Вивчено колоїдно-гідродинамічні закономірності процесів ультра-флокуляції та турбулентної мікрофлотації суспензій тонкодисперсних сорбентів на основі глинистих мінералів, гідроксиду алюмінію та фероціанідів міді та нікелю з метою виділення цих сорбентів з очищуваних водних розчинів. Установлено, що зменшення розмірів часток сорбенту з 1 мм до 1 мкм зменшує необхідний час сорбційної обробки (з 1 - 2 год до 30 с) та його витрату і, відповідно, кількість відходів (у 8 - 10 разів). Запропоновано експериментальну методику визначення парної енергії зв'язку часток, що базується на вимірі залежності максимального розміру флокул від величини дисипації механічної енергії. Показано, що максимум ефективності флокулярного процесу відповідає максимуму парної енергії зв'язку часток, що залежить від їх природи, а також від типу та дози флокулянта. Показано, що у результаті такої обробки швидкість відділення сфлокульованих тонкодисперсних сорбентів від води седиментацією збільшується на 25 - 50 %, а питомий об'єм осаду зменшується як мінімум у 2 рази. Запропоновано ефективний спосіб вилучення тонкодисперсних сорбентів з водних розчинів, що базується на методах ультра-флокуляції та турбулентної мікрофлотації.

  Скачати повний текст

Вивчено частоту, причини, умови та механізими виникнення інтраопераційних ушкоджень і залишкової патології гепатикохоледоха у процесі виконання лапароскопічної холецистектомії (ЛХ), розроблено принципи їх профілактики. На підставі вивчення механізмів ушкоджень жовчних проток запропоновано класифікацію ятрогенних протокових ускладнень. Наведено алгоритми діагностики та корекції ускладнень, що виникають у процесі лапароскопічних операцій із приводу гострого та хронічного калькульозного холециститу. Удосконалено лікувальну тактику у хворих із травмами жовчних шляхів після виконання ЛХ.

  Скачати повний текст

Вперше проведено лабораторне дослідження антимікробної активності ополіскувачів, що містять різні активні інгредієнти на клінічних і тест-штамах мікроорганізмів. Розглянуто порівняльну характеристику ефективності застосування ополіскувачів, які містять різні антисептичні речовини (хлоргексидин, триклозан, цетилпіридихлорид) за їх використання у ролі профілактичних засобів і за комплексного лікування хронічного катарального гінгівіту в осіб молодого віку. Визначено, що призначення ополіскувачів у ролі профілактичного та лікувального засобу та тривалість їх використання необхідно проводити з урахуванням активності діючої речовини та її концентрації.

  Скачати повний текст

З використанням морфологічного та морфометричного методів аналізу оцінено стан гепатоцитів у разі консервації печінки та за умов кризи відторгнення після трансплантації. Встановлено можливість та достатність використання простих морфометричних параметрів площі та оптичної щільності ядер гепатоцитів для оцінки структурних змін печінки. Виявлено, що зміни співвідношення ядер гепатоцитів з різними морфометричними ознаками відображають розвиток гідропічної дистрофії печінки. Об'єктивним критерієм ступеня розвитку дистрофічного процесу, а також визначення зворотності або незворотності дистрофічних змін гепатоцитів є коефіцієнт надмірності відносної організації системи.

  Скачати повний текст

На підставі результатів клініко-рентгенологічних і електрофізіологічних досліджень у постраждалих з травмами кінцівок, що супроводжуються порушеннями периферичного кровообігу, розроблено малоінвазивний не шкідливий для здоров'я спосіб і портативний пристрій ранньої діагностики гострої ішемії м'язів і локальних судинних порушень. Принцип роботи запропонованого пристрою базується на дослідженні порогу електрозбудливості м'язів. Розроблено методику цього дослідження для верхніх і нижніх кінцівок. На підставі вивчення питань острої ішемії м'язів і локальних порушень кровообігу, а також завдяки проведеним дослідженням, запропоноваоно робочу схему патогенезу ішемічних і функціональних порушень за травм кінцівок, що дозволило обгрунтувати алгоритм-схему їх лікування, а також вдосконалити систему лікування постраждалих з травмами кінцівок, які супроводжуються гострою ішемією м'язів і локальними порушеннями кровообігу. На підставі результатів лікування цього контингенту хворих з використанням запропонованого способу ранньої діагностики гострої ішемії м'язів, а також системи комплексного патогенетично обгрунтованого лікування одержано позитивну оцінку їх ефективності та зазначено щодо доцільності широкого застосування у разі лікування пацієнтів з травмами кінцівок, які супроводжуються гострою ішемією м'язів і локальними порушеннями кровообігу.

