Дисертаційну роботу присвячено вирішенню актуальної науково-практичної задачі сучасної стоматології, що полягає у підвищенні ефективності лікування хворих на переломи вилицевого комплексу з пошкодженням горба верхньої щелепи з використанням методики відновлення анатомії горба верхньої щелепи та об'єму верхньощелепної пазухи.Проаналізовано клінічні прояви та вивчено комп'ютерні томограми пацієнтів із травматичними переломами стінок ВЩП, систематизовано варіанти порушень цілісності горба ВЩ та запропоновано їх класифікацію. Досліджено патоморфологічні зміни жирової тканини, що пролабує в просвіт ВЩП, вивчено кореляційні зв'язки між окремими клініко-лабораторними та патоморфологічними параметрами. Обґрунтовано доцільність реконструкції задньої стінки верхньощелепної пазухи. Ключові слова: перелом, вилицевий комплекс, горб верхньої щелепи, верхньощелепна пазуха.^UIn the dissertation there is a solution of the actual scientific and practical task, which is to increase the efficiency of treatment of patients with fractures of the zygomatic complex with damage to the tuber of the upper jaw using methods for the reconstruction of the anatomy of the tuber of the upper jaw and the volume of the maxillary sinus.The clinical cases and CT-scan of patients with traumatic fractures of the walls of the maxillary sinus have been analyzed. Various variants of damage of the upper jaw tuber have been systematized, and an easily understandable and applicable classification is proposed.The nature of the pathomorphological changes of adipose tissue, which penetrates into the maxillary sinus, is determined, and correlation relations between the individual clinical-laboratory and pathomorphological parameters that were previously unknown have been studied.It is theoretically justified that the posterior wall of the maxillary sinus should be reconstructed. Key words: fracture, zygomatic complex, tuber upper jaw, maxillary sinus.

Дисертаційна робота присвячена проблемі підвищення ефективностілікування флегмон щелепно-лицевої ділянки та зниження частоти післяопераційних ускладнень на основі використання в післяопераційному періоді дренажу зі сталим зниженим тиском, регіонарно спрямованим введенням другого антибактеріального засобу лімфотропним шляхом та застосування збагаченої плазми факторами росту. Дослідження спрямовані на вивчення особливостей плину запального процесу під час використання запропонованого підходу до лікування та чинників, які впливають на перебіг цих процесів, удосконалення методів післяопераційного лікування гострих запальних процесів ЩЛД на основі поєднання загально прийнятого та запропонованого підходів.^UThe dissertation is devoted to the problem as for increasing the effectiveness of treatment of phlegmon of the maxillofacial area and reducing the frequency of postoperative complications based on the usage in the postoperative period of drainage with constant negative reduced pressure by introducing a second antibacterial, regionally oriented lymphotropic agent and the usage of enriched plasma of growth factors. The research is aimed at studying the peculiarities of the inflammatory process during the usage of the proposed approach to treatment and the factors which influence on the course of these processes, improving the methods of postoperative treatment of acute inflammatory processes of the maxillofacial area based on a combination of generally accepted and proposed approaches.

