Досліджено функціональний стан серцево-судинної системи, зокрема, клінічне значення пролапсу мітрального клапану (ПМК) та додаткових хорд (ДХ) серця. Вивчено зв'язок даних феноменів з аритміями серця, оцінено прогностичне значення ПМК або ДХ у пацієнтов кардіологічного профілю. Визначено розповсюдженість ПМК і ДХ у даній популяції та проведено анатомо-ехокардіографічні співставлення частоти виявлення різних локалізацій ДХ. Пацієнти з нейро-циркуляторною дістонією й астеноневротичним синдромом було розділено на три групи: "ПМК", "ДХ", "Контроль". Порівняльний аналіз не виявив різниці між цими групами відносно характеру скарг, змін на ЕКГ, показників фізичної працездатності та характеру аритмій за даними холтеровського моніторування. Частота виявлення і структура аритмій, індукованих неінвазивною черезстравохідною стимуляцією передсердь або інвазивною стимуляцією правого шлуночка, були в даних групах однаковими. Фенотипові ознаки дисплазії сполучної тканини частіше виявлялись у пацієнтів з ПМК. На підставі 3,7-річного спостереження продемонстровано, що наявність мітральної регуртізації (МР) 2-3 ступеня у пацієнтів з ПМК асоціюється із 16-кратним підвищенням ризику розвитку кардіоваскулярних подій. Навпаки, ПМК з мінімальною регуртізацією чи без неї, як і ДХ не несе підвищеного ризику розвитку кардіоваскулярних подій. На підставі отриманих результатів запропоновано не залучати до диспансерного спостереження пацієнтів з ДХ або ПМК або з МР 1 ступеня, які не мають супутньої органічної патології серця.

  Скачати повний текст