Дисертація є першим в Україні системним і комплексним дослідженням диференціації кримінальної відповідальності за знищення або пошкодження майна за кримінальним правом України. В роботі поглиблено досліджено питання про поняття, види та засоби диференціації кримінальної відповідальності за знищення або пошкодження майна за кримінальним правом України, проблеми застосування таких засобів та удосконалення статей кримінального закону, які їх містять. Аналіз наявних доктринальних визначень таких понять, як «знищення» та «пошкодження» майна, дає підстави виокремити певні істотні ознаки, які притаманні кожному з них: 1) обидва ці терміни вказують одразу на дві ознаки об'єктивної сторони складу кримінального правопорушення – і на суспільно небезпечне діяння, і на суспільно небезпечні наслідки. Тому, визначення цих понять мають містити опис і діяння, і наслідків. За цією ознакою вони відрізняються від таких термінів, як «псування», «руйнування» майна, які також використовуються в чинному КК України і вказують лише на діяння, не охоплюючи наслідків; 2) специфіка кримінально-правового тлумачення цих термінів обумовлює необхідність вказівки на протиправний руйнуючий уплив на майно як істотну ознаку діяння, що охоплюється поняттями «знищення майна» та «пошкодження майна». Щодо загального (не кримінально-правового) розуміння цих понять, то ними охоплюється не лише протиправний, а й правомірний руйнівний уплив на майно; 3) ознакою, що розмежовує поняття «знищення майна» та «пошкодження майна», є наслідки, які спричиняються під час вчинення цих діянь. Знищення майна означає такі наслідки: фізичне припинення 3 існування майна або такі його фізичні зміни, що унеможливлюють його відновлення; повна та постійна неможливість використання майна за його цільовим призначенням; припинення права власності на це майно. Своєю чергою, пошкодження майна означає такі наслідки: фізичні зміни, які погіршують якість чи зменшують цінність майна і можуть бути усунені; часткова та/або тимчасова неможливість використання майна за цільовим призначенням. Концептуальний аналіз доктринальних підходів дав можливість виокремити чотири аспекти розуміння поняття «диференціація кримінальної відповідальності»: 1) як метод чи принцип кримінальної політики; 2) віднесення диференціації кримінальної відповідальності до низки галузевих (спеціальних) принципів кримінального права; 3) диференціація кримінальної відповідальності розглядається як законотворчий та правозастосовний процес; 4) диференціація кримінальної відповідальності тлумачиться виключно як діяльність законодавця. У роботі висловлено думку, що більш обґрунтованою є позиція тих авторів, які визнають диференціацію кримінальної відповідальності прерогативою законодавця. Наведено аргументи на користь цієї позиції. У дисертації запропоновано два визначення поняття «диференціація кримінальної відповідальності» – у широкому та вузькому розуміннях, що дало можливість послабити дискусії у кримінально-правовій доктрині. Запропоновано визначення поняття «засіб диференціації кримінальної відповідальності» та констатовано, що універсальним засобом диференціації кримінальної відповідальності є юридична конструкція, модель злочину – склад злочину зі всіма його елементами та ознаками. Зроблено висновок, що, використовуючи можливості цього універсального «конструктора», законодавець диференціює кримінальну відповідальність, формуючи: 1) суміжні склади – склади злочинів, які відрізняються принаймні однією ознакою, яка є у одному складі й виключається в іншому; 2) конкуруючі норми, які містять склади злочинів, один із яких є загальним, а інший (інші) – спеціальний. До цієї групи належать і кваліфіковані склади, які, за своїм змістом, є нічим іншим як склади злочинів, які містяться у спеціальних нормах. Відмінність тільки у тому, що ці норми містяться у одній із загальною нормою статті; 3) конкуруючі норми, які містять склади злочинів, один із яких є, так званим, «цілим», а інші – «частинами». Така ситуація простежується, коли законодавець конструює складені склади злочинів.^UThe thesis is the first in Ukraine systematic and complex monographic research of differentiation of criminal liability for destruction or damage to property under thecriminal law of Ukraine. The paper examines issue of the concepts, types and means of differentiation of criminal liability for destruction or damage to property under thecriminal law of Ukraine, the problems of application of such means and improvement of articles of the criminal law that contain them.Analysis of existing doctrinal definitions of such concepts as destruction and damage to property, gives grounds to identify certain essential features thatare inherent in each of them: 1) both of these terms indicate two features of the objective side of the criminal offense – and a socially dangerous act, and sociallydangerous consequences. Therefore, the definitions of these concepts must contain a description of both the action and the consequences. On this basis, they differ fromsuch terms as «damage», «destruction» of property, which are also used in the current Criminal Code of Ukraine and indicate only the actions, not coveringthe consequences; 2) the specifics of the criminal law interpretation of these terms necessitates the indication of unlawful destructive influence on property, as an essentialfeature of the act, covered by the concepts of «destruction of property» and «damage to property». If we turn to the general (not criminal-legal) understanding of theseconcepts, they cover not only illegal but also legitimate destructive influence on property; 3) the