminal Procedure Code of Ukraine does not extend to them the institution of withdrawal from this proceeding. It is proposed to immediately remove the head of the investigation body, the head of the pre-trial investigation body and the employee of the operational unit from the prosecution side of the criminal proceedings as mistakenly classified as its subjective composition.The dissertation formulates the scientific novelty of the obtained research results, as well as a number of conclusions of a conceptual nature, aimed at further legislative improvement of the criminal procedural relations between the leading participants of the prosecution and the investigating judge in the field of ensuring the rights and freedoms of the participants in criminal proceedings, attention is drawn to the need to strengthen scientific research in this area problems.

У дисертації вирішується наукове завдання, яке полягає у дослідженні правових, організаційних і тактичних особливостей проведення судових експертиз під час судового провадження.З’ясовано, що доказування, як раціонально-емпірична діяльність, пов’язана з проведенням експертизи, включає такі послідовні етапи: 1) збирання (пошук, виявлення, фіксація, вилучення, упаковка, транспортування) об’єктів – носіїв потенціальної криміналістично значущої інформації та направлення їх на експертизу; 2) проведення експертного дослідження та формування висновку експерта; 3) дослідження висновку експерта; 4) оцінка висновку з точки зору належності, допустимості, достовірності; 5) перевірка сумнівних складових висновку експерта з повторним дослідженням та оцінкою нових доказів. Вказана процедура повторюється до тих пір, поки висновок експерта не буде відповідати всім процесуальним вимогам як джерело доказів; 6) використання висновку експерта у доказуванні.Визначено, що дослідження суб’єктом доказування та судом висновку експерта – це процес, об’єктом якого є письмовий документ, складений експертом; предметом – властивості висновку – текст трьох обов’язкових частин (вступу, дослідницької частини, висновків) та наочні ілюстрації (схеми, графіки, фото та ін.); способом здійснення – візуальне ознайомлення, а метою – пізнання змісту висновку як процесуального документу.Доведено, що оцінку та перевірку висновку експерта здійснюють: – імперативні суб’єкти, які зобов’язані та уповноважені приймати процесуальні рішення – суд, слідчий, дізнавач, керівник органу досудового розслідування, керівник органу дізнання, прокурор;– диспозитивні суб’єкти, які діють на власний розсуд у межах і спосіб, передбачений процесуальним законодавством – сторона захисту, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;– допоміжні суб’єкти, які сприяють правосуддю в оцінці та перевірці висновку експерта в частині науково-методичної обґрунтованості результатів експертного дослідження – експерт та спеціаліст. З’ясовано, що достовірність висновку експерта – це властивість, що оцінюється суб’єктами доказування та судом за внутрішнім переконанням, включає дотримання правових та пізнавальних умов проведення експертизи, науково-методичне обґрунтування та логічну аргументацію умовиводів, узгодженість встановлених фактичних даних із наявними доказами у кримінальному провадженні та їх відповідність обставинам кримінального правопорушення поза розумним сумнівом.Аргументовано, що висновок експерта, оцінений й перевірений суб’єктами доказування та судом, визнається за їх внутрішнім переконанням належним, допустимим та достовірним джерелом доказів, якщо процесуальні та пізнавальні умови проведення експертизи дотримано, встановлені фактичні дані науково-методично обґрунтовані та логічно аргументовані, узгоджені із рештою доказів у кримінальному провадженні та відповідають обставинам кримінального правопорушення поза розумним сумнівом.Обґрунтовано, що термін «правильний висновок експерта» означає наявність всіх необхідних властивостей джерела доказів – допустимості, належності та достовірності, що в сукупності та взаємозв’язку з іншими доказами у кримінальному провадженні дозволяє прийняти відповідне процесуальне рішення.^UThe dissertation solves a scientific task, which consists in the study of legal, organizational and tactical features of conducting forensic examinations during court proceedings.It was found that proof, as a rational-empirical activity related to conducting an examination, includes the following successive stages: 1) collection (search, detection, fixation, extraction, packaging, transportation) of objects – carriers of potential forensically significant information and sending them for examination; 2) conducting an expert study and forming an expert's opinion; 3) study of the expert's opinion; 4) assessment of the conclusion from the point of view of propriety, admissibility, credibility; 5) verification of questionable components of the expert's conclusion with repeated research and assessment of new evidence. This procedure is repeated until the expert's opinion meets all procedural requirements as a source of evidence; 6) use of an expert's opinion in proof.It was determined that the examination of the expert's opinion by the subject of proof and the court is a process, the object of which is a written document drawn up by an expert; the subject is the properties of the