Розглянуто питання удосконалення діагностики та лікування хронічного гастродуоденіту, асоційованого з Helicobacter pylori (Hp) інфекцією. Висвітлено результати клініко-лабораторних та інструментальних досліджень, проведених у 137 хворих на хронічний гастродуоденіт (ХГД): 81 дитини з ХГД, асоційованим з Hp, та 56 дітей з ХГД, неасоційованим з Hp. Вивчено особливості клінічних проявів та наведено клініко-ендоскопічні варіанти хвороби з урахуванням рівня гастрину та пепсиногену-І, моторно-евакуаторних порушень і кислотоутворюючої функції шлунка. Виявлено антигени Hp у випорожненнях, доведено перевагу ерадикаційної терапії під час ХГД, асоційованого з Hp-інфекцією, у дітей з латентним дефіцитом заліза, за неефективної феротерапії у хворих з підвищеним рівнем пепсиногену-І та гастрину без дуоденогастрального та гастроезофагеального рефлюксу. Відзначено, поєднання ерадикаційної терапії з актиферином у дітей з залізодефіцитною анемією ліквідує сидеропенію та гематологічні прояви анемії.

  Скачати повний текст

Досліджено особливості, педагогічні умови формування особистісного досвіду старшокласників у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи у контексті нової педагогічної парадигми, згідно з якою учень у суб'єктивній позиції набуває досвіду організації особистісного способу буття у цьому процесі. На підставі аналізу різних видів досвіду, одержаного за процесу соціалізації й індивідуалізації особистості, обгрунтовано суть, структуру та розроблено модель особистісного досвіду старшокласників, що поєднує нормативно-оцінний, мотиваційно-стимулювальний й практично-дієвий компоненти з урахуванням психологічних новоутворень, потреб розвитку учнів юнацького віку. Розвинуто теоретико-методичні засади, обгрунтовано психологічні аспекти організації навчально-виховного процесу як набуття старшокласниками особистісного досвіду, що забезпечує суб'єктивну активність і єдність зовнішньої, практичної та внутрішньої, а також психологічної сторін їх діяльності. Розглянуто головні чинники формування даного досвіду, а саме: навчально-пізнавальну й суспільно-практичну діяльність, міжособистісне спілкування з різними соціальними групами, висвітлено особливості, принципи організації у єдності з їх сутнісними та динамічними характеристиками для досягнення ефективного педагогічного впливу. Теоретично обгрунтовано й експериментально доведено ефективність педагогічних умов, моделі формування особистісного досвіду старшокласників.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена науковому обґрунтуванню теоретичних положень цивільно-правового регулювання здійснення інвестицій у формі пайового фонду. Досліджено еволюцію законодавчого регулювання здійснення спільного інвестування у формі пайового фонду. Визначено поняття, ознаки та місце пайового фонду в структурі цивільних правовідносин. Проведено класифікацію пайових фондів за різними критеріями. З'ясовано особливості здійснення спільного інвестування у формі пайового фонду, що має на меті досягнення соціального ефекту. Значну увагу приділено правовідносинам щодо реалізації інвестицій у формі пайового фонду. Детально розглянуто елементи окреслених правовідносин, зокрема, акцентовано увагу на правовому статусі суб'єктів і об'єктах цих правовідносин. Розкрито систему договорів, які опосередковують реалізацію інвестицій у формі пайового фонду. Досліджено правовий режим активів пайового фонду. Проаналізовано підстави і правові наслідки припинення здійснення інвестиційної діяльності у формі пайового фонду. Сформульовано науково-обґрунтовані рекомендації щодо удосконалення національного законодавства у сфері спільного інвестування.^UThe dissertation is devoted to the scientific substantiation of the theoretical provisions of the civil legal regulation of making investments in the form of a share fund. The evolution of legislative regulation of collective investing in the form of a share fund is investigated. The concept, features and place of a share fund in the structure of civil legal relations are defined. The classification of share funds according to different criteria was carried out. The peculiarities of collective investing in the form of a share fund aimed at achieving a social effect, are clarified.Attention is paid to legal relations regarding the realization of investments in the form of a unit fund. The elements of the above-mentioned legal relations are considered in detail, in particular, attention is paid to the legal status of the subjects and objects of these legal relations. The system of contracts that mediate the implementation of investments in the form of a share fund is discovered. The legal regime of share fund's assets is investigated. The reasons and legal consequences of termination of investment activity in the form of a share fund are analyzed. Scientific-substantiated recommendations for the improvement of national legislation in the sphere of collective investing are formulated.

