Висвітлено історію формування та особливості сучасного кримінально-правового захисту честі та гідності особи. На підставі новітніх теоретико-правових здобутків, досвіду вітчизняної кримінально-правової практики та вимог Конституції України та Європейського Співтовариства обгрунтовано необхідність визнання честі та гідності особи найвищою соціальною цінністю, що зумовлює захист невід'ємних людських прав на належному законодавчому рівні. Наведено пропозиції щодо удосконалення норм чинного кримінального законодавства України, спрямованих на захист честі та гідності особи від злочинних посягань.

  Скачати повний текст

Вперше описано систему різнорангових (планетарних, трансконтинентальних та регіональних) морфоструктур центрального типу (МЦТ). Обгрунтовано принцип ландшафтно-геоструктурної конформності як основу регіональних досліджень МЦТ. Розкрито механізм прояву МЦТ на земній поверхні на підставі вивчення взаємодії ендогенної та екзогенної складових геоморфогенезу, а також висвітлено особливості прояву конкретних МЦТ у просторовому розподілі компонентів природного середовища та їх параметрів: гідромережі, грунтового та рослинного покривів, геолого-геофізичних характеристик тощо.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Уточнено сутність і відмінності понять "трудові ресурси", "людський потенціал", "трудовий потенціал", "кадровий потенціал". Досліджено стан забезпеченості й ефективність використання кадрового потенціалу в різних організаційно-правових формах аграрного підприємницва. Проаналізовано якісний склад управлінсько-кадрового потенціалу, виявлено вплив якісних характеристик управлінських кадрів на результативність господарювання. Запропоновано концептуальний підхід до формування кадрового потенціалу, основою якого є системно-функціональний і адаптивний принципи реалізації етапів відтворення, розвитку та використання кадрів у сільському господарстві. Розроблено організаційно-управлінський механізм побудови кадрових служб, структурно-логічну модель формування кадрової політики й алгоритм мотиваційного механізму активізації трудової діяльності аграрних працівників.

  Скачати повний текст

У дисертації проведено комплексне дослідження взаємодії суб'єктів охорони навколишнього природного середовища.Розглянуто загальнотеоретичні положення та виокремлено й охарактеризовано історичні періоди формування та розвитку законо-давчої бази з охорони навколишнього природного середовища в Україні. Розкрито теоретико-методологічні підходи до вивчення адміністративно-правової охорони навколишнього природного середовища. Висвітлено нормативно-правові засади адміністративно-правової охорони навколишнього природного середовища.З'ясовано повноваження суб'єктів охорони навколишнього природного середовища. Досліджено екологічний моніторинг та співвідношення екологічної експертизи й оцінки впливу на довкілля у сфері охорони навколишнього природного середовища, а також окреслено особливості адміністративної відповідальності у сфері охорони навколишнього природного середовища.Визначено поняття, принципи та роль взаємодії суб'єктів охорони навколишнього природного середовища. Сформульовано пропозиції та рекомендації пов'язані з удосконаленням механізму взаємодії суб'єктів охорони навколишнього природного середовища.^UIn the dissertation the complex research of interaction of subjects of protection of the environment is carried out.The general theoretical positions are considered and the historical periods of formation and development of the legislative base on environmental protection in Ukraine are singled out and described. The theoretical and methodological approaches to the study of administrative and legal protection of the natural environment are revealed. The normative-legal principles of administrative-legal protection of the natural environment are covered.The powers of environmental protection bodies have been clarified. The ecological monitoring and correlation of ecological expertise and environmental impact assessment in the field of environmental protection are researched, as well as features of administrative responsibility in the field of environmental protection are outlined.The concept, principles and role of interaction of subjects of environmental protection are defined. The proposals and recommendations related to the improvement of the interaction mechanism of environmental protection actors are formulated.

