Наведено результати вивчення гемодинамічних та імунологічних аспектів діастолічної серцевої недостатності (СН) у 209-ти хворих на гіпертонічну хворобу (ГХ) II стадії з помірною артеріальною гіпертензією (АГ), 48-ми хворих на ГХ III стадії з постінфарктним кардіосклерозом, 40-ка хворих на саркоїзод і 40 - на системну склеродермію з діастолічним варіантом серцевої недостатності (СН) II функціонального класу (ФК). Установлено кардіогемодинамічні та імунозапальні фактори, які визначають наявність, ступінь вираженості та прогресування структурно-геометричного ремоделювання та діастолічної дисфункції лівого шлуночка (ЛШ) серця, а також фактори, які мають прогностичне значення для оцінювання ефективності лікування. Визначено загальні детермінанти ремоделювання серця та порушення імунного статусу, характерні для хворих всіх нозологій, що вивчалися. Виявлено нозологічні особливості ремоделювання серця та впливу імунних факторів на формування діастолічної дисфункції ЛШ на ранній стадії СН. Установлено особливості структурно-геометричного ремоделювання ЛШ серця за умов прогресування його діастолічної дисфункції. Запропоновано патогенетично обгрунтовані диференційовані підходи до лікування хворих з діастолічним варіантом СН, зокрема, доведено доцільність використання інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту (ІАПФ) у лікуванні хворих з діастолічним варіантом СН. Доведено доцільність використання ІАПФ для лікування хворих на саркоїдоз і системну склеродермію, а також більшу ефективність лікування хворих на ГХ з використанням ІАПФ і антагоністів рецепторів II типу у порівнянні з монотерапією з застосуванням ІАПФ.

  Скачати повний текст

Наведено результати вивчення у порівняльному аспекті впливу різних схем терапії на клінічний стан, ліпідний обмін і функціональний стан ендотелію у 120-ти хворих на стабільну та нестабільну стенокардію з IIa, IIb і IV типами дисліпопротеїдемії (ДЛП). Доведено патогенетичне значення порушень ліпідного обміну у розвитку ендотеліальної дисфункції. Установлено високу діагностичну цінність співвідношення аполіпопротеїнів (апо) B / апо A-1 в оцінюванні перебігу стенокардії у разі нормоліпідемії - збільшення співвідношення більше 1,15 свідчить про дестабілізацію стенокардії. Доведено важливу роль апобілків плазми крові у розвитку дисфункції едотелію у хворих на стабільну та нестабільну стенокардію у разі атерогенних типів ДЛП і за умов нормоліпідемії. Запропоновано вирішення проблеми оптимізації терапевтичних підходів щодо корекції клінічного стану, порушень ліпідного обміну та вмісту вазоактивних ендотеліальних факторів у хворих на стабільну та нестабільну з атерогенними ДЛП. Доведено вірогідно більшу ефективність використання у комплексній терапії чотирьох процедур лікувального дискретного плазмаферезу у порівнянні з терапією без його використання.

  Скачати повний текст