Дисертаційна робота є першим в Україні комплексним дослідженням проблем цивільно-правового регулювання відносин з управління підприємством як єдиним майновим комплексом. У результаті дослідження сформульовано й обґрунтовано низку положень, висновків та пропозицій, зокрема вперше: обґрунтовано авторське поняття предмету договору управління підприємством як єдиним майновим комплексом, яким охоплюються матеріальні та нематеріальні складники єдиного майнового комплексу, а також конкретні дії (діяльність), повноваження на вчинення яких передаються установником управління управителеві; договір управління підприємством як єдиним майновим комплексом на відміну від домінуючих в юридичній літературі поглядів в дисертаційній роботі розглядується як консенсуальний, моментом виникнення прав і обов'язків сторін є його укладення в нотаріальній формі; з'ясовано, що договором управління підприємством як єдиним майновим комплексом розмежовуються управлінські функції між органами управління як юридичною особою та управителем майна. Змістом договору може передбачатися передання певних функцій органу управління юридичної особи управителю без зміни положень статуту. В ЦК України необхідно виокремити положення про особливості договору передання в управління підприємства як єдиного майнового комплексу, які повинні включаючи перелік повноважень управителя; доведено, що оплатність договору управління майновим комплексом підприємства варто розглядати як певну презумпцію. Управління майном може за домовленістю сторін здійснюватися на безоплатних засадах. Ціна договору управління включає винагороду управителя і необхідні витрати, які пов'язані з функціями управління; обґрунтовано доцільність конкретизувати в законодавстві порядок вчинення дій, які є підставою продовження чинності договору управління майном на певний строк. Заяву однієї із сторін про продовження договору управління майном треба розглядати як юридичний факт у вигляді правочину, який залежить від волевиявлення одного з учасників відносин; обґрунтовано, що передумовами застосування припинення правовідношення як способу захисту у відносинах управління майном є: а) наявність збитків в установника управління, в результаті чого він в значній мірі втрачає те, на що розраховував, укладаючи договір; б) допущено невиконання стороною обов'язків, наслідком чого є втрата інтересу до виконання договору в іншої; доведено, що припинення виконання договору управління майном, яке міститься в ст.1044 ЦК України, не конкретизує момент припинення договірних зобов'язань, який пов'язується з певним юридичним фактом. Підставою припинення відносин за договором управління підприємством як єдиним майновим комплексом повинен бути підписаний сторонами акт здачі-приймання і здійснення розрахунків між установником управління і управителем; запропоновано нову редакцію ч. 1 ст. 1043 ЦК України, а саме: «Управитель, який не виявив належної турботливості при управлінні майном, наслідком чого було його втрата або пошкодження, зобов'язаний відшкодувати установнику управління завдані збитки в повному розмірі, а вигодо набувачу – доходи у вигляді упущеної вигоди, які б він отримав згідно з договором управління»; встановлено, якщо вартості майна, переданого в управління, недостатньо для відповідальності за зобов'язаннями перед третіми особами, субсидіарну відповідальність несе управитель власним майном. Майновий комплекс підприємства складається з матеріальних та нематеріальних активів. Майно може бути об'єктом стягнення. На нематеріальні активи стягнення може здійснюватися в сукупності як на складовий елемент єдиного майнового комплексу підприємства. У роботі набуло подальшого розвитку положення, що підприємство як єдиний майновий комплекс є цілісним об'єктом цивільно-правових відносин. Тому в регулятивному та охоронному правовідношенні складники майнового комплексу підприємства необхідно розглядати в сукупності як цілісний предмет договору управління з єдиним правовим режимом.