Дисертація присвячена адміністративно-правовому регулюванню діяльності суб'єктів формування та реалізації соціальної політики України в умовах євроінтеграційних процесів. Розглянуто загальні концептуальні положення адміністративно-правових засад формування та реалізації соціальної політики України. Визначено теоретико-методологічні основи дослідження адміністративно-правового регулювання діяльності суб'єктів формування та реалізації соціальної політики України. Розкрито соціальну політику як основу побудови правової, соціальної держави. Проаналізовано діяльність Міністерства соціальної політики як центрального органа виконавчої влади у сфері формування та реалізації соціальної політики держави. З'ясовано особливості діяльності Міністерства соціальної політики щодо забезпечення державної політики з питань сім'ї та дітей. Охарактеризовано діяльність Міністерства соціальної політики щодо протидії торгівлі людьми. Проведено аналіз адміністративно-правового регулювання сфери пенсійного забезпечення. Розкрито особливості адміністративно-правового регулювання сфери надання соціальних послуг. Проаналізовано адміністративно-правове регулювання діяльності суб'єктів формування та реалізації соціальної сфери в зарубіжних державах. Визначено напрями удосконалення адміністративно-правового регулювання діяльності суб'єктів формування та реалізації соціальної сфери в контексті євроінтеграційних намірів України.Наголошено, що соціальна політика нерозривно пов'язана з самим типом соціуму, його соціокультурною системою і повинна розглядатись як одна з інтегральних його характеристик, а не просто як комплекс заходів соціального захисту слабких. Ця політика є своєрідним «фокусом», в якому сходяться й інтереси нерідко протиборчих в змаганні за обмежені ресурси соціальних груп, і уявлення про справедливість, і загальносоцієтальні потреби, пов'язані з самозбереженням суспільства і підтриманням його конкурентоздатності в світі глобальної економіки і побудови системи інформаційних суспільств.Зазначено, що в Україні сьогодні функціонує розгалужена система суб'єктів, діяльність яких спрямована на забезпечення та реалізацію концепції соціальної держави, зокрема, шляхом прийняття й виконання соціальних програм, надання соціальних послуг і соціальної допомоги населенню, здійснення соціального захисту громадян. Провідна роль з-поміж них, належить органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування. Однак, сучасний стан нормативно-правового регулювання правового статусу цих органів, процедур і порядку виконання ними своїх повноважень тощо містить численні проблеми й недоліки. З огляду на викладене, та враховуючи євроінтеграційні зобов'язання України, перед нашою державою стоїть вагоме завдання вдосконалення нормативно-правового забезпечення та підвищення ефективності діяльності зазначених суб'єктів.^UThe dissertation is devoted to the administrative law regulation of the activity of the subjects of formation and implementation of social policy of Ukraine in the context of European integration processes. The general conceptual provisions of the administrative law principles of the formation and implementation of social policy of Ukraine are considered. The theoretical and methodological foundations of the study of administrative law regulation of the activity of the subjects of formation and realization of social policy of Ukraine are determined. Social policy as a basis for building a rule of law and social state is revealed. The activity of the Ministry of Social Policy as the central body of executive power in the sphere of formation and implementation of social policy of the state is analyzed. The peculiarities of the activities of the Ministry of Social Policy regarding the provision of state policy on family and children were clarified. The activity of the Ministry of Social Policy on combating trafficking in human beings is described. The analysis of administrative law regulation of the sphere of pension insurance is carried out. The peculiarities of administrative law regulation of the sphere of provision of social services are revealed.The administrative law regulation of the activity of the subjects of formation and realization of social sphere in foreign states is analyzed. The directions of improvement of administrative law regulation of activity of the subjects of formation and realization of the social sphere in the context of Ukraine's European integration intentions are determined.It is emphasized that social policy is inextricably linked to the very type of society, its socio-cultural system and should be considered as one of its integral characteristics, and not simply as a complex of social protection measures for the weak. This policy is a kind of «focus» in which the interests of the often conflicting in the struggle for limited resources of social groups, and the idea of justice, as well as social needs, are connected with self-preservation of society and maintaining its competitiveness in the world of global economy and building of information system, societies.

