Доведено, що соціально-філософська концепція національної ідентичності евристична та методологічно продуктивна, особливо у кризових транзитивних стадіях цивілізаційного розвитку. Встановлено, що у дані історичні періоди відбувається чергова зміна ідентичності, що обумовлює виникнення проблеми визначення нових векторів розвитку націй і держав. Зроблено висновок, що політологічне осмислення феномену національної ідентичності є необхідним концептуальним компонентом пошуку нових орієнтирів розвитку. З'ясовано, що національна ідентичність - це багатовимірний і багаторівневий феномен, дослідження якого включає широкий комплекс політичних, соціально-філософських, психологічних і культурологічних аспектів. Доведено, що ідентичність в епоху розширення процесів глобалізації характеризується лабільністю, рухливістю, множинністю, незакінченістю та контекстуальністю. Виявлено, що концептуальність не релятивізує субстанцію ідентичності та вибір її окремої моделі та не є абсолютно довільною, оскільки взаємодіє з історичним і соціокультурним контекстом, що утворює визначений спектр альтернатив і комплекс різних соціальних практик.

  Скачати повний текст