Дисертація є першим в Україні монографічним дослідженням впливу рішень Європейського суду з прав людини у справах проти України на вдосконалення правозахисного законодавства останньої. Вплив практики Європейського суду з прав людини на юридичну діяльність в Україні не обмежується лише вжиттям державою заходів індивідуального характеру, а проявляється і у вжитті заходів загального характеру, а також у врахуванні під час нормопроектної діяльності рекомендацій цієї наднаціональної судової установи, які не володіють обов'язковістю заходів загального характеру. Дослідження зосереджене на з'ясуванні ефективності нормативно-правових правозахисних гарантій в Україні.Актуальність проведеного дослідження зумовлена, зокрема, тим, що узгодження національного законодавства з європейськими стандартами прав і свобод людини є однією з необхідних умов інтеграції України в європейський правовий простір. Однак, заходи загального характеру та рекомендації Європейського суду з прав людини, як правило, залишаються поза увагою монографічних досліджень, на противагу заходам індивідуального характеру. Брак таких загальнотеоретичних досліджень в аспекті праволюдинної проблематики може вважатись однією з причин недостатньо ефективної законодавчої регламентації змісту та порядку виконання рішень Європейського суду з прав людини у справах проти України.Дослідження здійснено на підставі аналізу як міжнародних актів з прав і свобод людини, Конституції України та національного законодавства, законодавства іноземних держав; так і судової практики (зокрема, рішень Європейського суду з прав людини, Конституційного Суду України, Верховного Суду). Предметом дослідження є діяльність Української держави щодо вдосконалення національного правозахисного законодавства на основі правових стандартів, встановлених Європейським судом з прав людини. Метою дисертації є дослідження аспектів впливу практики Європейського суду з прав людини на правотворчу (насамперед законодавчу) діяльність в Україні та можливостей подальшого вдосконалення національного правозахисного законодавства на підставі рекомендацій, висвітлених Європейським судом з прав людини у його рішеннях. Дослідження спрямоване передусім на виявлення констатованих у рішеннях ЄСПЛ зауважень щодо недоліків національного правозахисного законодавства та заходів держави стосовно їхнього усунення.Дисертаційне дослідження містить науково обґрунтовані рекомендації для національних правотворчих органів щодо більш ефективного врахування практики Європейського суду з прав людини для вдосконалення національного правозахисного законодавства. Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає, зокрема, у тому, що вони можуть бути використані у роботі Департаменту виконання рішень Європейського суду з прав людини Генерального директорату з прав людини та верховенства права Ради Європи, Урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини та Секретаріату, а також Комітету медичного і фармацевтичного права та біоетики Національної асоціації адвокатів України, що підтверджується відповідними довідками.^UThe dissertation is the first in Ukraine monographic study of the impact of the European Court of Human Rights jurisprudence in cases versus Ukraine on the improvement of the human rights legislation of the latter. Considering that the impact of the European Court of Human Rights jurisprudence on legal activity in Ukraine is not limited to the individual measures to be taken by the state, but also obliges it to take general measures, as well as to take into account the recommendations of this supranational judicial institution, which do not have the binding character of general measures. The research focuses on elucidating the effectiveness of the said legal safeguards in Ukraine.The relevance of the study is due, in particular, to the fact that the harmonization of national legislation with European human rights standards is one of the necessary conditions for Ukraine's integration into the European legal space. However, unlike individual measures, general measures and recommendations of the European Court of Human Rights are usually left out of monographic studies. The lack of general theoretical research of the latter in the aspect of human rights issues can be considered as one of the reasons for legislative regulation of the content and procedure of execution of the European Court of Human Rights judgments in cases versus Ukraine poor effectiveness.The research has been carried out on the basis of analysis of international acts on human rights and freedoms, the Constitution of Ukraine and national legislation, the legislation of foreign states; and case law (in particular, judgments of the European Court of Human Rights, the Constitutional Court of Ukraine, the Supreme Court).It has been stated that the subject matter of the research were the activities of Ukraine to improve national human rights legislation on the basis of legal standards established by the European Court of Human Rights. The dissertation aimed to study aspects of the impact of the European Court of Human Rights jurisprudence on law-making (primarily legislative) activities in Ukraine and opportunities for further improvement of national human rights legislation based on recommendations highlighted by the European Court of Human Rights in its judgments. The study was focused primarily at identifying the findings in the European Court of Human Rights judgments on the shortcomings of national human rights law and state measures to address them.The dissertation paper contains scientifically substantiated recommendations for national law-making bodies on more effective consideration of the case law of the European Court of Human Rights in order to improve national human rights legislation. The practical significance of the obtained research results is confirmed, in particular, by the fact that they can be used in the work of the Department for the Execution of Judgments of the European Court of Human Rights of the Directorate of Human Rights of the Council of Europe, the Governmentфд Commissioner for the European Court of Human Rights and the Secretariat, as well as the Committee of Medical and Pharmaceutical Law, and Bioethics of the Ukrainian National Bar Association, as evidenced by the relevant Certificates.