Дисертація присвячена комплексному і системному аналізу адміністративно-правового регулювання профілактики правопорушень серед неповнолітніх. Розглянуто наукову основу формування уявлення про профілактику правопорушень серед неповнолітніх» та сформовано відповідні теоретико-методологічні підходи до дослідження питання адміністративно-правового регулювання профілактики правопорушень серед неповнолітніх.Розкрито поняття і зміст профілактики адміністративних правопорушень як складової системи протидії злочинності, з'ясовано умови та чинники протиправної поведінки неповнолітніх і визначено шляхи їх подолання. Здійснено аналіз генези та сучасного стану розвитку адміністративно-правових норм, що регулюють питання профілактики правопорушень серед неповнолітніх. Визначено суб'єктів профілактики правопорушень серед неповнолітніх тавстановлено їх місце в системі забезпечення прав дитини.Охарактеризовано міжнародні стандарти захисту прав дітей у контексті профілактики правопорушень серед неповнолітніх. Проаналізовано сучасний стан розвитку інформаційного середовища та визначено його вплив на протиправну поведінку неповнолітніх.Сформульовано пропозиції, спрямовані на удосконалення адміністративно-правового регулювання профілактики правопорушень серед неповнолітніх в контексті сучасних соціальних змін.^UThe dissertation is devoted to the complex and systematic analysis of administrative and legal regulation of prevention of offenses among minors. The scientific basis of forming the idea of crime prevention among minors is considered and the relevant theoretical and methodological approaches to the study of administrative and legal regulation of crime prevention among minors are formed.The concept and content of prevention of administrative offenses as a component of the system of combating crime are revealed, the conditions and factors of illegal behavior of minors are clarified and the ways to overcome them are determined. An analysis of the genesis and current state of development of administrative and legal norms governing the prevention of juvenile delinquency. The subjects of juvenile delinquency prevention have been identified and their place in the system of ensuring the rights of the child has been established.International standards for the protection of children's rights in the context of juvenile delinquency prevention are described. The current state of development of the information environment is analyzed and its influence on illegal behavior of minors is determined.Proposals aimed at improving the administrative and legal regulation of juvenile delinquency prevention in the context of modern social change have been formulated.

У дисертації здійснено комплексне дослідження співвідповідача у адміністративному процесі (процесуальна співучасть). Дисертація є комплексним теоретичним дослідженням правового статусу співвідповідача в адміністративному процесі та здійснено обґрунтування природи, сутності цієї категорії та вияву її прикладного аспекта. Обґрунтовано методологічну основу дисертаційного дослідження, визначено окремі методи, принципи та підходи наукового пізнання, які було використано для розкриття цієї теми.Констатовано, що формування процесуального статусу сторін в адміністративному судочинстві відбулося на засадах синтезування принципів змагального та елементів розшукового процесу.Обґрунтовано доцільність виокремлення трьох періодів теоретичного опрацювання процесуального статусу сторін адміністративного судочинства: 1) формування статусу учасників класичного змагального судового процесу, побудованого на засадах абсолютної рівності перед судом; 2) обґрунтування особливостей процесуального статусу сторін – учасників публічно-правових спорів і в судовому процесі, і в позасудових провадженнях; 3) конструювання особливого процесуального статусу сторін адміністративного судочинства на основі поєднання принципів змагальності та офіційного з'ясування обставин справи.Встановлено, що сторонами в адміністративному процесі є особи, які беруть участь у справі від свого імені, з метою захисту власних прав чи інтересів, або забезпечення легітимності їх реалізації судом. Подано авторське розуміння процесуальної співучасті як особливого процесуального інституту, що виникає з однорідних правовідносин, якщо права, інтереси чи обов'язки учасників адміністративного судочинства не виключають один одного, застосування якого забезпечує ефективний розгляд і вирішення справи, прискорення і спрощення її вирішення, а також виключення випадків винесення протилежних рішень за однорідними позовами. Фактична наявність цього інституту в адміністративному судочинстві підтверджується можливістю об'єднання тотожних позовів, тому в КАС України доцільно визначити порядок його використання, а також передбачити серед осіб, що беруть участь у справі, співпозивачів та співвідповідачів, визначивши їх процесуальний статус.