feature that distinguishes the concepts of «destruction of property» and«damage to property» are the consequences that are caused in the course of these acts. Destruction of property means the following consequences: physical cessation of theproperty existence or such physical changes that make it impossible to restore it; complete and constant impossibility of using the property for its intended purpose;termination of ownership of this property. Whereas, property damage means the following consequences: physical changes that degrade the quality or reduce thevalue of the property and can be eliminated; partial and /or temporary inability to use the property for its intended purpose. Conceptual analysis of doctrinal approaches made it possible to identify four aspects of understanding the concept of «differentiation of criminal liability»: 1) as a method or principle of criminal policy; 2) attribution of differentiationof criminal liability to a number of branch (special) principles of criminal law; 3) differentiation of criminal liability is considered as a legislative and law enforcement process; 4) differentiation of criminal liability is interpreted exclusively as the activity of the legislator. The paper expresses the opinion that the position of those authors who recognize the differentiation of criminal liability as the prerogative of the legislator seems to be more reasonable. Arguments in favour of this position are given. The thesis proposes two definitions of the concept of «differentiation of criminal liability» in the so-called, broad and narrow sense, which made it possible to reduce the degree of discussion in criminal law doctrine. It is suggested the definition of the concept of a means of differentiation of criminal liability and stated that the universal means of differentiation of criminalliability is the legal structure, the model of the crime – the corpus delicti with all its elements and features. It is concluded that using the capabilities of this universal«designer», the legislator differentiates criminal liability by constructing: 1) contiguous corpus delicti – corpus delicti that differ in at least one feature, which exists in one structure and is excluded in another; 2) competing provisions that contain corpus delicti, one of which is general and the other (others) special. This group also includes qualified corpus delicti, which by their nature are nothing but corpus delicti contained in special provisions. The only difference is that these rules are contained in one of the general provisionof the article; 3) competing provisions, which contain corpus delicti, one of which is the socalled «entire» and the others – «parts». This situation is observed when the legislatorconstructs compiled corpus delicti.

Дисертація є першим в українській науці конституційного права монографічним дослідженням конституційно-правового забезпечення незалежності конституційного суду на основі аналізу українського та європейського досвіду. В роботі проведено комплексний аналіз механізму забезпечення незалежності конституційного суду, класифіковано засоби її забезпечення; визначено системи засобів, якими конституційний суд може забезпечувати власну незалежність та які мають реалізовуватися іншими суб'єктами. Встановлено, що поняття незалежність конституційного суду є багатоаспектним та може розглядатися як конституційна цінність, принцип та як властивість конституційного суду, що відображає такий його стан, за якого відсутній неправомірний вплив на Суд з боку інших суб'єктів. Доведено, що стан незалежності конституційного суду є передумовою його неупередженості при здійсненні повноважень, а його досягнення можливе за рахунок повноцінного функціонування механізму конституційно-правового забезпечення. Обґрунтовано, що правовий механізм конституційно-правового забезпечення незалежності конституційного суду є системою правових норм, які формують гарантії, та інших засобів юридичного і неюридичного характеру, що реалізуються задля уникнення неправомірного впливу на конституційний суд та забезпечення його неупередженості при здійсненні повноважень.^UThe dissertation is the first in the Ukrainian science of constitutional law monographic study of ensuring the constitutional and legal independence of the constitutional court based on the analysis of Ukrainian and European experience. The paper covers a comprehensive analysis of the mechanism for ensuring the independence of the constitutional court, classifies the means for its ensuring; the study defines the system of means, with which the constitutional court can ensure its own independence, and which shall be realized by other subjects of law. It has been established that the concept of the independence of the constitutional court is multifaceted and can be considered as a constitutional value, principle, and as a property of the constitutional court which reflects such a status of it, in which there is no undue influence on the Court by other subjects of law. It has been proven that the state of the independence of the constitutional court is a prerequisite for its impartiality in exercising its powers, and it is possible to achieve it given the full operation of the mechanism of the constitutional and legal guarantee. It is substantiated that the legal mechanism of constitutional and legal ensuring of the independence of the constitutional court is a system of legal norms that form guarantees and other legal and non-legal means implemented to prevent the undue influence on the constitutional court and ensure its impartiality in exercising its powers.