Здійснено соціально-філософський аналіз категорії справедливості як визначального феномену людського буття. Розглянуто функції та структуру справедливості, висвітлено її регулятивну роль в формуванні та розвитку соціального дискурсу. Наведено ретроспективну характеристику справедливості в європейській соціально-філософській парадигмі. Розкрито зв'язок справедливості з концепціями природного, договірного та позитивного права. Викладено сучасні концепції справедливості: неокантіанську, неогегельянську, "чистого вчення про право", "відродженого" природного права, трактування справедливості в філософії екзистенціалізму. Описано прояви справедливості у різних сферах соціальної комунікації. Відзначено, що комунікація є універсальним надбанням людства й універсальною реальністю суспільного буття, а справедливість є апріорі комунікативним чинником, який спрямовує людську комунікацію в соціальному дискурсі, а також те, що розуміння справедливості-несправедливості може набувати різного змісту у різних суб'єктів соціальної комунікації. Дихотомія "справедливість - несправедливість" здатна спричинювати напруження та конфліктність в межах соціального дискурсу.

  Скачати повний текст