Дисертацію присвячено проблемам гетерозису і мінливості адаптивних ознак у Drosophila melanogaster в умовах впливу низькоінтенсивного лазерного випромінювання. Ефекти опромінення He-Ne лазером досліджено на організменному і субклітинному рівнях. Вивчено роль генотипічної й експозиційної компонент у детермінації кількісних ознак, пов'язаних із репродукцією та адаптацією. Встановлено, що опромінення на ранніх етапах онтогенезу приводить до змін вищевказаних ознак, а ступінь виразності ефекту гетерозису залежить від режиму впливу. Підтверджено взаємозв'язок між адаптивними ознаками і біоелектричними властивостями клітинних ядер.

  Скачати повний текст

Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 – Право. – Національний університет «Одеська юридична академія», Одеса, 2021.Дисертація є першим у вітчизняній науці спеціальним комплексним дослідженням кримінального процесуального доказування, яке здійснюється захисником при обранні, зміні, скасуванні, продовженні слідчим суддею строків заходів забезпечення кримінального провадження на основі запропонованої справедливої, змагальної процедури, що відповідає праву підозрюваного мати час та можливості для підготовки свого захисту, передбаченого п. (3) b ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а також принципу розумності строків, визначеному в КПК України 2012 року. На підставі дослідження, здійсненого в дисертації, вперше запропоновано: загальну концепцію участі захисника в доказуванні на досудовій стадії, диференційовану та належно вдосконалену відповідно до мети збирання доказів; авторську концепцію доказування, що здійснюється захисником у зв'язку із застосуванням до підозрюваного заходів забезпечення кримінального провадження слідчим суддею, що є складовою загальної концепції і відповідає Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року та принципам справедливості, змагальності та розумності строків кримінального провадження; розширити повноваження захисника з ініціювання застосування більшої кількості видів заходів забезпечення кримінального провадження.У дисертації визначені основні сучасні підходи до поняття кримінального процесуального доказування, представлено його універсальну дефініцію, яка є застосовною до усіх суб'єктів кримінального провадження. Надано загальну характеристику доказування, здійснюваного стороною захисту під час досудового розслідування. Констатовано штучність змагальності процедури доказування, на підставі чого запропоновано основні напрямки впровадження змагальності в діяльність сторони захисту, основним з яких визначено застосування правил «favor defensionis» до процедури збирання доказів захисником. Розглянуто статус матеріалів, що збираються стороною захисту на досудовому розслідуванні, та алгоритм формування доказів сторони захисту у досудовій стадії, на підставі чого зроблено висновок про збирання стороною захисту доказів «у чистому вигляді» на досудовому розслідуванні саме під час підготовки захисту, пов'язаного із обранням, зміною, скасуванням, продовженням строків заходів забезпечення кримінального провадження слідчим суддею. Запропоновано більш адаптовані до сучасного процесу доказування поняття доказів, класифікації доказів та процесуальних рішень. Виокремлено особливості доказування, що здійснюється під час вирішення питань про заходи забезпечення кримінального провадження слідчим суддею, головною з яких визначено спеціальну процедуру збирання доказів стороною захисту, яка має перспективу впровадження до КПК України у зв'язку із значною часовою обмеженістю процесів вирішення слідчим суддею питань про обрання, зміну, скасування, продовження строків заходів забезпечення кримінального провадження. Констатовано орієнтованість інституту заходів забезпечення кримінального провадження на задоволення потреб усіх учасників кримінального провадження, у зв'язку з чим необхідним визначено надання стороні захисту прав на ініціювання застосування більшої кількості видів заходів забезпечення кримінального провадження.^UThesis for the Doctor of Phylosophy scientific degree in the specialty 081 – Law. – National University «Odessa Law Academy», Odessa, 2021.The thesis provides for a complex research, which is unprecedented for Ukrainian science, with a special focus on the process of proof in a criminal investigation, pursued by a defender for the purpose of choosing, changing, cancelling and prolonging measures to ensure criminal proceedings by an investigative judge in compliance with just and competition-based procedure proposed, which corresponds to a suspect's right to have time and means for preparing his/her defense according to Para. 3 (b) Art. 6 of the European Convention on Human Rights and with the principle of reasonable time as defined by Ukraine's Criminal Procedure Code. Based on the research provided for in this thesis, the author has for the first time ever developed: a general concept of the defender's role in the process of proof within the pre-trial stage, which was differentiated and duly improved for the purpose of collection of evidence; the author's concept of the process of proof undertaken by a defender in view of an investigative judge's application of measures to