У дисертації вирішено важливе наукове завдання, яке полягало у комплексній загальнотеоретичній характеристиці впливу позитивного правового регулювання на стан задоволення людських потреб та інтересів.Методологічною основою дослідження слугував потребовий підхід. З огляду на цей підхід зауважено, що будь-яке позитивне право покликане, так чи інакше, бути дієвим інструментом означеного задоволення або, щонайменше, ефективно йому сприяти.Встановлено, що саме у німецькій класичній філософії з'явився термін «правова потреба» (І. Кант). Запропоновано дефініцію правових потреб як потреб людей у якісному й ефективному правовому регулюванні, а також у юридичній допомозі. Предметно-змістовна специфіка таких потреб полягає у необхідності існування та використання суб'єктом певних позитивно-правових (державно-юридичних) явищ як засобів, що впливають на задоволення його біологічних і соціальних потреб та інтересів.Здійснено класифікацію правових потреб: 1) за кількісним складом їхніх носіїв (індивідуальні, колективні, індивідуально-колективні); 2) за сферами життєдіяльності людини (особистісні, економічні, політичні, у сфері соціального захисту, культурно-духовні); 3) за тривалістю (постійні, тимчасові); 4) за рівнем (ступенем) задоволення (повністю чи частково задоволені або взагалі незадоволені; якісно чи неякісно задоволені; своєчасно або невчасно задоволені); 5) за юридично-галузевою ознакою (конституційні, цивільні, сімейні, адміністративні, кримінальні, фінансові, кримінально-процесуальні, цивільно-процесуальні тощо); 6) за юридичним статусом їх носія (правові потреби громадян, іноземців, осіб без громадянства, людей з інвалідністю, дітей, військовослужбовців, представників інших соціальних груп); 7) за суб'єктом задоволення правових потреб (правові потреби, які задовольняються органами державної влади, місцевого самоврядування, іншими компетентними суб'єктами, фізичними особами); 8) залежно від безпосередньої участі суб'єкта-носія цих потреб у їхньому задоволенні (активні, пасивні).Виявлено кількісні показники вживання терміно-понять «потреба», «інтерес» і спільнокореневих у Конституції України та деяких кодексах України. З огляду на означені показники встановлено:1) цілі, для яких законодавець використовує ці терміно-поняття, а саме: а) для формулювання прав і обов'язків учасників правовідносин; б) для формулювання підстав правообмежень; в) для ідентифікації суб'єктів права; г) для ідентифікації об'єктів права; ґ) для визначення функцій і повноважень органів та посадових осіб; д) для спрямування (обмеження) повноважень, функцій;2) видову належність потреб та інтересів, зафіксованих у Конституції України та деяких кодексах, за сферою життєдіяльності та за їх носієм.В аналогічний до дослідження законодавчих актів спосіб з'ясовано кількісні показники вживання терміно-понять «потреба» й «інтерес» у рішеннях Конституційного Суду України та у деяких постановах Верховного Суду України за 2015-2017 рр.Обґрунтовано положення про те, що за обставин інтерпретаційної (смислової) колізії, коли юридична норма може мати декілька значень, суд ухвалюватиме рішення, зокрема, на підставі аналізу потреб та інтересів, які задовольнятимуться і одним, й іншим тлумаченням, тобто застосовуючи так званий потребовий критерій оцінки соціального ефекту можливих варіантів інтерпретації цієї норми.Враховуючи те, що у первинних міжнародних актах ООН з прав людини терміни «потреба» та «інтерес» використані лише у кількох положеннях, зроблено спробу виявити мінімальні кількісні показники конкретних гарантованих у цих актах людських потреб (інтересів) за сферою життєдіяльності та за суб'єктом-носієм.Досліджено форми «зворотного» впливу правового регулювання на стан задоволення людських потреб та інтересів: а) пряма – стосується власне правових потреб (інтересів); б) опосередкована – стосується неправових потреб (інтересів). Основними напрямами опосередкованого впливу правового регулювання на стан задоволення людських потреб (інтересів) є: 1) позначальний (опредметнюючий); 2) орієнтаційний; 3)інструментально-співвимірний – вплив на формування ієрархії потреб (інтересів) відповідно до їхньої значущості для життєдіяльності суб'єкта; 4) розподільчий; 5) охоронний.Зауважено, що задоволення правових потреб ускладнюється наявністю проблем, зумовлених законодавчими прогалинами, різними видами юридичних колізій, а також порушеннями правил законотворчої техніки. Значний внесок у подолання цих проблем на сьогодні в Україні робить зокрема ВП ВС. Дослідження її судової практики за період 2018-2019 рр. дозволило встановити випадки, коли ВП ВС заповнювала прогалини у законодавстві за допомогою аналогії закону й аналогії права, долала ієрархічні, змістовні, темпорально-змістовні, ієрархічно-змістовні та темпорально-ієрархічні юридичні колізії, а також частково виражені недоліки нормативно-правових актів, спричинені неналежним використанням конкретних засобів законотворчої техніки.