З'ясовано, що зі зростанням напруженості праці людини відбувається перехід від кількісного зростання операціональних елементів до якісно нового рівня функціонування - діяльності за умов невизначеності (випадкових середовищ). У разі ускладнення професійних операцій виявлено підвищення інтегрованості різних рівнів робочої функціональної системи, тобто структура експонується як самоструктуризований порядок. Зазначено, що системотвірним фактором під час праці у ситаціях невизначеності є швидкість формування алгоритмів-прототипів. На підставі результатів дослідження структури функціональної системи показано наявність прямого обміну інформацією між зовнішніми структурами (метасистемою) та ефекторним апаратом системи. Метасистему утворюють темпові характеристики діяльності, особистісні смисли та мотивація. Дефіцит часу у категоріальному просторі особистісних сенсів стає джерелом позитивних і негативних емоцій, тобто подвійно діє на ефективність діяльності та грає роль динамічного чинника (тактичного складника). Мотиваційна складова стабілізує діяльність на тривалих відрізках часового континууму (стратегічний складник), це суперечить посиланням про можливість обробки інформації тільки внутрішніми симплексами системи.

  Скачати повний текст