Доведено, що процесуальна співучасть адміністративних справ – це самостійний інститут адміністративного судочинства, який визначає компетенцію конкретного адміністративного суду або судів щодо вирішення, розгляду та розмежування підвідомчих груп (категорії) адміністративних справ. Визначено особливості інституту процесуальної співучасті адміністративних справ.Акцентовано, що побудова системи адміністративних судів залежить від встановлених правил інстанційної та предметної підсудності. У КАС України встановлено комплекс норм, які створюють адміністративно-правові основи інстанційної та предметної підсудності адміністративних справ. Правові норми, регулюють ці види підсудності, наповненні різним змістом і встановлюють загальні та спеціальні правила, згідно яких відбувається розподіл справ між адміністративними судами, які є складовими судоустрою України.З'ясовано, що процесуальна співучасть адміністративних справ – це сукупність правил, що визначать розмежування компетенції адміністративних судів по вертикалі щодо розгляду адміністративних справ у першій інстанції залежно від предмету публічно-правового спору та суб'єктного складу учасників. Предметна процесуальна співучасть адміністративних справ реалізується при поданні адміністративного позову до суду першої інстанції, який компетентний розглядати та вирішувати публічно-правовий спір по суті. Предметна підсудність визначає компетенцію судів різних ланок судової системи судів адміністративної юрисдикції. Призначення предметної підсудності адміністративних справ полягає в тому, щоб визначити і розмежувати повноваження всіх адміністративних судів щодо вирішення адміністративної справи як судом першої інстанції, а також окреслити підсудність певної справи (категорії справ), тобто визначити який саме адміністративний суд зобов'язаний розглядати справу у першій інстанції.Наголошено, що у КАС України необхідно чітко визначити процесуальну співучасть, щоб у зацікавленої особи не виникало труднощів при визначені належного адміністративного суду для розгляду його адміністративного позову. Також потрібно передбачити, що адміністративним судам підсудні усі публічно-правові спори, крім тих, які згідно законом вирішуються іншими судами. Акцентовано, що саме таке положення, а не визначення підсудності шляхом встановлення у КАС України заплутаного через невизначеність і деталізацію категорій справ, дозволить уникнути ситуацій, коли суди різних інстанцій одночасно вирішують публічно-правові спори, або відмовляють у вирішенні певних справ з огляду на непідсудність.^UIn the dissertation the complex research of the co-defendant in administrative process (procedural co-participation) is carried out. The dissertation is a complex theoretical study of the legal status of the co-defendant in the administrative process and substantiation of the nature, essence of this category and the manifestation of its applied aspect. The methodological basis of the dissertation research is substantiated, separate methods, principles and approaches of scientific cognition which have been used for opening of this theme are defined. It is stated that the formation of the procedural status of the parties in administrative proceedings took place on the basis of synthesizing the principles of adversarial and elements of the search process. The expediency of separating three periods of theoretical elaboration of the procedural status of the parties to administrative proceedings is substantiated: 1) formation of the status of participants in the classic adversarial court process, built on the principles of absolute equality before the court; 2) substantiation of the peculiarities of the procedural status of the parties – participants in public law disputes both in court proceedings and in out-of-court proceedings; 3) construction of a special procedural status of the parties to administrative proceedings on the basis of a combination of adversarial principles and official clarification of the circumstances of the case. The author's understanding of procedural complicity as a special procedural institution arising from a homogeneous legal relationship is given, if the rights, interests or responsibilities of participants in administrative proceedings do not exclude each other, the application of which provides effective consideration and resolution of the case, acceleration and simplification. Cases of opposing decisions on homogeneous lawsuits. The actual existence of this institution in administrative proceedings is confirmed by the possibility of combining identical claims, so the CAS of Ukraine should determine the procedure for its use, as well as to provide among the persons involved in the case, co-plaintiffs and co-defendants, determining their procedural status. It is proved that the procedural complicity of administrative cases is an independent institution of administrative proceedings, which determines the competence of a particular administrative court or courts to resolve, consider and differentiate subordinate groups (categories) of administrative cases. The peculiarities of the institute of procedural complicity of administrative cases are determined. It is emphasized that the construction