^UThe dissertation is the first in Ukraine a comprehensive study of the problems of civil law regulation of relations with enterprise management as a single property complex. As a result of the study, a number of provisions, conclusions and proposals were formulated and substantiated, including for the first time: substantiates the author's concept of the subject of the contract of management of the enterprise as the only property complex which covers the material and intangible components of the single property complex, as well as specific actions (activities), the powers of which are transferred by the manager to the manager; the contract of management of the enterprise, as the only property complex, unlike the dominant in the legal literature views in the dissertation is considered consensual, the moment of emergence of rights and obligations of the parties is its conclusion in a notarial form; it is found out that the contract of enterprise management as a single property complex distinguishes management functions between the bodies of enterprise management as a legal entity and property manager. The content of the contract may provide for the delegation of certain functions of the management body of the legal entity to the manager without changing the provisions of the charter. In the Civil Code of Ukraine it is necessary to separate the provisions on the specifics of the contract of transfer to the management of the enterprise as a single property complex, which should include a list of powers of the manager; it is proved that the payment of the contract of management of the property complex of the enterprise should be considered as a certain presumption. Property management can be carried out free of charge on the agreement of the parties. The price of a management contract includes the manager's remuneration and the necessary costs associated with the management functions; it is substantiated the expediency in the legislation to specify the order of actions which are the basis for prolongation of the contract of property management for a certain term. One party's statement about the extension of the property management contract should be considered as a legal fact in the form of a transaction that depends on the will of one of the parties to the relationship; it is substantiated that the prerequisites for the application of termination of legal relations as a method of protection in the relations of property management are as follows: a) the presence of damages to the installer of management, as a result of which he substantially loses what he hoped for when concluding the contract; b) the performance of obligations by the party is admitted, which results in loss of interest in performing the contract in another; it is proved that termination of the contract of property management, which is contained in Article 1044 of the Civil Code of Ukraine does not specify the moment of termination of contractual obligations, which is related to a certain legal fact. In such a legal fact, the termination of the relations under the contract of management of the enterprise as a single property complex must be signed by the parties the act of surrender – acceptance and settlement between the installer of management and the manager; a new wording of part 1 of article 103 of the Civil Code of Ukraine is proposed, namely: “the manager who did not show proper care in managing the property, as a result of which he lost or damaged, is obliged to compensate the installer of the damage in full, and to the buyer, income in the form of lost profits that he would receive under the management agreement”; it is established that if the value of the property transferred to management is insufficient to hold the third party liable for the liability to third parties, the manager is liable for his own property. The property complex of the enterprise consists of tangible and intangible assets. Property may be subject to recovery. Intangible assets can be recovered collectively as an integral part of a single property complex of an enterprise;In the work, it was further substantiated that the enterprise as a single property complex is a holistic object of civil legal relations. Therefore, in the regulatory and protective legal relationship, the components of the property complex of the enterprise should be considered in the aggregate as a complete subject of a management agreement with a single legal regime.