ensure criminal proceedings in relation to a suspect as a component of the general concept complying with the Convention and the principles of fairness, competition and reasonable time of a criminal procedure; broadening of the defender's powers to initiate application of a bigger amount of measures to ensure criminal proceedings.The thesis determines major modern approaches towards the process of procedural proof, provides for its universal definition, which is applicable to all types of actors of criminal procedure. It provides for a general characteristic of the process of proof, undertaken by the defense. The author indicates the artificiality of the process of proof, which is used as a basis for proposing major ways to implement the principles of competition into the defense party's activities with application of «favor defensionis» rules in relation to the defense's evidence collection being one of their major components. The thesis includes consideration of the status of materials collected by the defense party during a pre-trial investigation as well as an algorithm for developing evidence of the defense party within the pre-trial stage, which is used as a basis for a conclusion regarding the defense party's evidence collection «as it is» within the pre-trial stage, especially within the process of preparing the defense for the purpose of choosing, changing and cancelling the terms of measures to ensure criminal proceedings by an investigative judge. The author introduces definitions and classification of evidence as well as procedural decisions, which reflect on modern aspects of the process of proof. The thesis covers singling out the specifics of the process of proof, undertaken as a matter of choosing measures to ensure criminal proceedings by an investigative judge, with its main specific – special procedure for evidence collection by the defense party, which may be introduced due to significant time constraints related to the process of choosing, changing and prolonging measures to ensure criminal proceedings. It is indicted that the main purpose of the institute of measures to ensure criminal proceedings is satisfying the needs of all parties of the criminal procedure, which is used as a basis for broadening of the defense party's powers to initiate application of a bigger amount of measures to ensure criminal proceedings.

Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 – Право. – Національний університет «Одеська юридична академія», Одеса, 2021.Дисертація є комплексним дослідженням, присвяченим реалізації права на справедливий суд у кримінальному провадженні України. У роботі вивчено сучасний стан наукової розробленості піднятої проблематики, що здійснено на підставі аналізу наукових досліджень, присвячених різновекторним аспектам реалізації права на справедливий суд (в хронологічному порядку залежно від тієї чи іншої галузі права). Огляд оприлюднених результатів наукових розробок засвідчив, що на сьогодні в юридичній доктрині закладено фундаментальні теоретичні основи щодо понятійного апарату, значення, структурних елементів права на справедливий суд, його реалізації під час судового розгляду тощо. Проте, незважаючи на чималу кількість наукових досліджень з даного питання, комплексного вивчення реалізації права на справедливий суд у кримінальному провадженні не здійснено, що підвищує актуальність піднятої проблематики. Крім того, низка питань, що стосуються реалізації цього права в практичній площині, є дискусійними, малодослідженими, а окремі й зовсім не вирішеними.Визначено, що, виходячи з фундаментальності та багатоаспектності права на справедливий суд, одноманітне його розуміння не можливе без усебічного осмислення трьох взаємопов'язаних складових правових дефініцій – «право», «справедливість» і «суд». Задля цього із критичним осмисленням здійснено аналіз наукових позицій та практики Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) щодо тлумачення вказаних понять. Визначено недоцільним інтерпретувати права на справедливий суд через його структурні елементи. З'ясовано, що в правовій доктрині пильна увага до тлумачення права на справедливий суд обумовлена декількома загальнопов'язаними факторами. По-перше, така концептуалізація постала після ратифікації Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. (далі – КЗПЛ/Конвенція). По-друге, Конституцією України та Законом «Про судоустрій та статус суддів» кожному гарантовано право на справедливий суд (судовий розгляд).Виділено два взаємопов'язані структурні елементи права на справедливий суд: 1) інституційно-функціональний, до якого включено: доступ до правосуддя; незалежність та неупередженість суду; гласність та відкритість судового провадження; 2) процесуальний, до якого віднесено: розумність строків; змагальність сторін кримінального провадження; оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.