Розроблено новий патогенетичний підхід до застосування спелеотерапії та керованої галоаерозольтерапії у відновному лікуванні хворих на бронхіальну астму (БА) залежно від особливостей формування бронхіальної обструкції. Запропонований підхід апробовано у процесі лікування 621-го хворого. Установлено, що ефективність використання даних лікувальних фізичних чинників суттєво залежить від особливостей бронхіальної обструкції, а також від нормалізації циркадних ритмів функції зовнішнього дихання. Доведено, що диференційоване призначення лікувальних фізичних чинників, яке передбачає врахування особливостей бронхіальної обструкції, дозволяє одержати більш виразний і стійкий терапевтичний ефект. З використанням одержаних даних розроблено нові режими призначення спелеотерапії та вдосконалено технології галоаерозольтерапії у хворих на БА, які відрізняються інтенсивністю галоаерозольного впливу та тривалістю курсів лікування, а також розроблено диференційовані показання для їх призначення. Вивчено особливості впливу основних несприятливих чинників природної катастрофи, зокрема повені (переохолодження, психоемоційного стресу) на перебіг БА. Показано, що використання галоаерозольної терапії сприяє стабілізації стану більшості цих хворих. Систематизовано та доповнено дані про основні компоненти механізму дії спелеотерапії та галоаерозольтерапії. Розроблено концепцію механізму їх дії та застосування у відновному лікуванні хворих на БА.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему покращання результатів лікування хворих з кровоточивими виразками дванадцятипалої кишки (ДПК) за рахунок зниження частоти ранніх рецидивів кровотеч шляхом удосконалення схем використання інгібіторів протонної помпи після ендоскопічного гемостазу. Проаналізовано ефективність лікування хворих з активними кровотечами та стигмами недавніх кровотеч з виразок ДПК, за яким були здійснені мініінвазивні ендоскопічні втручання (електрокоагуляцію або ендоскопічну ін'єкційну терапію у комплексі з електрокоагуляцією) та консервативне лікування, спрямоване на збереження гемостазу. Апробовано нові схеми введення інгібіторів протонної помпи (ІП): внутрішньовенно крапельно 40 мг один раз на добу або внутрішньовенно крапельно 40 мг два рази на добу протягом трьох днів з подальшим переходом до їх прийому per os. Доведено, що ефективність застосування ІПП не залежить від активності кровотечі. Установлено, що призначення омепразолу або пантопразолу за апробованими схемами є ефективним методом запобігання раннім рецидивам кровотеч, який зумовлює зниження їх частоти до 6,3 % випадків проти 15 % випадків у групі порівняння.

  Скачати повний текст