Дисертаційна робота присвячена аналізу джерельної бази регулювання інвестиційної діяльності в сфері житлового будівництва, з'ясуванню способів захисту прав інвесторів. Розглянуто загально-цивілістичні способи захисту та особливості їх застосування в інвестиційній сфері. Визначено поняття майнових прав інвестора як об'єкта цивільних правовідносин. Проаналізовано особливості захисту майнових прав інвестора. Oкреслені методологічні засади способів захисту майнових прав інвестора, спрямованих на відновлення становища, що існувало до порушення. Визначено особливості визнання права як способу захисту в інвестиційній сфері будівництва. Розкрито сутність відновлення становища, яке існувало до порушення. Охарактеризовано поняття та види збитків, відшкодування яких має компенсаційну природу і спрямоване на 3 відновлення майнового становища інвестора. Розкрито проблемні питання застосування компенсаційних способів захисту в житловому будівництві. Висвітлено співвідношення майнових способів захисту інтересів інвестора з досягненням кінцевої мети інвестиційної діяльності – отримання у власність об'єкта будівництва, передбаченого інвестиційним договором. Проаналізовано підстави припинення правовідносин в аспекті охоронних способів захисту. Визначено особливості припинення правовідносин та їх наслідки у разі порушення прав учасників інвестиційної діяльності. Доведено, що припинення інвестиційного правовідношення як спосіб захисту не завжди відповідає інтересам інвестора. Адже він не отримує у власність вимірний об'єкт будівництва. Припинення правовідношення як засіб захисту поєднується з вимогою повернення інвестованих коштів.^UThe dissertation is devoted to the analysis of the source base of investment activity regulation in the sphere of housing construction, to clarifying ways of protecting the investor's rights. The general civilistic methods of protection and peculiarities of their application in the investment sphere are considered. The concept of the investor's property rights as an object of civil legal relations is defined. The peculiarities of investor`s property rights protection are analyzed. It outlines the methodological foundations of ways to protect investor's property rights aimed at restoring a pre-existing situation. The features of right recognition as a way of protection in the construction investment sphere are defined. The essence of the situation restoration that existed before the violation is revealed. The concepts and types of losses, the compensation of which have a compensatory nature and are aimed at restoring the investor's property rights are characterized. Application problems of protection compensatory methods in residential 9 construction are revealed. The relation of investor's property interests protection ways with achievement of the ultimate goal of investment activity - obtaining the construction property stipulated by the investment contract is elucidated. The grounds for termination of legal relations in the aspect of guard methods of protection are analyzed. The peculiarities of legal relations termination and their consequences in case of investment activity participants rights violation are determined. It is proved that termination of the investment legal relationship as a protection method does not always meet the investor's interests. As investor does not acquire a measurable building property. The termination of the legal relationship as a protection method is combined with the demand for repayment of the invested funds.

Дисертаційна робота присвячена аналізу джерельної бази розпорядження корпоративними правами. Досліджено джерельну базу регулювання корпоративних відносин. З'ясувано поняття та правову природу майнових і немайнових (організаційних) корпоративних прав. Проаналізовано критерії класифікації корпоративних прав. Проаналізувати правовий режим майнових та немайнових (організаційних) корпоративних прав як об'єктів цивільних правовідносин. З'ясовано правові форми розпорядження корпоративними правами. Обґрунтовано рекомендації, спрямовані на вдосконалення чинного законодавства у сфері регулювання корпоративних відносин. Запропоновано авторське визначення корпоративного права, зміст якого становлять майнові та немайнові правомочності як об'єкти цивільного обороту. Встановлено особливості правового режиму майнових та немайнових (організаційних) корпоративних прав як об'єктів цивільного обороту. Визначено правові умови оборотоздатності корпоративних прав у внутрішньокорпоративному обороті. Конкретизовано об'єкти цивільного корпоративного обороту, якими можуть бути корпоративне право або окремі правомочності, які становлять його зміст. Встановлено правові наслідки передання корпоративних прав іншим особам. Звернуто увагу на застосування термінів «відчуження корпоративних прав» та «передання корпоративних прав». Під останнім необхідно розуміти розпорядження окремими корпоративними правомочностями, залишаючись при цьому суб'єктом корпоративних відносин. Визначено правові форми цивільного обороту корпоративних прав, якими є корпоративний договір та розпорядчі правочини (договори).^UThe dissertation is devoted to the analysis of the source base of corporate rights management. The source base of corporate relations regulation is investigated. The concept and legal nature of property and non-property (organizational) corporate rights are clarified. The criteria for classification of corporate rights are analyzed. Analyze the legal regime of property and non-property (organizational) corporate rights as objects of civil law. The legal forms of disposing of corporate rights have been clarified. Recommendations aimed at improving the current legislation in the field of corporate relations regulation are substantiated. The author's definition of corporate law is proposed, the content of which is property and non-property powers as objects of civil turnover. The peculiarities of the legal regime of property and non-property (organizational) corporate rights as objects of civil turnover are established. The legal conditions for the turnover of corporate rights in intra-corporate turnover are determined. The objects of civil corporate turnover, which may be corporate law or certain powers that constitute its content, are specified. The legal consequences of the transfer of corporate rights to others have been established. Attention is paid to the use of the terms "alienation of corporate rights" and "transfer of corporate rights". The latter should be understood as the disposal of certain corporate powers, while remaining a subject of corporate relations. The legal forms of civil turnover of corporate rights are determined, which are the corporate agreement and administrative transactions (agreements).