conclusion - the text of the three mandatory parts (introduction, research part, conclusions) and visual illustrations (diagrams, graphics, photos, etc.); the method of implementation is visual familiarization, and the goal is to learn the content of the conclusion as a procedural document.It has been proven that the assessment and verification of the expert's opinion is carried out by:– imperative subjects who are obliged and authorized to make procedural decisions – court, investigator, investigator, head of the pre-trial investigation body, head of the investigation body, prosecutor;– dispositive subjects who act at their own discretion within the limits and in the manner provided for by procedural legislation – the defense party, the victim, the representative of the legal entity in respect of which the proceedings are being conducted;– auxiliary entities that contribute to justice in the evaluation and verification of the expert's conclusion in terms of the scientific and methodological validity of the results of the expert study – an expert and a specialist.It was found that the reliability of the expert's opinion is a property that is evaluated by the subjects of the evidence and the court based on internal conviction, includes compliance with the legal and cognitive conditions of conducting the examination, scientific and methodological substantiation and logical argumentation of the conclusions, consistency of the established factual data with the available evidence in criminal proceedings and their compliance with the circumstances of the criminal offense beyond reasonable doubt.It is argued that the expert's opinion, evaluated and verified by the subjects of the evidence and the court, is recognized according to their internal conviction as a proper, admissible and reliable source of evidence, if the procedural and cognitive conditions of the examination are observed, the established factual data are scientifically and methodically substantiated and logically argued, agreed upon with the rest of the evidence in the criminal proceedings and correspond to the circumstances of the criminal offense beyond a reasonable doubt.It is substantiated that the term "correct expert's opinion" means the presence of all the necessary properties of the source of evidence – admissibility, propriety and reliability, which in combination and interrelationship with other evidence in criminal proceedings allows the adoption of an appropriate procedural decision.

Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 –Право (Галузь знань 08 – Право). – Національний науковий центр «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України. – Харків, 2023.Дисертацію присвячено комплексному дослідженню проблем, які впливають на рівень ефективності адміністративно-правового регулювання судово-експертної діяльності в Україні.Доведено, що судово-експертна діяльність є важливим інструментом для забезпечення правосуддя та зміцнення довіри громадськості до судової системи.Встановлено, що першочерговим завданням для досягнення узгодженості законодавчої регламентації судово-експертної діяльності залишається створення єдиного термінологічного апарату, прийнятного для використання в будь-якій галузі судової експертизи. Надано авторське визначення поняття судово-експертної діяльності, під якою запропоновано розуміти високоспеціалізовану, динамічну та складну систему, спрямовану на застосування наукових знань, методів дослідження та експертних навичок для об'єктивного, точного та обґрунтованого аналізування фактів, обставин чи питань, що виникають у судових процесах. Зазначено, що у контексті цієї системи, висновки експерта та результати експертних досліджень, проведених кваліфікованими експертами, є ключовими елементами, що сприяють ухваленню об'єктивних і компетентних рішень у судових провадженнях. На підставі проведеного аналізу наукової та юридичної літератури зроблено висновок щодо категоричної неможливості ототожнення судової експертизи й судово-експертної діяльності, оскільки судова експертиза за своєю суттю є фактично нічим іншим, як спеціальним дослідженням із застосуванням досягнень науки і техніки. У свою чергу, суть судово-експертної діяльності полягає не тільки в безпосередньому проведенні такого роду дослідження (судової експертизи), але й у застосуванні інших заходів, які спрямовані на саму можливість проведення судової експертизи, забезпечення її об’єктивності та, що є найважливішим, ефективності. Зауважено, що невірним є зведення судово-експертної діяльності виключно до процесу дослідження, в межах якого здійснюється пізнання окремого об’єкту за допомогою певних методів, адже сутність експертного забезпечення лежить не тільки у пропонуванні нових та вдосконаленні вже існуючих методів дослідження, що застосовуються у процесі проведення судових експертиз, але й в оснащенні судово-експертних установ необхідними обладнанням, устаткуванням і засобами, підготовці висококваліфікованих кадрів – судових експертів тощо.