^UDissertation for the degree of Doctor of Philosophy in the specialty 081 - "Law". - National University "Odesa Law Academy", Odesa, 2021.The thesis is a comprehensive study on the exercise f the right to a fair trial in the criminal proceedings of Ukraine. It has been studied the current state of scientific development of the raised problems, performed on the basis of the analysis of scientific researches devoted to various aspects of exercise of the right to a fair trial (in chronological order depending on one or another branch of law). The review of the published results of the scientific researches has demonstrated that as of nowadays the legal doctrine lays the fundamental theoretical foundations for the conceptual apparatus, definition, structural elements of the right to a fair trial, its exercise during the trial and so on. However, despite the considerable amount of researches on this issue, a comprehensive study of exercise of the right to a fair trial in criminal proceedings has not been fulfilled, what increases the relevance of the raised issues. Moreover, a number of issues related to the exercise of this right in practice are controversial, non-investigated, and some are not resolved at all.It is determined that based on the fundamental and multidimensional nature of the right to a fair trial, the monotonous understanding of the right is not possible without a comprehensive understanding of the three interrelated elements of legal dispositions – "law", "justice" and "trial". To this end, the analysis of the scientific positions and the case-law of the European Court of Human Rights (hereinafter - the ECHR) concerning interpretation of the above-mentioned concepts has been performed with a critical understanding. It is well-established that in the legal doctrine the emphasis on interpretation of the right to a fair trial is conditioned by several generally connected factors. Firstly, this conceptualisation emerged after Ukraine had ratified the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms of 1950 (hereinafter - the Convention). Secondly, the Constitution of Ukraine and the Law "On Judicial System and Status of Judges" guarantee everyone the right to a fair trial.There are two interrelated structural elements of the right to a fair trial: 1) institutional and functional, which includes: access to justice; independence and impartiality of the court; publicity and openness of court proceedings; 2) procedural, which includes: reasonable time; adversarial proceedings of the parties in the criminal proceedings; appealing against procedural decisions, actions or omissions.

Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 – «Право». – Національний університет «Одеська юридична академія», Одеса, 2021. Дисертація є самостійно завершеною науковою працею, у якій вперше визначені особливості здійснення доказування прокурором при обранні, зміні, скасуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчим суддею, судом. У дисертації досліджено загальну характеристику заходів забезпечення кримінального провадження, вивчено правове регулювання статусу прокурора у ході досудового розслідування та у судовому розгляді. Розглянуто прокурора як суб'єкта доказування при обранні, зміні, скасуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчим суддею, судом. Доведено, що при здійсненні прокурором повноважень, визначених законом, за правильність, законність та обґрунтованість прийнятих рішень та проведених процесуальних дій він несе відповідальність.Вивчено чинне кримінально процесуальне законодавство України та теоретичні питання, пов'язані з обранням запобіжних заходів та затриманням особи у ході досудового розслідування. У роботі висвітлені поняття, види, мета запобіжних заходів, загальні засади та порядок їх обрання (зміни, скасування), підстави та момент затримання особи. Обґрунтовано необхідність доказування підстав застосування запобіжних заходів. Окрему увагу приділено процесуальному статусу та повноваженням прокурора у охарактеризованих питаннях. Досліджено процедурні аспекти розгляду клопотань про обрання запобіжних заходів та визначено роль прокурора у забезпеченні законності цього процесу. Розглянуто питання обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, винесення ухвали про дозвіл на затримання з метою приводу, вивчено проблемні питання строку дії запобіжного заходу та ухвали суду. Наведено аргументи, що на законодавчому рівні потребують удосконалення положення КПК України, які визначають порядок обрання слідчим суддею, судом запобіжного заходу у вигляді застави як альтернативи триманню під вартою. Зокрема, розглянуто законодавчі норми з приводу того, що ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або відмову в його застосуванні, визначення розміру застави без врахування вимог ч. 5 ст. 182 КПК України при застосуванні запобіжного заходу, можливо оскаржити в апеляційному порядку. У дисертації вивчено норми Кримінального процесуального кодексу України та Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення щодо відображення в інформаційній системі Єдиний реєстр досудових розслідувань відомостей про вжиті заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжні заходи. Проаналізовано можливості Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо обліку таких відомостей. Правильне, своєчасне та повне внесення інформації до Єдиного реєстру досудових розслідувань сприяє формуванню статистичної звітності правоохоронних органів, що визначає рівень кримінальної протиправності, дані про осіб, які учинили кримінальні правопорушення.