Досліджено головні структурно-планувальні елементи міст Київської Русі - городів, на прикладі Перемишля, Галича, Звенигорода, Теребовлі, Львова. Обгрунтовано використання поняття "стольний город" у дослідженнях з історії архітектури України. Запропоновано модель функціонально-просторової організації стольного города XI - XIII ст. Зазначено, що моделювання дало змогу виявити принципи функціональної організації даних городів і критерії впливу на їх розвиток. Визначено методи розпланування визначних архітектурних ансамблів і комплексів на території стольних городів Галицької землі, характерні риси їх функціональної, планувальної та просторової структури. На основі комплексного аналізу функціонально-просторової організації та архітектурно-планувальної структури виявлено основні епати та особливості розвитку їх архітектурно-просторової організації з ХІ до кінця ХІІІ ст.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Висвітлено специфіку інструменталізму домрової творчості у контексті її зв'язку зі стилістичною основою виконавського репертуару. Розглянуто питання про виконавський слух, виконавські інтонування та гру як складові теорії домрового виконавства. Акцентовано на принциповій важливості визначення специфічних аспектів мислення музиканта-інструменталіста (як інструменталізму у розширювальному сенсі) та дієвості параметрів художної речовості домри як стилістичного фактора музичного виконавства. Увагу приділено вивченню специфічних прийомів домрової гри у аспекті виразовості звучання інструмента. Введено поняття "вторинної кантилени" домрового звучання у порівнянні з мелодійною експресією смичкових. Визначено стилістично-специфічні ознаки виразовості домрової гри на підставі аналізу матеріалу перекладень для домри класики італійського інструменталізму XVIII - XX ст. й оригінальних домрових композицій В. Підгорного, С. Губайдуліної, В. Івка, М. Стецюна, А. Білошицького.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Узагальнено світовий досвід державно-церковних відносин щодо виявлення, запбігання та припинення протиправної діяльності представників неокультів, а також провадження протекціоністської політики щодо традиційних церков як носіїв національної культури. Досліджено державно-церковні відносини у нашій державі та визначено духовно-релігійну складову національної безпеки України. З'ясовано ступінь загрози від протиправних діянь представників неокультів, що становлять небезпеку для держави, суспільства та окремих громадян. Надано науково обгрунтовані пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства України з метою оптимізації системи державно-церковних відносин у нашій країні з урахуванням світового досвіду. Розроблено організаційно-методичні рекомендації щодо професійної діяльності державних службовців у процесі взаємодії з представниками новітніх релігійних організацій. Проаналізовано характерні ознаки неокультів та розроблено нову класифікацію цих об'єднань. Феномен культів досліджено з використанням напрацювань різних галузей знань: державного управління, релігіє- та правознавства, політології та психології.

  Скачати повний текст