В умовах військової агресії, наголошено також на актуальності проблем інформаційного забезпечення та електронного урядування судово-експертної діяльності. Обґрунтовано, що електронне урядування є одним із головних факторів забезпечення розвитку успішних реформ в державі та підвищення рівня конкурентоспроможності країни, що також знаходить свій відгук й у міжнародному досвіді. Відзначено, що міжнародне співробітництво наразі є одним з найбільш актуальних напрямків розвитку галузі судової експертизи й характеризується такими важливими ознаками як посиленням процесів глобалізації в міжнародних відносинах, об’єднанням у єдиний інформаційний простір, який сприяє істотному зміцненню транснаціональних зв᾿язків не тільки правоохоронних та правозахисних організацій, а й судово-експертних установ загалом й судових експертів зокрема, а також науковців, профільним фахом яких є питання судової експертизи, експертології та судово-експертної діяльності. Констатовано, що важливим стратегічним напрямом розвитку нашої держави є її спрямованість на європейський досвід і людино-центриську ідеологію з метою гармонізації державної влади вимогам громадськості. Підкреслено, що судово-експертна діяльність є важливим інструментом задля досягнення поставленої мети, однак її ефективний розвиток вимагає на сьогодні відповідного нормативно-правового вдосконалення та актуалізації положень сучасного законодавства, нормами якого вона регулюється.^UPhD thesis by the specialty 081 "Law" (Field of Study 08 Law). – National Scientific Center "Hon. Prof. M. S. Bokarius Forensic Science Institute" of the Ministry of Justice of Ukraine. – Kharkiv, 2023. The dissertation is focused on a comprehensive research of problems affecting the level of effectiveness of administrative and legal regulation of forensic expert activity in Ukraine.It has been proven that forensic expert activity is an important tool for ensuring justice and strengthening public trust in the judicial system.It has been established that the main task for achieving consistency in the legislative regulation of forensic expert activity is the creation of a single terminological apparatus acceptable for use in any field of forensic expertise. The author has provided own definition of the cocept of forensic and expert activity, which is offered to understand as a highly specialized, dynamic and complex system aimed at the application of scientific knowledge, research methods and expert skills for an objective, accurate and well-founded analysis of facts, circumstances or issues arising in legal proceedings. The main attention is paid to those fact, that in the context of this system, the expert's conclusions and the results of expert research conducted by qualified experts are key elements contributing to the adoption of objective and competent decisions in court proceedings.Based on the analysis of scientific and legal literature, it was concluded that it is categorically impossible to equate forensic expertise with forensic expert activity, since forensic expertise is in fact nothing more than a special study using the achievements of science and technology. In turn, the essence of forensic expert activity consists not only in the direct conduct of this type of research (forensic examination), but also in the application of other measures aimed at the very possibility of conducting a forensic examination, ensuring its objectivity and, what is most important, effectiveness. It has been noted, that it᾿s incorrect to reduce forensic expert activity exclusively to the research process, within which the knowledge of a separate object is carried out using certain methods, because the provision consists not only in the development and improvement of research methods used in the process of conducting forensic examinations, but and in equipping forensic institutions with the necessary equipment, facilities and resources, training highly qualified personnel – forensic experts, etc.The relevance of the problems of information support and electronic governance of forensic activity was also emphasized in todays conditions of military aggression. It has been substantiated, that e-governance is one of the main factors of ensuring the development of successful reforms in the state and increasing the level of the country's competitiveness, which is also reflected in international experience. It was noted that international cooperation is currently one of the most relevant areas of development in the field of forensic expertise and is characterized by such important features as the strengthening of globalization processes in international relations, unification into a single information space, which contributes to the significant strengthening of transnational ties not only of law enforcement and human rights protection organizations, as well as forensic expert institutions in general and forensic experts in particular, as well as scientists whose specialty is issues of forensic expertise, expertology and forensic expert activity.It has been established that an important strategic direction of the development of our state is its focus on the European experience and human-centered ideology with the aim of harmonizing state power with the demands of the public. It is emphasized that forensic expert activity is an important tool for achieving the set goal, however, its effective development currently requires appropriate regulatory and legal improvement and updating of the provisions of modern legislation, the norms of which it is regulated.