Досліджено партійно-державну політику щодо формування та функціонування системи охорони здоров'я в УСРР у контексті соціально економічних і політичних змін, які відбувалися в 1919 - 1929 рр. На основі аналізу історіографії проблеми та використання джерел, визначено та розкрито основні напрями діяльності більшовицької партії та радянської влади в медичній галузі. Висвітлено історію утворення централізованої системи управління охороною здоров'я, організацію НКОЗ УСРР та його місцевих органів. Під час дослідження матеріально-технічного забезпечення галузі виявлено та проаналізовано основні джерела її фінансування, формування мережі установ і налагодження медикаментозного та технічного постачання. Розглянуто політику радянської влади щодо медичної інтелігенції попередньої доби та формування нових кадрів для системи охорони здоров'я. Визначено пріоритети та можливості надання послуг населенню, висвітлено організацію діяльності медичних установ у містах і селах республіки.

  Скачати повний текст

До наукового обігу вперше введено поняття "суб'єктність майбутніх психологів" як інтегральної властивості особистості. Конкретизовано структуру суб'єктності, визначено критерії та рівні її розвитку у студентів-психологів. Виявлено взаємозв'язки між окремими складниками цілісної структури суб'єктності. Обгрунтовано психологічні умови (використання інтерактивних методів навчання, актуалізація розвивального потенціалу психологічної освіти, проблематизація освітнього змісту, активація самостійності студентів) і розроблено програму психолого-педагогічного супроводу розвитку суб'ктності майбутніх фахівців у сфері психології. Доповнено змістові характеристики особистісного та професійного становлення майбутніх психологів у ВНЗ за критеріями локусу контролю, відповідальності, рефлексивності, осмисленості життя, самоставлення, учбово-професійної мотивації, прагнення до самоактуалізації. Уточнено наукове уявлення про особливості та тенденції особистісного становлення майбутніх психологів на етапі професійної підготовки, розкрито значення діалогу як універсального механізму розвитку суб'єктності студентів у контексті вищої професійної освіти.

