Показано, що загостреність проблем перехідного суспільства спричинюють духовні кризи особистості, спонукають її до трансформації, одним із засобів якої є духовні практики. З'ясовано, що "духовні практики" - це чуттєво-предметна діяльність людини, спрямована на освоєння та контроль власних психофізіологічних і духовних сил з метою самореалізації. Здійснено на базі системного підходу теоретичну реконструкцію духовних практик у різних світоглядних традиціях. Проаналізовано засоби та виокремлено основні типи сучасних духовних практик. Виділено особливості трансформації особистості у процесі духовних практик і розроблено типологію трансформованої особистості.

  Скачати повний текст