of the system of administrative courts depends on the established rules of instance and substantive jurisdiction. The CAS of Ukraine has established a set of norms that create the administrative and legal basis for instance and substantive jurisdiction of administrative cases. Legal norms regulate these types of jurisdiction, filled with different content and establish general and special rules, according to which there is a division of cases between administrative courts, which are part of the judicial system of Ukraine. It was found that the procedural complicity of administrative cases is a set of rules that will determine the division of competence of administrative courts vertically to hear administrative cases in the first instance depending on the subject of public law dispute and the subject composition of the participants. Substantive procedural complicity of administrative cases is realized when filing an administrative lawsuit in the court of first instance, which is competent to consider and resolve a public law dispute on the merits. Subject jurisdiction determines the competence of courts of different parts of the judicial system of courts of administrative jurisdiction. The purpose of the jurisdiction of administrative cases is to determine and delimit the powers of all administrative courts to decide an administrative case as a court of first instance, as well as to define the jurisdiction of a particular case (category of cases), ie to determine which administrative court is obliged to consider the case in the first instance. It is emphasized that in the CAS of Ukraine it is necessary to clearly define the procedural complicity, so that the interested person does not have difficulties in determining the appropriate administrative court to consider his administrative claim. It should also be provided that administrative courts have jurisdiction over all public law disputes, except those that are legally resolved by other courts. It is emphasized that such a provision, rather than determining jurisdiction by establishing confusion in the CAS of Ukraine due to uncertainty and detail of categories of cases, will avoid situations where courts of different instances simultaneously resolve public disputes or refuse to resolve certain cases due to lack of jurisdiction.

У дисертації досліджено проблему припинення державної служби за порушення присяги в сучасних умовах правового розвитку України, визначено її теоретико-методологічні та практичні засади, з'ясовано природу присяги як юридичної категорії та явища правової дійсності, виходячи з нормативно-правової регламентації основних принципів державної служби і гарантій державних службовців. Поняття «присяга» охарактеризовано як юридичний факт, крізь призму загального вчення про юридичні факти в теорії права, адже складення присяги породжує правові наслідки, настає відповідальність за її порушення. Визначено основні обставини, за яких терміни «клятва», «присяга» набували саме юридичного змісту у різних правових системах. Акцентовано, що притягнення до юридичної відповідальності за «порушення присяги» є юридично значущими діяннями, тобто проступками. Наголошено, що юридична відповідальність при порушенні присяги може спиратися на морально-етичні критерії, які, формалізуючись, набувають характеру правових.Обґрунтовано доцільність законодавчого закріплення «присяжних норм» як норм права, які за своїм юридичним значенням є загальнообов'язковим правилом поведінки для суб'єктів, що складають присягу. Вказано на необхідність законодавчого визначення поняття «присяга» як тексту та «порушення присяги» як проступку, вчинюваного державним службовцем, і його конкретного юридичного складу як підстави притягнення до дисциплінарної відповідальності. Зроблено висновок, що Присяга є не лише урочистою обіцянкою додержуватись певних зобов'язань, а конкретним юридичним зобов'язанням, тобто актом, що породжує юридичні факти, оскільки правова природа обіцянки та її застосування не властиві публічному праву.^UThe dissertation investigates the problem of termination of civil service for violation of the oath in modern conditions of legal development of Ukraine, defines its theoretical and methodological and practical principles, and clarifies the nature of the oath as a legal category and the phenomenon of legal reality, based on regulations guarantees of civil servants.The concept of «oath» is characterized as a legal fact, through the prism of the general doctrine of legal facts in the theory of law, because the oath generates legal consequences, there is responsibility for its violation. The main circumstances under which the terms «oath», «oath» acquired a legal meaning in different legal systems are determined. It is emphasized that bringing to legal responsibility for «violation of the oath» are legally significant acts, ie misdemeanors. It is emphasized that legal liability for violating the oath may be based on moral and ethical criteria, which, when formalized, become legal.The expediency of legislative consolidation of «sworn norms» as norms of law, which by their legal significance are a universally binding rule of conduct for the subjects taking the oath, is substantiated. The necessity of legislative definition of the concept of «oath» as a text and «violation of the oath» as a misdemeanor committed by a civil servant and its specific legal structure as a basis for disciplinary action is pointed out.It is concluded that the Oath is not only a solemn promise to comply with certain obligations, but a specific legal obligation, ie an act that gives rise to legal facts, because the legal nature of the promise and its application is not inherent in public law.