Дисертаційна робота присвячена підвищенню якості лікування пацієнтів на відкриті переломи НЩ шляхом впровадження нового комплексного методу лікування. Актуальність цього дослідження зумовили пацієнти вказаної категорії.Використовуючи системний аналіз рентгенологічних, клінічних результатів інструментальних досліджень в пацієнтів із переломами НЩ різної локалізації класичним методом остеосинтезу.Ретроспективний аналіз 185 історій хвороб пацієнтів з переломом нижньої щелепи, які знаходились на лікуванні в КМКЛ №12 ЩЛВ впродовж 2016-2023 років. При поступленні пацієнтів 51 % становили чоловіки, а жінки 49%. Переважали переломи кута та тіла нижньої щелепи - 55%, метальний відділ - 45%. Значним фактором переважала транспортна - 37%, побутова - 27%, спортивного характеру - 26%, виробнича - 10%. Динаміка отриманих травм в сукупності пошкоджень травматичних переломів нижньої щелепи переважав 2017 та 2019 роки по кількості отриманих травм.Пацієнтів розподілено по локалізації типу перелому НЩ ментально - 45%, кута - 55%, та лінії проходження через лунку зуба поперечно - 33%, косо - 27%, дотично - 40% до лунки. Проаналізувавши характер проведення лікування пацієнтів з переломами НЩ за вказаний період, нами встановлено, що остеосинтез проведено у 59% випадків з переломом нижньої щелепи, а консервативне лікування становило 41% випадків.З 76 пацієнтів, котрі проліковані консервативно, нами було прийнято 42 пацієнта (55%), а ретроспективно опрацьовано 34 пацієнта (45%).Зі 109 пацієнтів ретроспективного аналізу клінічно 70 пацієнтів (64%) прооперовані нами класичним методом, а 39 пацієнтів ретроспективно опрацьовані (36%), це дозволило нам визначати проблеми класичного методу остеосинтезу з рентгенологічним виміром діастазу в лінії перелому до та після операції і визначення щільності кістки для розташування пластини (деклараційний патент України на корисну модель №150086). На КТ в післяопераційному періоді спостерігали наявність діастазу рани до 2,4 мм в ментальному відділі, в ділянці тіла до 2мм. Усім пацієнтам на етапі надходження в стаціонар проводили клінічне, рентгенологічне обстеження, за необхідності призначали консультації фахівців суміжних спеціальностей. У післяопераційний період проводили клінічне спостереження за перебігом загоєння рани. У хворих, яких лікували консервативно, проводили контроль фіксації шини Тігерштедта. В усіх пацієнтів на момент зняття фіксуючих пристроїв клінічно та рентгенологічно спостерігалися ознаки консолідації кісткових фрагментів навіть з діастазом рани до 2,5 мм, але при цьому виявлено порушення прикусу у 12 пацієнтів. Зуби, які знаходились в щілині перелому, були стійкі після ендодонтичного лікування. Проведений ретроспективний аналіз дав змогу не лише визначити типи зміщення кісткових фрагментів з переломами тіла, ментальної ділянки НЩ і знайти переважну локалізацію перелома у зубовмістних ділянках.^UThe dissertation is devoted to improving the quality of treatment of patients with open fractures of the lumbar spine by implementing a new complex method of treatment. The topicality of this study was determined by the patients of the specified category.Using a systematic analysis of roentgenological and clinical results of instrumental studies in patients with fractures of the LN of different localization by the classical method of osteosynthesis.Retrospective analysis of 185 case histories of patients with a mandibular fracture who were treated at KMKL No. 12 of the ShHLV during 2016-2023. When patients were admitted, 51% were men, and 49% were women. Fractures of the angle and body of the lower jaw predominated in 55%, the mental department in 45%. A significant factor was dominated by transport 37%, household 27%, sports 26%, production 10%. The dynamics of received injuries in the aggregate of injuries of traumatic fractures of the lower jaw prevailed in 2017 and 2019 in terms of the number of received injuries.Patients were divided according to the localization of the type of fracture of the LN, mental 45%, angle 55%, and the line passing through the tooth socket transversely 33%, obliquely 27%, tangential to the socket 40%. Having analyzed the nature of the treatment of patients with fractures of the lower jaw during the specified period, we found that osteosynthesis was performed in 59% of cases with a fracture of the lower jaw, and conservative treatment accounted for 41% of cases. Of the 76 patients who were treated conservatively, 42 patients (55%) were accepted by us, and 34 patients (45%) were studied retrospectively.Of the 109 patients of the retrospective analysis, clinically 70 patients (64%) were operated on by us using the classical method, and 39 patients were retrospectively processed (36%), this allowed us to determine the problems of the classical method of osteosynthesis with radiological measurement of diastasis in the fracture line before and after the operation and determination of bone density for the location of the plate (declaration patent of Ukraine for a utility model No. 150086). On the CT scan in the postoperative period, the presence of wound diastasis up to 2.4 mm was detected. in the mental department, in the body area up to 2 mm. At the stage of admission to the hospital, all patients underwent a clinical and X-ray examination, and if necessary, consultations of specialists in related specialties were prescribed. In the postoperative period, clinical observation of the course of wound healing was carried out. In the treated patients, control of fixation of the Tigerstedt splint was carried out conservatively. At the time of removal of the fixing devices, all patients showed signs of consolidation of bone fragments clinically and radiologically, even with wound diastasis of up to 2.5 mm, but occlusion disorders were detected in 12 patients. The teeth that were in the fracture gap were stable after endodontic treatment. The conducted retrospective analysis made it possible not only to determine the types of displacement of bone fragments with fractures of the body, mental part of the lower limb and to find the predominant localization of the fracture in the tooth-containing areas.