  Скачати повний текст

Дисертаційна робота присвячена теоретико-методологічному обґрунтуванню та розробці практичних рекомендацій щодо вдосконалення антикризового управління в контексті реагування на регіональні виклики в Україні. Враховуючи основні сучасні теоретичні підходи до публічного та антикризового управління, критичну оцінку наявних визначень, сутність антикризового управління в контексті реагування на регіональні виклики, запропоновано розглядати як реалізацію публічно-управлінського впливу із використанням механізмів, принципів, методів, засобів, інструментів превентивного, активного та реактивного антикризового управління з метою реагування на регіональні виклики, мінімізації їх негативного впливу на розвиток регіонів, який є складовою сталого розвитку держави, попередження виникнення криз регіонального і загальнодержавного масштабів. Реагування на регіональні виклики дозволить вирішувати проблеми на ранніх стадіях, коли вони ще не переросли в реальні загрози, не становлять небезпеки для регіонів і держави та потребують значно менших витрат на врегулювання.На основі систематизації підходів до визначення дефініцій «регіон» та «виклик», класифікації викликів регіональні виклики пропонується розглядати як «проблеми, перешкоди сталому розвитку регіону, негативні явища, суперечності між наявним і належним, які є початковим етапом реалізації реальної або потенційної загрози для розвитку регіонів і усунення яких передбачає трансформацію регіональних соціально-економічних систем». У результаті систематизації теоретичних підходів доведено доцільність узгодженого, раціонального застосування різних типів заходів комплексного поєднання антикризової, регіональної політики та політики національної безпеки для врегулювання регіональних викликів.У контексті означеного, у роботі встановлено широке коло суб'єктів реагування на регіональні виклики, до яких належать органи публічного управління загальнодержавного і регіонального (включно з місцевим) рівнів, представники громадянського суспільства, науково-експертні спільноти. Встановлено, що до органів публічної влади, відповідальних за реалізацію антикризового управління в контексті реагування на регіональні виклики в Україні, належать Президент України; ВРУ; КМУ; НБУ; РНБО; спеціалізовані антикорупційні органи, СБУ; ЗСУ; органи МВС; міністерства та інші центральні органи виконавчої влади; ОДА; РДА; обласні ради та інші органи місцевого самоврядування тощо. Виявлено, що в Україні серед публічних інституцій немає чітко визначеного головного (керівного) елемента в системі антикризового управління в контексті реагування на регіональні виклики та не здійснено чіткого розмежування повноважень у цій сфері. Доведено, що всі наявні органи публічної влади в межах своїх повноважень мають здійснювати необхідні заходи для попередження і мінімізації негативного впливу викликів і криз, протидіяти їм.^UThe dissertation is devoted to the theoretical and methodological substantiation and the development of practical recommendations for improving anti-crisis management to respond to regional challenges in Ukraine. Taking into account the main modern theoretical approaches to public and anti-crisis management, critical assessment of existing definitions, the essence of anti-crisis management in the context of responding to regional challenges is proposed to be considered as an implementation of public and managerial influence by using the mechanisms, principles, methods, means and tools of preventive, active and reactive anti-crisis management to respond to regional challenges, minimizing their negative impact on the development of regions, which is a component of state sustainable development and preventing crises of regional and national scale. Responding to regional challenges will solve problems at an early stage, when they have not yet become real threats, do not pose a danger to regions and the state and require significantly lower settlement costs.Based on the systematization of approaches to defining the terms "region" and "challenge", classification of challenges, the regional challenges are suggested to be considered as "problems, obstacles to the sustainable development of the region, negative phenomena, contradictions between existing and appropriate, which are the initial stage of realization of a real or potential threat to the development of regions, and the elimination of which involves the transformation of regional socio-economic systems". As a result of the systematization of theoretical approaches, there is proved the expediency of coordinated, rational application of different types of measures of the complex combination of anti-crisis, regional policy and national security policy for settling regional challenges.In the context of the above-mentioned, the paper identifies a wide range of actors to respond to regional challenges, including public administration authorities of national and regional (including local) levels, representatives of civil society, scientific and expert communities. It is established that the public authorities responsible for the implementation of anti-crisis management in the context of responding to regional challenges in Ukraine include: the President of Ukraine; Verkhovna Rada of Ukraine; Cabinet; National Bank of Ukraine; Council of National Security and Defence; specialized anti-corruption bodies, Security Service of Ukraine; Armed Forces of Ukraine; bodies of the Ministry of Internal Affairs; Ministries and other central executive authorities; Regional and District Councils; and other local government authorities; etc. It was found that in Ukraine, among public institutions, there is no clearly defined main (guiding) element in the anti-crisis management system in the context of responding to regional challenges, and there is no clear delineation of powers in this area. It has been proven that all existing public authorities, within their capabilities, should take the necessary measures to prevent and minimize the negative impact of challenges and crises.

1. Об’єктом дослідження є процес обліку та аналізу креації вартості підприємств у сфері житлового будівництва. Метою і завданням дослідження є розробка теоретичних положень, методичних основ та практичних рекомендацій для удосконалення процесу креації вартості підприємства. Теоретичною і методологічною базою дослідження є методи моделювання, інтеграції та деталізації; аналізу й синтезу; діалектичний, системний і комплексний підходи; загальнонаукові методи пізнання економічних явищ та процесів. Методика дослідження ґрунтувалась на спостереженні, аналізі, синтезі й агрегуванні отриманої інформації, формуванні та апробації елементів методики в практичній діяльності підприємств житлового будівництва. Наукова новизна одержаних результатів полягає в узагальненні теоретичних положень і розробці науково обґрунтованих практичних рекомендацій щодо формування процесу креації вартості підприємств у житловому будівництві. Удосконалено: облікову модель креації вартості підприємств, яка враховує специфіку у сфері житлового будівництва; термінологію поняття «креація вартості», досліджено вплив принципів обліку та представлено основні із них у формі структурної моделі. Побудовано матрицю фінансового стану підприємств житлового будівництва та розроблено алгоритм вибору методу оцінки вартості будівельного підприємства. Запропоновано розрахунок коефіцієнта креації вартості у підприємств будівельної галузі: ТзОВ «Проф Буд», ПП «Інвест Родина», ТзОВ «Куличівка», ТОВ «Домобудівник», який забезпечить отримання інформації про ефективність креаційних процесів з урахуванням витрат на залучення всіх складових капіталу, врахувавши інформаційні запити всіх груп стейкхолдерів і застосовувати його як ефективний інструмент у ході вартісно-орієнтованого управління підприємством. КРЕАЦІЯ ВАРТОСТІ, ОБЛІК, АНАЛІЗ, МОДЕЛЬ ВАРТОСТІ ПІДПРИЄМСТВА, ЕФЕКТИВНІСТЬ УПРАВЛІННЯ, БУДІВЕЛЬНА ГАЛУЗЬ.^UThe object of the study is the process of accounting and analysis of the value creation of enterprises in the field of housing construction. The purpose and task of the study is the development of theoretical provisions, methodological foundations and practical recommendations for improving the process of the value creation o the enterprise. The theoretical and methodological basis of the study is the methods of modeling, integration and detailing; analysis and synthesis; dialectical, systemic and complex approaches; general scientific methods of knowledge of economic phenomena and processes. The study methodology was based on observation, analysis, synthesis and aggregation of the received information, formation and approval of the elements of the methodology in the practical activities of housing construction enterprises. The scientific novelty of the obtained results lies in the generalization of theoretical provisions and the development of scientifically based practical recommendations regarding the formation of the process of creating the value of housing construction enterprises. Improved: the accounting model of the value creation of the enterprise, which takes into account the specifics in the field of housing construction; the terminology of the concept of “value creation”, the impact of accounting principles was investigated and the main ones were presented in the form of a structural model. A matrix of the financial status of housing construction enterprises was built and an algorithm for choosing a method of estimating the value of a construction enterprise was developed. The calculation of the coefficient of the value creation in enterprises of the construction industry is offered: LLC “Prof Bud”, PE “Invest Rodyna», LLC “Kulychivka”, LLC “Domobudivnyk” which will provide information on the effectiveness of creative processes, taking into account the costs of attracting all capital components, taking into account the information requests of all groups of stakeholders and applying it as an effective tool in the course of value-oriented management of the enterprise. VALUE CREATION, ACCOUNTING, ANALYSIS, ENTERPRISE VALUE MODEL, MANAGEMENT EFFICIENCY, CONSTRUCTION INDUSTRY.