  Скачати повний текст

Дисертаційна робота присвячена створенню новітніх наноматеріалів та нанокомпозитів на основі TiO2, ZrO2, SnO2, Fe3O4 для екологічних застосувань з наступною розробкою уніфікованої технологічної схеми синтезу індивідуальних фаз TiO2, ZrO2, Fe3O4, технологічних умов одержання монокристалічних наноструктур SnO2 різної морфології та технологічних схем створення нанокомпозитів різного складу. Індивідуальні наноматеріали та нанокомпозити на основі TiO2, ZrO2, SnO2, Fe3O4 синтезовано методами хімічного осадження, з використанням золь-гель технології, гідротермальним способом синтезу та CVD методом. Проведено їх характеризацію дифракційними методами аналізу, електронною скануючою та просвічуючою спектроскопією, ІЧ та Раман спектроскопією, рентгенівською фотоелектронною спектроскопією. Встановлено, що метод синтезу, тип прекурсору та параметри синтезу мають значний вплив на їх фазовий склад, наноструктурність, структурно-адсорбційні характеристики та сорбційно-(фото)каталітичні властивості. Розроблено уніфіковану технологічну схему отримання металоксидних наноматеріалів та обґрунтовано її економічну раціональність, яка, до того ж, потребує невеликої площі для розміщення даного виробництва та дозволяє послідовно отримувати декілька оксидів металів (TiO2, ZrO2, Fe3O4). Запропоновано спосіб синтезу монокристалічних наноструктур SnO2 різної морфології та розроблено рекомендації щодо спрямованого синтезу металоксидних наноматеріалів із урахуванням цільового призначення. Запропоновано принципові технологічні схеми синтезу нанокомпозитів: Сапоніт-Fe3O4 і активоване вугілля-ZrO2, які є простими та легкокерованими.^UThe dissertation is devoted to the creation of the newest nanomaterials and nanocomposites based on TiO2, ZrO2, SnO2, Fe3O4 for ecological applications with the subsequent development of unified technological scheme for the synthesis of TiO2, ZrO2, Fe3O4 individual phases, technological conditions for obtaining single-crystal SnO2 nanostructures of different morphology and technological schemes for creating nanocomposites of different composition. Individual TiO2, ZrO2, SnO2, Fe3O4 nanomaterials and nanocomposites based on them were synthesized by chemical precipitation, sol-gel technology, hydrothermal and CVD methods. They are characterized by XRD, electronic scanning and transmission spectroscopy, IR and Raman spectroscopy, X-ray photoelectron spectroscopy. It is established that the synthesis method, precursor type and synthesis parameters have a significant influence on composition, nanostructurality, structural-adsorption characteristics and sorption-(photo)catalytic properties of nanomaterials. A unified technological scheme for obtaining metal oxide nanomaterials has been developed and its economic rationality has been substantiated, which, moreover, requires a small area to accommodate this production and allows obtaining of several metal oxides (TiO2, ZrO2, Fe3O4). A method for the synthesis of single-crystal SnO2 nanostructures of different morphology is proposed and recommendations for the directed synthesis of metal oxide nanomaterials are developed, taking into account the intended purpose. Basic technological schemes of nanocomposite synthesis have been developed: Saponite-Fe3O4 and activated carbon-ZrO2, which are simple and easy to operate. Preliminary calculations indicate the prospects for the implementation of these schemes in order to obtain new domestic nanocomposite sorption materials for usage in water treatment systems.

