Створено стійкі до біокорозії, індукованої мікроорганізмами поліуретани шляхом фізичної та структурно-хімічної модифікації. Фізичне модифікування лінійних, розгалужених і піно/поліуретанів проведено за участі активних модифікувальних домішок неорганічного (хлоридів олова та цинку), синтетичного [металоорганічних комплексів: цинку (II), міді (II) й олова (IV); гетероциклічних: похідних оксихіноліну, імідазолілметану та четвертинних амонієвих солей] та природного походження (рослинних ефірних олій чайного дерева, евкаліпта, грейпфрута). Фізичною модифікацією гідразинвмісних поліуретанів лінійної (різних складів) та розгалуженої структур і пінополіуретанів створено полімери з пролонгованою біологічною активністю різного терміну дії. На підставі результатів досліджень токсикології та надмолекулярної структури одержаних полімерних систем показано, що за фізичного модифікування поліуретанів неорганічними смолами металів і металоорганічними комплексами відбувається хімічне зв'язування модифікатора полімерною матрицею, що обумовлюють відсутність загальнотоксичної дії полімерів. Структурно-хімічне модифікування монофункціональними та біфункціональними біологічно активними сполуками зумовлює біологічну активність постійної дії. Висока біологічна активність поліамідоуретанів зумовлена підвищеною концентрацією металовмісних фрагментів на поверхні полімеру. Всі поліамідоуретани є аморфно-кристалічними зі статичним розподілом мікрообластей в об'ємі полімеру за відсутності суттєвої взаємодії ацетилацетонів металів з гнучкими сегментами макроланцюга.

  Скачати повний текст