У дисертації вирішене актуальне наукове завдання, що полягає в теоретико-методологічному обґрунтуванні системи захисту прав публічних службовців у сучасних умовах України та розробленні перспективних напрямів її вдосконалення.У роботі запропоновано механізм вдосконалення системи захисту прав публічних службовців в Україні, метою якої є досягнення європейського рівня гарантування їхнього правового статусу в контексті реформування публічного управління України в сучасних умовах трансформаційних змін. Очікуваний результат полягатиме у більш ефективному функціонуванні публічної служби завдяки формуванню кваліфікованого державного апарату. Пропонований механізм включає два аспекти оптимізації механізмів захисту прав публічних службовців: нормативно-правовий та організаційний. У контексті вдосконалення нормативно-правового механізму необхідно здійснити: зробити демократичнішим процес захисту прав публічних службовців шляхом збільшення його варіативності; деталізувати порядок захисту шляхом звернення до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та Європейського суду з прав людини; надати можливість виїзду за кордон державним службовцям та працівників органів місцевого самоврядування шляхом внесення змін до Закону України «Про воєнний стан» та ін. Для оптимізації організаційного механізму пропонується: дотримання організаційно-правових засад реалізації державної політики у сфері публічної служби; забезпечення законності при проведенні процедури зайняття посад публічними службовцями; дотримання легальних і легітимних вимог проходження та припинення публічної служби; підвищення ролі професійних спілок у захисті прав публічних службовців.^UThe dissertation solves an urgent scientific task, which consists in the theoretical and methodological substantiation of the system of protection of the rights of public servants in modern conditions of Ukraine and the development of promising directions for its improvement.The paper proposes a mechanism for improving the system of protection of the rights of public servants in Ukraine, the purpose of which is to achieve the European level of guaranteeing their legal status in the context of reforming the public administration of Ukraine in modern conditions of transformational changes. The expected result will be more efficient functioning of the public service thanks to the formation of a qualified state apparatus. The proposed mechanism includes two aspects of optimizing the mechanisms for protecting the rights of public servants: regulatory and organizational. In the context of improving the regulatory and legal mechanism, it is necessary to: democratize the process of protecting the rights of public servants by increasing its variability; to detail the protection procedure by applying to the Commissioner of the Verkhovna Rada of Ukraine for human rights and the European Court of Human Rights, provide the opportunity to travel abroad to civil servants and employees of local self-government bodies by amending the Law of Ukraine «On Martial Law» etc. In order to optimize the organizational mechanism, it is suggested: compliance with the organizational and legal principles of the implementation of state policy in the field of public service; ensuring legality during the procedure for taking positions by public servants; compliance with legal and legitimate requirements for passing and terminating civil service; increasing the role of trade unions in protecting the rights of public servants.