Дисертація присвячена науковому аналізу правового статусу іноземців та осіб без громадянства в цивільному судочинстві України, аналізу особливостей розгляду і вирішення цивільних справ за їх участю в якості сторони, третіх осіб, інших учасників судового процесу та удосконаленню нормативно-правової бази щодо провадження у справах за участю вказаних суб'єктів.Детально досліджено основні питання провадження у справах за участю іноземних осіб: реалізація іноземцями та особами без громадянства права на звернення до суду за захистом і на судовий захист, підсудність судам України справ з іноземним елементом, визначення правових режимів цивільного процесуального статусу іноземців, осіб без громадянства, цивільно-процесуальний статус іноземців, осіб без громадянства – учасників справи, представників, інших учасників судового процесу, особливості надання міжнародної правової допомоги.З метою врахування позитивного іноземного досвіду, зроблено акцент на необхідності усунення прогалин у визначенні цивільного процесуального статусу іноземців та осіб без громадянства як учасників судового процесу, шляхом пропозиції внесення змін до законодавства України, яке регулює їх участь.Аналіз наукових праць та законодавства України дав можливість визначити основні особливості участі іноземних осіб в цивільному процесі України. Так, встановлено, що цивільне судочинство за участю вказаних суб'єктів здійснюється на основі двох принципів: принципу поширення національного правового режиму та принципу застосування до питань права процесуального характеру права тієї держави, суд якої розглядає справу з іноземним елементом. Так, щодо визначення цивільної процесуальної право- і дієздатності іноземців та осіб без громадянства, застосуванню підлягатиме колізійна прив'язка «закон суду», при чому, встановлено, що матеріальна та процесуальна правосуб'єктність іноземних осіб не ототожнюється. Звернуто увагу на те, що цивільна процесуальна правосуб'єктність іноземців та осіб без громадянства, залежить від процесуального статусу, який вони займають у цивільному судочинстві України (сторони, третьої особи, інших учасників судового процесу).Удосконалено зміст поняття «права на судовий захист» і «права на звернення до суду за захистом» іноземців та осіб без громадянства в цивільному процесі України, та встановлено можливість їх реалізації. Іноземні особи мають право на захист тих самих прав, свобод чи інтересів, тими самими засобами та в тому самому порядку, що і громадяни України, та не можуть претендувати на винятки з місцевого закону. Цивільне процесуальне законодавство України не містить обмежень чи умов, виконання яких необхідне іноземцями, особами без громадянства для звернення до суду. Зроблений висновок про те, що однією із особливостей розгляду судами справ з «іноземним елементом» є наявність інституту судових доручень про надання правової допомоги. Наприклад судове доручення щодо збирання доказів на території іноземної держави, тощо, зумовлює потребу в збільшенні, встановленого законодавством, строку розгляду справи по суті. При розгляді питання щодо здійснення представництва іноземців та осіб без громадянства в цивільному судочинстві України, з'ясовано можливість участі іноземного адвоката, порядок та умови набуття ним права на заняття адвокатською діяльністю в Україні. Зокрема, запропоновано складання кваліфікаційного іспиту стосовно знань вітчизняного права, − при намірі здійснення ним на території України всіх видів адвокатської діяльності. Досліджено можливість здійснення процесуального представництва іноземних осіб консулом, в результаті чого вирішено включити його органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (ст. 56 ЦПК України). При вивченні однієї із істотних новел цивільного процесуального законодавства, − запровадження нового учасника судового процесу, − експерта з питань права, значна увага у дисертації присвячена особливостям його правового статусу, підставам залучення іноземного фахівця як експерта з питань права в цивільне судочинство України. Так, з метою тлумачення норм іноземного права, необхідні спеціальні знання іноземного фахівця, як експерта в таких випадках, який володіє більш точними і повними знаннями про право, яке підлягає застосуванню. При цьому, запропоновано висновок експерта з питань права, що виступає процесуальною формою проголошення експертної думки, розглядати як доказ у процесі, встановивши чіткі вимоги до його змісту.Обгрунтовані за результатами дослідження теоретичні висновки дозволили сформулювати конкретні пропозиції щодо удосконалення правового регулювання участі іноземців та осіб без громадянства в цивільному процесі України, які узагальнено в самій роботі.