Здійснено соціально-філософський аналіз еволюції світогляду людини, в якому феномен даної еволюції визначено як процес таких змін в системі світоглядних орієнтацій людини, які відображають формування нової парадигми буття та реалізації людиною особистісної стратегії життя. Діалектика матеріального та нематеріального виступає фундаментом здійснення світоглядної еволюції свідомості людини, коли у розвиток світогляду включаються природні адаптаційні механізми еволюції, що гармонізують світогляд людини зі змінами буття. Базисом такої гармонізації виступають архетипи. Проаналізовано об'єктивні та суб'єктивні чинники, визначено критерії виокремлення етапів еволюції світогляду людини, наведено характеристику кожного. Структуровано детермінанти формування соціально-конструктивного світогляду людини.

  Скачати повний текст

У першому розділі «Теоретико-методологічні аспекти дослідження політико-управлінської еліти в умовах постіндустріального суспільства» розглянуто еліту як протоелітну групу глибинної держави, що концентрує та використовує ресурси й можливості держави та суспільства для задоволення власних потреб, будує відносини на патрон-клієнтських засадах і для якої характерні популізм, дисфункціональність.Взаємозв'язок формальних і неформальних інститутів функціонування політичної еліти дає змогу оцінити ефективність її діяльності й особливості розвитку, проаналізувати систему її формування, що є складною та включає такі елементи:а) механізми рекрутування, які мають інституційні особливості укомплектування складу політичної еліти через успадкування, кровну спорідненість, володіння власністю, професійну компетентність, рівень освіти, партійну приналежність, особисту відданість та вислугу років;б) канали рекрутування, які являють собою шляхи просування вгору у владній ієрархії. Обидва елементи не можуть бути в статичному положенні, вони завжди перебувають у динаміці й здатні змінюватисяУ другому розділі «Адміністративна реформа в Україні: державно-управлінський аналіз» наголошено на тому, що реформування державного управління відіграє важливу роль у регулюванні переходу від командної економіки до ринкової, що відбувся в багатьох постсоціалістичних країнах протягом останніх кількох десятиліть після розпаду державного управління Радянського Союзу. Виявилося, що значного соціально-економічного прогресу досягли ті країни, які зуміли зробити свій державний сектор більш чутливим до стратегічних потреб суспільства.Децентралізація, передача влади від центру до нижчих рівнів влади, означала б вертикальний перерозподіл влади. Однак простої передачі потужності недостатньо для того, щоб отримати вищу ефективність державного управління; сам національний уряд має бути переформатований. Україні необхідно було терміново реформувати застарілий чотирирівневий адміністративно-територіальний устрій, успадкований з радянського минулого. До теперішнього часу всі спроби втілити в життя адміністративно-територіальну реформу були невдалими й не виходили за межі опрацювання концепцій, які були досить суперечливими за своєю природоюУ третьому розділі «Політико-управлінська еліта в умовах адміністративної реформи в Україні» встановлено, що структура та штат центрального уряду відрізняються від країни до країни. У деяких країнах усі службовці центрального уряду є державними службовцями; в інших адміністративний допоміжний персонал є державними службовцями, або лише той, хто виконує оперативні завдання. Однак в інших країнах ця сама організація включає державних службовців, а також працівників із трудовим договором. Деякі уряди призначають невелику групу державних службовців на вищу державну службу (ВДС). Цю елітну групу вважають ядром державної служби, що розташоване дуже близько до виконавчої влади й утворює прошарок між політиками та державною службою в цілому. Таким чином, систему вищої державної служби (ВДС) стали запроваджувати приблизно через десятиліття після початку перехідного періоду в країнах Центральної та Східної Європи^UIn the first section «Theoretical and methodological aspects of the study of political and managerial elite in a post-industrial society» the elite is seen as a proto-elite group of deep state, concentrating and using resources and capabilities of the state and society to meet their own needs. populism, dysfunction.The relationship between formal and informal institutions of the political elite allows us to assess the effectiveness of its activities, the peculiarities of development, to analyze the system of formation. Elite formation is a complex system consisting of the following elements: a) recruitment mechanisms, which are characterized by institutional features of the political elite through inheritance, blood relationship, property ownership, professional competence, education, party affiliation, personal devotion and seniority; b) recruitment channels, which are ways to move up in the hierarchy of powerThe second section, «Administrative Reform in Ukraine: Public Administration Analysis», emphasizes that public administration reform has played an important role in regulating the transition from a command to a market economy in many post-socialist countries in the decades following the collapse of Soviet governance. It turned out that those countries have made significant socio-economic progress, which have managed to make their public sector more sensitive to the strategic needs of society.Decentralization, the transfer of power from the center to the lower levels of government, would mean a vertical redistribution of power. However, a simple transfer of power is not enough to obtain higher efficiency of public administration; the national government itself must be reformatted. Ukraine urgently needed to reform the outdated four-tier administrative-territorial system inherited from the Soviet past. To date, all attempts to implement administrative-territorial reform have been unsuccessful and have not gone beyond the development of concepts that were quite contradictory in natureThe third section, «Political and Administrative Elites in the Conditions of Administrative Reform in Ukraine», emphasizes that the structure and staff of the central government differ from country to country. In some countries, all central government officials are civil servants; in others, administrative support staff are civil servants, or only those who perform operational tasks are civil servants. However, in other countries, the same organization includes civil servants as well as employees with an employment contract. Some governments appoint a very small group of civil servants to the senior civil service (SBS). This elite group is considered the core of the civil service, located very close to the executive branch, forming a layer between politicians and the civil service as a whole. Thus, the introduction of the system of higher civil service (SBS) appeared about a decade after the beginning of the transition period in the CEE countries