^UThe dissertation resolves an important scientific issue aimed at the general theoretical analysis of how legal regulation affects the satisfaction of human needs and interests.The methodological basis for the research is the needs-oriented approach. Given this approach, it is noticed that legal regulation is always aiming for an effective instrument of satisfaction and promotion of these needs and interests.It is established that term “legal need” was coined in the German classical philosophy (I. Kant). The definition of the notion of “legal need” as the need for proper and effective legal regulation and legal aid is laid down. The subject core of this kind of needs involves the necessity of positive-law phenomena as a means for the satisfaction of biological and societal needs and interests.The classification of legal needs is carried out according to the following criteria: (1) by the “type” of the needs' owner (individual, collective, “mixed” (individual-collective)); (2) by the area of human activity (personal, economic, political, cultural, in the field of social protection); (3) by the duration (permanent, temporary); (4) by the satisfaction rate (level) (absolutely and partially satisfied or unsatisfied; well- or badly-satisfied; timely or untimely satisfied); (5) by the branch of law (constitutional, civil, family, administrative, criminal, financial, criminal procedure, civil procedure, etc.); (6) by the legal status of the needs' owners (legal needs of the nationals, foreigners, stateless persons, persons with disabilities, children, military servants, members of other social groups); (7) by the entity that meets legal needs (such needs which are satisfied by public authorities, local self-government bodies, other authorized entities, natural persons); (8) by the personal engagement in the satisfaction of the legal needs (active, passive).The quantitative research was conducted to discover the way terms “need”, “interest”, and the same-root words (in Ukrainian) are used in the Constitution of Ukraine and some of its Codes. The identified quantitative indicators show:(1) aims, in the pursuit of which the legislator applies these terms, namely: (a) to lay down the rights and duties of the parties in legal relations; (b) to lay down the grounds for the human rights limitations; (c) to identify the right-holders; (d) to identify the legal objects; (e) to specify the functions and powers of authorities; (f) to direct (to limit) functions and powers;(2) group affiliations of the needs and interests enshrined in the Constitution of Ukraine and particular Сodes by the area of human activity and by the number of the needs' owners.In a way that is similar to the analysis of statutory acts, the quantitative indicators of the application of terms “need” and “interest” throughout the judgments of the Constitutional Court of Ukraine and particular decisions of the Supreme Court of Ukraine in 2015-2017 are found out.It is justified that when a conflict of interpretations occurs so that a given provision of law may have a few meanings, the court shall deliver the decision based on analysis of needs and interests met by both contrary interpretations, i.e., applying needs-oriented criteria to the assessment of the social effect of possible interpretations of that provision.Taking into account that the terms “need” and “interest” are applied only in some provisions of the primary UN instruments in human rights, the attempt is made to find out the minimal quantitative indicators of the needs and interests guaranteed under these acts by the area of human activity and by the “type” of the needs' owner.Two forms of “reverse” influence of legal regulation on the satisfaction of human needs and interests are investigated: (a) direct – relating to legal needs (interests); (b) indirect – relating to needs (interests) of other types than legal. The main dimensions of the indirect influence of legal regulation on the satisfaction of human needs (interests) are the following: (1) designatory (objectificative); (2) orientational; (3) instrumental-commensurate; (4) distributive; (5) protective.It is observed that the satisfaction of legal needs is made complicated by the problems caused by legislative gaps, various types of legal collisions, as well as violations of the legislative technique rules. A significant contribution to overcoming these problems in Ukraine nowadays is made in particular by the Grand Chamber of the Supreme Court. A study of its case law for the period of 2018-2019 revealed cases in which the Grand Chamber filled gaps in the legislation by the analogy of statute and analogy of law; overcame hierarchic, substantive, temporal-substantive, hierarchic-substantive and temporal-hierarchic legal conflicts as well as also partially expressed shortcomings of regulations caused by improper use of specific means of legislative technique.