^UThe dissertation is devoted to the scientific analysis of the legal status of foreigners and stateless persons in civil proceedings of Ukraine, the analysis of features of consideration and resolution of civil cases with the participation of third parties, other participants of the trial as a party and the improvement of the regulatory framework for proceedings with the participation of these entities.The main issues of proceedings in cases involving foreigners have been studied in detail: the realization of the right to apply to the court for protection and judicial protection by foreigners and stateless persons, the jurisdiction of cases with a foreign element to the courts of Ukraine, the determination of legal regimes of civil procedural status of foreigners, stateless persons; civil procedural status of foreigners, stateless persons - participants of the case, representatives, other participants of the trial, especially the provision of international legal assistance.In order to take into account the positive foreign experience, emphasis is made on the need to eliminate gaps in determining the civil procedural status of foreigners and stateless persons as participants in court proceedings, by providing proposals on amendments to the legislation of Ukraine which regulates their participation.The analysis of scientific works and legislation of Ukraine has made it possible to determine the main features of the participation of foreign persons in the civil process of Ukraine. Thus, it is established that civil proceedings with the participation of these entities are carried out on the basis of two principles: the principle of extension of the national legal regime and the principle of application of procedural law to the law of the state whose court is considering the case with a foreign element.Thus, with regard to determining the civil procedural legal capacity of foreigners and stateless persons, the conflict binding of the "law of the court" will be applied and it has been established that the material and civil procedural legal personality of foreigners should not be identified. Special attention is paid to the fact that the civil procedural legal personality of foreigners and stateless persons depends on the procedural status they occupy in the civil proceedings of Ukraine (parties, third parties, other participants in the proceedings).The content of the concepts of "the right to judicial protection" and "the right to appeal to the court for protection" of foreigners and stateless persons in the civil process of Ukraine has been improved and the possibility of their implementation has been established. Foreigners have the right to protection of the same rights, freedoms or interests by the same means and in the same order as citizens of Ukraine and cannot claim exceptions from the local law. The civil procedural legislation of Ukraine does not contain restrictions or conditions, the fulfillment of which is necessary for foreigners, stateless persons in order to apply to the court.It has been concluded that one of the features of the consideration of cases with a "foreign element" by courts is the presence of the institution of court orders to provide legal assistance. For example, a court order to gather evidence on the territory of a foreign state, etc., necessitates an increase in the term of considering the case on the merits established by law.When considering the issue of representation of foreigners and stateless persons in the civil proceedings of Ukraine, the possibility of participation of a foreign lawyer, the procedure and conditions for acquiring the right to practise law in Ukraine have been clarified. In particular, it has been proposed to take a qualifying examination for knowledge of domestic law - with the intention of carrying out all types of advocacy in Ukraine. The possibility of procedural representation of foreigners by the consul has been investigated, as a result of which it has been decided to include the bodies and persons who by law have the right to apply to the court in the interests of other persons (Article 56 of the CPC of Ukraine).In studying one of the essential novelties of civil procedural legislation - the introduction of a new participant in the trial - a legal expert, considerable attention in the dissertation is devoted to the peculiarities of his legal status, the grounds for involving a foreign specialist as a legal expert in civil proceedings of Ukraine. Thus, in order to interpret the norms of foreign law, special knowledge of a foreign specialist is required, as an expert in such cases, who has a more accurate and complete knowledge of the law to be applied. At the same time, it has been proposed to consider the opinion of an expert on legal issues that is a procedural form of the proclamation of the expert's opinion, as the evidence in the process, by establishing clear requirements for its content.