^UThesis for the Doctor of Phylosophy scientific degree in the specialty 081 – “Law”. – National University “Odessa Law Academy”, Odessa, 2021. The thesis is an independent completed scientific work which for the first time identifies features of the prosecutor's bringing evidence during selection, change, cancellation of measures for ensuring criminal proceedings by the investigating judge or the court. The thesis researched general characteristic of measures for ensuring criminal proceedings; the legal regulation of the prosecutor's status during the pre-trial investigation as well as during court trial was studied in it. Prosecutor was viewed as a subject of evidence during selection, change, cancellation of measures for ensuring criminal proceedings taken by the investigating judge or the court. It was proved that a prosecutor exercising the powers determined by the law, independently and completely bears responsibility for correctness, legality and substantiation of decisions taken and procedural actions conducted. The current criminal procedural legislation of Ukraine as well as theoretical issues related to selection of preventive measures and detention of a person during the pre-trial investigation were studied. The work highlights concepts, types, purpose of preventive measures, general principles and order of their selection (change, cancellation), grounds and the moment of detention of a person. The necessity to bring evidence of grounds for application of preventive measures was proved. Special attention is paid to the prosecutor's procedural status and powers in the issues described. Procedural aspects for consideration of petitions on selection of preventive measures was researched and the prosecutor's role in ensuring legitimacy of this process were determined. The matter of choosing a preventive measure in the form of custody, giving a decree on the detention permit for the purpose of forcible arrest was viewed; problematic issues of preventive measure validity period and the court's decision validity period were considered. Arguments are presented that require improvement at the legislative level of the provisions of the CPC of Ukraine, which determine the procedure for selection of a preventive measure in the form of a bail (by the investigating judge or the court) as an alternative to detention. In particular, possibilities of appealing the investigating judge's decision on application of a preventive measure in form of detention or refusal to apply such an appeal, determination of the bail size without taking into account the requirements of Part 5 Art. 182 of the CPC of Ukraine at application of the preventive measure.The thesis studies norms of the Criminal Procedure Code of Ukraine and the Regulations on the Unified Register of Pre-trial Investigations, the procedure for its formation and maintenance as for displaying in the information system the Unified Register of Pre-trial Investigations information on measures taken to ensure criminal proceedings, including preventive measures. Possibilities of the Unified Register of Pre-trial Investigations regarding accounting of such information were analyzed. Correct, timely and complete entry of information into the Unified Register of Pre-trial Investigations contributes to formation of statistical report system of law enforcement agencies, and this determines the level of crimes and crime disclosure as well as the level of data on the persons who committed these crimes.

Дисертація є першим в науці кримінального процесуального права комплексним дослідженням ролі огляду місця події в системі слідчих (розшукових) дій відповідно до актуального кримінального процесуального законодавства України.Встановлено, що будь-які процесуальні дії, направлені на збирання чи перевірку доказів, можна вважати слідчими (розшуковими) діями. У звʼязку з цим доцільно передбачити в ч. 1 ст. 223 КПК України не лише мету, а і особливості слідчих (розшукових) дій, які дозволять виокремити їх серед інших процесуальних дій, які також направлені на збирання доказів. Тому, задля уточнення відповідного положення пропонується ч. 1 ст. 223 КПК України викласти в наступній редакції: «1. Слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні, та які проводяться у спосіб, передбачений цією Главою». У порівнянні з чинною редакцією ч. 1 ст. 223 КПК України запропоноване визначення не є занадто обтяженим, при цьому акцентується увага на Главі 20 КПК України, в якій міститься вичерпний перелік всіх слідчих (розшукових) дій.