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове розв’язання наукового завдання, яке полягає у тому, щоб спираючись на аналіз наукових поглядів вчених та норм чинного законодавства, з’ясувати сутність та особливості правового регулювання заохочень працівників Національної поліції України, на основі чого розробити низку пропозицій та рекомендацій, спрямованих на вдосконалення норм загального та спеціального трудового законодавства у відповідній сфері.Встановлено, що заохочення працівників поліції по відношенню до службової дисципліни – це складова частина останньої, елемент позитивного стимулювання працівника з метою забезпечення дотримання ним всіх передбачених законодавством та внутрішнім трудовим розпорядком правил та норм, а також покладених на нього службових обов’язків.Аргументовано, що заохочення найбільш раціонально та правильно сприймати як інструмент забезпечення трудової або службової дисципліни, тобто як активний метод, засіб чи спосіб провадження позитивного стимулюючого впливу на працівника з боку роботодавця.Доведено, що заохочення працівників Національної поліції України слід тлумачити як сукупність інструментів (методів, засобів та способів), за допомогою яких здійснюється позитивний стимулюючий вплив на працівників поліції, та використання яких забезпечує усталення та підтримку службової дисципліни в органах та підрозділах НПУ, що в результаті підвищує якість виконання поліцейськими покладених на них службово-трудових обов’язків.Відмічено, що занесення на дошку пошани, як заохочення, відрізняється від дострокового зняття дисциплінарного стягнення тим, що воно не впливає на трудоправовий статус працівника Національної поліції України. Це заохочення виражає в собі позитивну оцінку керівництва органу чи підрозділу поліції трудової діяльності поліцейського, проте, жодним чином не покращує його юридичне становище. Іншими словами, заохочення має виключно психологічне значення. З’ясовано, що на сьогоднішній день законодавство України встановлює великий перелік заохочень, які можуть застосовуватись до працівників поліції з різних підстав в контексті їх службової діяльності. Аналіз кожного різновиду показав, що всі заохочення відрізняються між собою, у першу чергу, за наслідками, які вони несуть в собі для поліцейського та його службово-трудового статусу. Так, одні заохочення мають суто морально-психологічне значення, а інші покращують його матеріальне становище. Доведено, що принципи застосування заохочень до працівників Національної поліції – це відправні начала, вихідні ідеї, які відображають закономірності формування та подальшого розвитку відповідних суспільних відносин. вони володіють вищою імперативністю та їх дотримання має обов’язковий характер для всіх суб’єктів. Саме принципи правового регулювання направляють та узгоджують весь механізм заохочення працівників поліції, служать своєрідним критерієм законності та правомірності їх застосування. Здійснено класифікацію відповідних принципів, на основі чого поділено їх на: 1) загальноправові; 2) спеціальні; та 3) особливі.Правове регулювання застосування заохочень до працівників Національної поліції України запропоновано розуміти здійснюваний за допомогою норм права правовий вплив на суспільні відносини, що складаються в процесі службово-трудової діяльності працівників поліції, з метою їх мотивування, підвищення рівня правосвідомості та покращення якості та ефективності виконання службових обов’язків. Тож, значення правового регулювання застосування заохочень до працівників поліції обумовлене тим, що працівники поліції мають усвідомлювати, що при сумлінній та ефективній службово-трудовій діяльності вони можуть розраховувати на заохочення, що є неабияким стимулом для позитивної практичної поведінки поліцейських під час виконання службових обов’язків.Доведено, що специфіка диференціації правового регулювання застосування заохочень до працівників Національної поліції характеризується тим, що: по-перше, заохочення, які застосовуються до поліцейських, мають особливий характер; по-друге, заохочувальні заходи носять виключно індивідуальний характер, вони не можуть бути застосовані, наприклад, до колективу органу чи підрозділу Національної поліції України; по-третє, диференціація правового регулювання застосування заохочень до працівників поліції спрямована на розширення прав та гарантій службово-трудової діяльності працівників поліції.