Актуальність дослідження зумовлена новелізацією законодавства в сфері трансплантації та необхідністю з’ясування особливостей реалізації особистих немайнових прав на донорство, охорону здоров’я та медичну допомогу в контексті надання медичних послуг з трансплантації. Важливе значення має також встановлення правового режиму анатомічних матеріалів як об’єктів немайнових відносин. В умовах рекодифікації цивільного законодавства пріоритетним напрямком є удосконалення механізму правового регулювання немайнових прав фізичної особи. Серед них особливе місце займають особисті немайнові права на охорону здоров’я, донорство та медичну допомогу. З ними пов’язане право на інформацію про стан свого здоров’я та на таємницю про стан здоров’я. Одним із способів забезпечення права на здоров’я та медичну допомогу є надання трансплантаційних послуг, яке неможливо здійснити без вилучених з тілесної субстанції людини анатомічних матеріалів. Надання медичної допомоги шляхом трансплантації анатомічних матеріалів, крім медичного, має ще правовий аспект. Новелізація трансплантаційного законодавства після прийняття в 2018 році Закону України «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині» зумовила виникнення низки теоретичних і практичних проблем, які потребують свого розв’язання. Метою удосконалення правового регулювання відносин з трансплантації є забезпечення здійснення особистих прав фізичної особи на охорону здоров’я, донорство, медичну допомогу та похідних від них немайнових прав, що забезпечують природне існування людини. У результаті наукового дослідження виокремлено ознаки немайнового правовідношення з трансплантації анатомічних матеріалів. Обґрунтовано, що передумовою згоди донора на трансплантацію анатомічних матеріалів є надання йому інформації про можливі негативні для нього наслідки трансплантації. Сформульовано положення, що наявність об’єктивно матеріалізованого об’єкта у вигляді анатомічного матеріалу вказує на можливість його оборотоздатності, тобто передання іншій особі – реципієнту в рамках немайнового цивільного правовідношення з метою реалізації особистих немайнових прав на донорство та медичну допомогу. Обґрунтована позиція, що особливість відносин з трансплантації полягає в тому, що між донором та реципієнтом не виникає зобов’язальних відносин і не відбувається переходу особистого немайнового права від однієї особи до іншої. Об’єктом правовідношення з трансплантації є анатомічний матеріал та медична послуга лікувального закладу з пересадки донорського органу. Встановлено, що для об’єкта немайнового правовідношення з трансплантації анатомічних матеріалів необхідна наявність таких ознак: а) здатність задовільняти потреби реципієнта у відновленні здоров’я; б) віддільність (відокремленість) від суб’єкта-донора; в) придатність для трансплантації; г) об’єктивна форма тілесної субстанції. Сформульовані ознаки трансплантаційного немайнового правовідношення: а) є правовою формою здійснення особистого немайнового права на донорство та медичну допомогу; б) здійснюється на основі волевиявлення донора та реципієнта; в) надання згоди на використання анатомічних матеріалів донора-трупа належить особам, визначеним у Законі України «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині». Доведено, що реалізація особистого немайнового права на донорство та медичну допомогу шляхом трансплантації здійснюється на основі одностороннього правочину, змістом якого є дія, що виражає поінформовану згоду донора та реципієнта на трансплантацію анатомічних матеріалів або договору про надання медичної послуги з трансплантації з ліцензованим медичним закладом. Запропоновано доповнити перелік об’єктів цивільних прав, передбачених ст. 177 ЦК України, анатомічними матеріалами, які в матеріалізованій субстанції відділені від тіла людини. Запропоновано виокремити групу осіб пріоритетної лінії спорідненості, які надають згоду на посмертне донорство. Сформульовані у роботі положення і рекомендації можуть бути використані у науковій та дослідній діяльності при подальшому вивченні правових форм реалізації особистих немайнових прав фізичної особи на охорону здоров’я, медичну допомогу та донорство, а також у регулюванні правозастосовної діяльності з надання медичних послуг в сфері трансплантації.