Запропоновано задля чіткого визначення відмінностей між обшуком та оглядом в частині можливості відкриття закритих схованок та приміщень використовувати за аналогією положення кримінального процесуального законодавства, які стосуються втручання у приватне спілкування, відповідно до якого «спілкування є приватним, якщо інформація передається тазберігається за таких фізичних чи юридичних умов, при яких учасники спілкування можуть розраховувати на захист інформації від втручання інших осіб». Використовуючи дане положення, а також наявну практику ВС, можна дійти висновку, що якщо окремі приміщення, шафи, шухляди не закриті на додаткові замки, тобто слідчий може безперешкодно їх відкрити, то можна вважати, що їх обстеження допускається під час огляду. Якщо ж в місці проведення огляду знаходиться закритий сейф або будь-яке закрите приміщення, то це означає, що власник відповідного житла чи іншого володіння особи обмежує до нього доступ, а тому їх обстеження може відбуватися лише під час обшуку. При цьому необхідно підкреслити, що обмеження доступу означає не лише наявність замків, які необхідно відкрити, а і необхідність внесення зміни до обстановки житла чи іншого володіння особи (відсування меблів, зняття шпалер тощо).Визначено, що до ознак, за якими можна розмежовувати обшук та огляд, можна відносити об’єкти, які планується відшукати, а точніше обізнаність про них до моменту проведення відповідної процесуальної дії. Так, на момент ініціювання обшуку відповідна уповноважена особа вже повинна знати, що саме планується відшукати. На противагу обшуку під час огляду слідчий, дізнавач та прокурор не знають, що саме вони планують відшукати. Особливо яскраво це проявляється при проведенні огляду місця події, адже така дія, як правила, проводиться на початковому етапі досудового розслідування, інколи навіть до внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, а тому уповноважені службові особи з об’єктивних причин не знають, що саме вони шукають та які речі чи документи в подальшому будуть вилучені.^UThe dissertation is the first in the science of criminal procedural law to comprehensively study the role of inspection in the system of investigative (search) actions in accordance with the current criminal procedural legislation of Ukraine.It has been established that any procedural actions aimed at gathering or checking evidence can be considered as investigative (search) actions. In this regard, it is expedient to provide in Part 1 of Art. 223 of the Criminal Procedure Code of Ukraine not only the purpose, but also the features of investigative (search) actions, which will allow them to be distinguished from other procedural actions, which are also aimed at gathering evidence. Therefore, in order to clarify the relevant provision, part 1 of Art. 223 of the Criminal Procedure Code of Ukraine shall be amended as follows: "1. Investigative (search) actions are actions aimed at obtaining (collecting) evidence or checking already obtained evidence in a specific criminal proceeding, and which are carried out in the manner prescribed by this Chapter." In comparison with the current wording of Part 1 of Art. 223 of the Criminal Code of Ukraine, the proposed definition is not too burdensome, while attention is focused on Chapter 20 of the Criminal Code of Ukraine, which contains an exhaustive list of all investigative (search) actions.It is suggested that in order to clearly define the differences between a search and an inspection in terms of the possibility of opening closed hiding places and premises, by analogy, the provisions of the criminal procedural legislation relating to interference with private communication should be used by analogy, according to which "communication is private if information is transmitted and stored under such physical or legal conditions under which communication participants can count on protection of information from the interference of other persons". Using thisprovision, as well as the existing practice of the Supreme Court, it can be concluded that if individual rooms, cabinets, drawers are not closed with additional locks, that is, the investigator can open them without hindrance, then it can be considered that their examination is allowed during the inspection. If there is a closed safe or any closed room at the place of the inspection, it means that the owner of the corresponding housing or other property of the person restricts access to it, and therefore their examination can take place only during the search. At the same time, it must be emphasized that restricting access means not only the presence of locks that must be opened, but also the need to make changes to the interior of the home or other possessions of the person (moving furniture, removing wallpaper, etc.).It was determined that the objects that are planned to be searched can be attributed to the signs by which a search and an inspection can be distinguished, or more precisely, awareness of them before the relevant procedural action is taken. So, at the time of initiating the search, the relevant authorized person should already know what exactly is planned to be searched. In contrast to a search, during an inspection, the investigator, inquirer and prosecutor do not know what exactly they plan to find. This is especially evident when conducting an inspection of the scene of the incident, because such an action, as a rule, is carried out at the initial stage of the pre-trial investigation, sometimes even before the entry of information about a criminal offense into the Register, and therefore authorized officials for objective reasons do not know what exactly they are looking for and what things or documents will be seized in the future.