Відмічено, що працівником є фізична особа, яка здійснює трудову діяльність на основі укладеного із роботодавцем трудового договору на постійній основі та за відповідну винагород. Однак, постійність роботи сама по собі не є підставою для застосування до працівника заходів заохочення, адже ключовим фактором є те, наскільки він якісно та ефективно її виконує.^UThesis presents a theoretical generalization and a new solution to the scientific task, which is to, based on the analysis of scientific views of scholars and the norms of the current legislation, to find out the essence and features of the legal regulation of incentives for employees of the National Police of Ukraine, on the basis of which to develop a number of proposals and recommendations, aimed at improving the norms of general and special labor legislation in the relevant field.It is established that the encouragement of police officers in relation to official discipline is an integral part of the latter, an element of positive stimulation of the employee in order to ensure his compliance with all the rules and regulations stipulated by the law and internal labor regulations, as well as the official duties assigned to him.It is argued that encouragement is most rationally and correctly perceived as a tool for ensuring labor or service discipline, that is, as an active method, means or way of carrying out a positive stimulating effect on the employee on the part of the employer.It is proved that the encouragement of the employees of the National Police of Ukraine should be interpreted as a set of tools (methods, means and ways) with the help of which a positive stimulating influence is carried out on the employees of the police, and the use of which ensures the establishment and maintenance of official discipline in the bodies and units of the National Police, which as a result improves the quality of performance by police officers of their official duties.It is noted that putting on the Board of Honor, as an incentive, differs from the early removal of a disciplinary sanction in that it does not affect the labor status of an employee of the National Police of Ukraine. This encouragement expresses a positive assessment by the management of the police body or unit of the police officer's work, however, it does not improve his legal position in any way. In other words, encouragement has an exclusively psychological meaning. It is found that today the legislation of Ukraine establishes a large list of incentives that can be applied to police officers for various reasons in the context of their official activities. The analysis of each variety showed that all incentives differ among themselves, first of all, in terms of the consequences they carry for the police officer and his official and labor status. Thus, some incentives have a purely moral and psychological meaning, while others improve his financial status.It is proven that the principles of applying incentives to the employees of the National Police are starting points, original ideas that reflect the patterns of formation and further development of relevant social relations. They have the highest imperative and their observance is mandatory for all subjects. It is the principles of legal regulation that guide and harmonize the entire mechanism of encouraging police officers, and serve as a kind of criterion for the legality and legitimacy of their application. Classification of relevant principles is carried out, on the basis of which they are divided into: 1) general legal; 2) special; and 3) specific. The legal regulation of the application of incentives to the employees of the National Police of Ukraine is proposed to be understood as a legal influence on social relations, which are formed in the process of official and labor activities of police employees, carried out with the help of legal norms, with the aim of motivating them, increasing the level of legal awareness and improving the quality and efficiency of the performance of official duties. Therefore, the importance of the legal regulation of the application of incentives to police officers is determined by the fact that police officers must be aware that with conscientious and effective official work, they can count on incentives, which is a great stimulus for positive practical behavior of police officers during the performance of official duties.It is proved that the specificity of the differentiation of the legal regulation of the application of incentives to the employees of the National Police is characterized by the fact that: firstly, the incentives applied to police officers are of a special nature; secondly, the incentive measures are of an exclusively individual nature, they cannot be applied, for example, to the staff of a body or unit of the National Police of Ukraine; thirdly, the differentiation of the legal regulation of the application of incentives to police officers is aimed at expanding the rights and guarantees of police officers official labor activity.