Дисертаційна робота присвячена одержанню нанокомпозитів на основі титану (IV) оксиду, допованого оксидами рідкісноземельних металів (Sm3+, Er3+, Pr3+, Nd3+) та/або стануму (IV) оксидом, дослідженню їх фізико-хімічних властивостей і ефективності у фотокаталітичній деградації і мінералізації антибіотиків ципрофлоксацину і сульфаметоксазолу під дією штучного сонячного світла.В роботі розглянуто вплив параметрів (pH, температура, тип розчинника, тип прекурсору) різних методів синтезу (золь-гель, гідротермальний, комбінований золь-гель-гідротермальний, сольвотермальний) на фотокаталітичну активність порошків титану (IV) оксиду. Дослідження зразків титану (IV) оксиду, синтезованих різними методами, свідчать, що використані методи дозволяють отримувати наноструктурний ТіO2, а найвищу ефективність у фотокаталітичній деградації ципрофлоксацину в УФ-світлі (365 нм) виявляє зразок, синтезований гідротермальним методом синтезу з титану (IV) ізопропоксиду за низької температури (110 ℃) із використанням розчинника 2-пропанола. Одержаний зразок видаляє 99,5 % ципрофлоксацину за 120 хвилин процесу, характеризується високою питомою поверхнею (315 м2/г) і високою поруватістю. Встановлено, що при допуванні комерційного фотокаталізатора P25 TiO2 та синтезованого гідротермальним методом титану (IV) оксиду оксидами рідкісноземельних металів (Sm3+, Er3+, Pr3+, Nd3+) гідротермальним методом найвищу фотокаталітичну активність виявили зразки складу TiO2-Sm2О3. Найбільш ефективним у фотокаталітичній деградації ципрофлоксацину у штучному сонячному світлі є зразок синтезованого TiO2, допованого Sm2О3 (1 мас.% Sm), який видаляє 94 % антибіотика за 30 хв, а у мінералізації ципрофлоксацину – зразок комерційного фотокаталізатора P25 TiO2, допованого Sm2О3 (1 мас.% Sm), який мінералізує 86,5 % антибіотика за 6 год. Обидва фотокаталізатори продемонстрували кращі результати за комерційний зразок P25 TiO2. Продукти фотокаталітичного процесу із застосуванням зразків TiO2, допованих самарію (ІІІ) оксидом, не продемонстрували токсичність щодо бактерій E. coli на відміну від комерційного зразка P25 TiO2, який проявив токсичність через 6 год процесу.У фотокаталітичній деградації і мінералізації антибіотика сульфаметоксазолу найкращу активність проявив комерційний зразок P25 TiO2, який за 1 год видалив 75 % антибіотика, а за 3 год дозволив досягти 88 % мінералізації. Як продукти фотокаталітичного процесу, так і вихідний модельний розчин сульфаметоксазолу не виявили токсичності щодо бактерій E. coli, що може свідчити про вже розвинуту резистентність до цього антибіотику бактеріями E. coli.Дослідження оптичних властивостей титану (IV) оксиду, допованого оксидами рідкісноземельних металів, підтверджує зменшення ширини забороненої зони зразків на основі комерційного P25 TiO2 (Eg = 3,33 еВ) на 0,06-0,09 еВ, що сприяє зростанню фотокаталітичної активності. При цьому зразок синтезованого гідротермальним методом TiO2 та доповані зразки на його основі мають меншу енергію забороненої зони (3,27 еВ), яка не змінюється при допуванні.Ренгенофазовий і рентгеноструктурний аналіз зразків чистого TiO2 і TiO2, допованого Sm2О3, показав, що одержані матеріали є нанокристалічними. Фазовий склад зразків на основі P25 TiO2 представлений сумішшю анатазу і рутилу з великим розміром кристалітів (15-23 нм), зразки на основі HT TiO2 складаються з суміші анатазу і брукіту з малим розміром кристалітів (4-7 нм). Засобами скануючої електронної мікроскопії було встановлено, що допування рідкісноземельними металами не змінює морфологію TiO2. При цьому результати енергодисперсійного рентгенівіського мапування і рентгенівської фотоелектронної спектроскопії підтверджують утворення шару Sm2O3 на поверхні TiO2. Методом низькотемпературної адсорбції-десорбції азоту встановлено, що зразки на основі синтезованого титану (IV) оксиду мають більшу питому площу поверхні (202-220 м2/г), ніж зразки на основі комерційного зразка P25 TiO2 (57-61 м2/г) і, як наслідок, кращі адсорбційні властивості.Фотокаталізатори складу TiO2-SnO2, одержані із використанням прекурсору SnCl2×2H2O під час синтезу, мають найвищу ефективність у фотокаталітичній деградації антибіотика ципрофлоксацину в ультрафіолетовому світлі. Допування комерційного зразка фотокаталізатора P25 TiO2 cтануму (IV) оксидом або самарію (IV) оксидом або обома оксидами одночасно не призводить до зростання ефективності мінералізації антибіотика ципрофлоксацину під дією штучного видимого світла. Навпаки, допування синтезованого титану (IV) оксиду самарію (IV) оксидом або cтануму (IV) оксидом та самарію (IV) оксидом одночасно призводить до зростання ефективності мінералізації ципрофлоксацину, особливо у видимому діапазоні світла. Встановлено, що ефективність мінералізації ципрофлоксацину фотокаталізатором на основі синтезованого TiO2, який містить 1 мас.% Sm, у видимому світлі вища на 5 % порівняно з комерційним зразком EVONIK AEROXIDE TiO2 P25.