^UThe relevance of the study is due to the novelization of legislation in the field of transplantation and the need to clarify the specifics of the exercise of personal non-property rights to donation, health care and medical assistance in the context of providing medical transplantation services. It is also important to establish the legal regime of anatomical materials as objects of non-property relations. In the context of the recodification of civil legislation, the priority is to improve the mechanism of legal regulation of non-property rights of individuals. Among them, a special place is occupied by personal non-property rights to health care, donation and medical care. They include the right to information about one's health status and to secrecy about one's health status. One of the ways to ensure the right to health and medical care is to provide transplantation services, which cannot be carried out without anatomical materials removed from human bodily substance. The provision of medical care through transplantation of anatomical materials has a legal aspect in addition to the medical one. The novelization of transplantation legislation after the adoption of the Law of Ukraine "On the Application of Transplantation of Human Anatomical Materials" in 2018 has led to a number of theoretical and practical problems that need to be addressed. The purpose of improving the legal regulation of transplantation relations is to ensure the exercise of an individual's personal rights to healthcare, donation, medical care and non-property rights derived from them, which ensure the natural existence of a person. As a result of the scientific research, the author identifies the features of non-property legal relations related to transplantation of anatomical materials. It is substantiated that a prerequisite for a donor's consent to transplantation of anatomical materials is to provide him/her with information about possible negative consequences of transplantation. The author formulates the position that the presence of an objectively materialized object in the form of anatomical material indicates the possibility of its turnover, i.e., transfer to another person - the recipient within the framework of non-property civil legal relations with a view to exercising personal non-property rights to donation and medical care. The author substantiates the position that the peculiarity of transplantation relations is that no binding relations arise between the donor and the recipient and no transfer of personal non-property rights from one person to another occurs. The object of the transplantation legal relationship is anatomical material and medical services of a medical institution for transplantation of a donor organ. The author establishes that the following features are required for the object of non-property legal relations under transplantation of anatomical materials: a) the ability to meet the recipient's needs for health restoration; b) separation (detachment) from the donor subject; c) suitability for transplantation; d) objective form of bodily substance. The author formulates the following features of transplantation non-property legal relations: a) it is a legal form of exercise of the personal non-property right to donation and medical care; b) it is exercised on the basis of the will of the donor and the recipient; c) consent to the use of anatomical materials of a donor-cadaver belongs to the persons specified in the Law of Ukraine "On the Application of Transplantation of Anatomical Materials to Humans". The author proves that the exercise of the personal non-property right to donation and medical care by means of transplantation is carried out on the basis of a unilateral transaction, the content of which is an action expressing the informed consent of the donor and the recipient to transplantation of anatomical materials or an agreement on the provision of medical transplantation services with a licensed medical institution. The author proposes to supplement the list of objects of civil rights provided for in Article 177 of the Civil Code of Ukraine with anatomical materials that are separated from the human body in a materialized substance. It is proposed to distinguish a group of persons of the priority line of kinship who consent to posthumous donation. The provisions and recommendations formulated in this work can be used in scientific and research activities in further studying the legal forms of realization of personal non-property rights of an individual to health care, medical care and donation, as well as in regulating law enforcement activities in the provision of medical services in the field of transplantation.