Будь-які рани м’яких тканин загоюються із формуванням рубцевої тканини, тому вивчення процесів формування та профілактики утворення рубців і в наш час залишається актуальним. Згідно останніх наукових статистичних даних, неестетичні рубці зустрічаються у 10% від загальної популяції населення земної кулі та характеризуються значним відсотком розвитку післяопераційних рецидивів після їх видалення (Нагайчук В.В., Шкільняк Л.І., 2017).Механічне пошкодження м'яких тканин – неминучий елемент будь- яких оперативних втручань на живому об’єкті, в тому числі людини. У відповідь на механічну травму починають діяти складні нейро-гуморальні механізми з метою усунення ранового пошкодження, відновлення форми та функції, в результаті чого формується рубцева тканина різного об’єму та з різними властивостями. В останні роки кількість планових оперативних втручань на щелепно-лицевій ділянці має тенденцію до зростання, що, відповідно, призводить до збільшення кількості людей із рубцями на обличчі (Мельничук Ю.М., Огоновський Р.З., 2015).На основі проведених досліджень у дисертаційній роботі встановлені нові теоретичні та практичні результати щодо формування рубцевої тканини при закритті операційних ран різними методами. Виявлені нові фактори ризику розвитку надмірного об’єму рубцевої тканини, розроблені діагностичні критерії та особливості тактики лікування та профілактики утворення патологічної рубцевої тканини.Мета дослідження – підвищити ефективність профілактичних інтраопераційних заходів стосовно ризику виникнення неестетичних післяопераційних рубців шкіри шляхом застосування і порівняння різних методів закриття операційних ран шкіри в експерименті.Об’єкт дослідження – 96 клаптів шкіри щурів лінії Wistar з післяопераційними ранами на різних стадіях репаративного гістогенезу; 6 інтактних клаптів шкіри щурів лінії Wistar.^UAny soft tissue wounds heal with the formation of scar tissue, so the study of the processes of formation and prevention of scar formation remains relevant today. According to the latest scientific statistics, unaesthetic scars occur in 10% of the total population of the world and are characterised by a significant percentage of postoperative recurrence after their removal (Nahaychuk V.V., Shkilnyak L.I., 2017).Mechanical damage to soft tissues is an inevitable element of any surgical intervention on a living object, including humans. In response to mechanical trauma, complex neurohumoral mechanisms are triggered to eliminate wound damage, restore form and function, resulting in the formation of scar tissue of various volumes and with different properties. In recent years, the number of planned surgical interventions in the maxillofacial area has tended to increase, which, accordingly, leads to an increase in the number of people with facial scars (Melnychuk Y.M., Ogonovskyi R.Z., 2015).Based on the research conducted in the dissertation, new theoretical and practical results have been established regarding the formation of scar tissue during the closure of surgical wounds using various methods. New risk factors for the development of excessive scar tissue volume have been identified, diagnostic criteria and specific tactics for the treatment and prevention of pathological scar tissue formation have been developed.The aim of the study is to increase the effectiveness of preventive intraoperative measures against the risk of unaesthetic postoperative skin scars by applying and comparing different methods of closing surgical skin wounds in the experiment.Object of study - 96 skin flaps of Wistar rats with postoperative wounds at different stages of reparative histogenesis; 6 intact skin flaps of Wistar rats.