^UThe thesis is devoted to the obtaining of nanocomposites based on titanium (IV) oxide doped with oxides of rare earth metals (Sm3+, Er3+, Pr3+, Nd3+) and/or tin (IV) oxide, the study of their physicochemical properties and efficiency in the photocatalytic degradation and mineralization of antibiotics ciprofloxacin and sulfamethoxazole under artificial sunlight.The paper considers the effect of parameters (pH, temperature, solvent type, precursor type) of various synthesis methods (sol-gel, hydrothermal, combined sol-gel-hydrothermal, solvothermal) on the photocatalytic activity of titanium (IV) oxide powders. Studies of titanium (IV) oxide samples synthesized by various methods show that the methods used allow obtaining of nanostructured TiO2, and the highest efficiency in the photocatalytic degradation of ciprofloxacin in UV light (365 nm) is revealed by the sample synthesized via hydrothermal method from titanium (IV) isopropoxide at a low temperature (110 ℃) using 2-propanol as a solvent. The obtained sample removes 99,5 % of ciprofloxacin in 120 minutes of the process, is characterized by a high specific surface area (315 m2/g) and high porosity.It was established that after doping commercial P25 TiO2 photocatalyst and titanium (IV) oxide synthesized by hydrothermal method with oxides of rare earth metals (Sm3+, Er3+, Pr3+, Nd3+) via hydrothermal method, samples of TiO2-Sm2O3 composition show the highest photocatalytic activity. The most effective in the photocatalytic degradation of ciprofloxacin in artificial sunlight is the sample of synthesized TiO2 doped with Sm2O3 (1 wt.% Sm), which removes 94 % of the antibiotic in 30 min, and in the mineralization of ciprofloxacin – a sample of the commercial photocatalyst P25 TiO2 doped with Sm2O3 (1 wt .% Sm), which mineralizes 86,5 % of the antibiotic in 6 hours. Both photocatalysts demonstrated better results than the commercial P25 TiO2 sample. The products of the photocatalytic process with TiO2 samples doped with samarium (III) oxide did not show toxicity towards bacteria E. coli, in contrast to the commercial P25 TiO2 sample, which demonstrated toxicity after 6 h of the process.In the photocatalytic degradation and mineralization of the antibiotic sulfamethoxazole, commercial sample P25 TiO2 showed the best activity, removed 75 % of the antibiotic in 1 h, and allowed reaching of 88 % mineralization in 3 hours. Both the products of the photocatalytic process and the initial model solution of sulfamethoxazole did not show toxicity against E. coli, which may indicate that antibacterial resistance had been already developed by E. coli.The study of optical properties of titanium (IV) oxide doped with oxides of rare earth metals confirms a decrease in the band gap of samples based on commercial P25 TiO2 (Eg = 3,33 eV) by 0,06-0,09 eV, which contributes to the increase in photocatalytic activity. At the same time, TiO2 sample synthesized by hydrothermal method and doped samples based on it have a smaller band gap (3,27 eV), which does not change after doping.X-ray powder diffraction analysis of pure TiO2 and TiO2 doped with Sm2O3 showed that the obtained materials were nanocrystalline. Phase composition of the samples based on P25 TiO2 is represented by a mixture of anatase and rutile with a large crystallite size (15-23 nm), while samples based on HT TiO2 consist of a mixture of anatase and brookite with a small crystallite size (4-7 nm). Using scanning electron microscopy, it was established that doping with rare earth metals does not change the morphology of TiO2. At the same time, the results of energy dispersive X-ray mapping and X-ray photoelectron spectroscopy confirm the formation of Sm2O3 layer on TiO2 surface. The method of low-temperature adsorption-desorption of nitrogen made it possible to establish that samples based on synthesized titanium (IV) oxide had higher specific surface area (202-220 m2/g) than the samples based on commercial sample P25 TiO2 (57-61 m2/g) and, as a result, better adsorption properties.Photocatalysts of TiO2-SnO2 composition, obtained from SnCl2×2H2O precursor during synthesis, had the highest efficiency in the photocatalytic degradation of antibiotic ciprofloxacin under ultraviolet light. Doping of a commercial P25 TiO2 photocatalyst with tin (IV) oxide or samarium (IV) oxide or both oxides at the same time did not lead to an increase in the efficiency of mineralization of ciprofloxacin under artificial visible light. On the contrary, doping of the synthesized titanium (IV) oxide with samarium (IV) oxide or tin (IV) oxide and samarium (IV) oxide simultaneously lead to the increase in the efficiency of mineralization of ciprofloxacin, especially in visible light range. It was established that the efficiency of mineralization of ciprofloxacin by a photocatalyst based on the synthesized TiO2 with 1 wt.% Sm is 5 % higher in visible light compared to the commercial sample of EVONIK AEROXIDE TiO2 P25.