Розроблено нові патогенетичні обгрунтовані підходи до хірургічного лікування хворих з поширеними формами гострого гнійного перитоніту з метою поліпшення результатів їх лікування. Показано, що транслокація ентеральних бактерій у системний кровотік здійснюється у тварин через підвищення активності макрофагів кишечнику та печінки через 6 год і порушення процесів фагоцитозу через 6 - 12 год, що супроводжується неадекватним забезпеченням кишечнику киснем і порушенням його біоценозу через 2 год після індукції патологічного процесу. Встановлено, що тяжкість перебігу захворювання обумовлена порушеннями в системі транспорту кисню, розвитком імунопатологічних реакцій 3-го та 4-го типів за класифікацією Gell et Coombs (1975 р.) і порушенням кліренсу цитокінів печінкою. Також встановлено, що синдром системної запальної відповіді у хворих з розповсюдженими формами гнійного перитоніту характеризується підвищенням гострофазових показників в усі терміни дослідження, а найбільш виражені ці зміни відзначено в спланхнічному кровотоці через 48 год після операції. Транслокацію ентеральних бактерій у мезентеріальні лімфовузли встановлено у 43,5 % хворих, портальну бактеріємію - у 19,6 % і системну бактеріємію - у 13 % хворих. Вперше застосовано спосіб двомоментної інтубації кишечнику, методику порто-портального та системно-портального плазмаферезу, а також новий спосіб ентеропротекції. Комплексне лікування хворих з розповсюдженим гнійним перитонітом, що включало раціональне хірургічне втручання, застосування нутрітивної підтримки, внутрішньопортальної гемодилюції та поліпшення кліренсу цитокінів печінкою шляхом застосування порто-портального і системно-портального плазмаферезу, а також протекцію бар'єрної функції кишечнику в комплексі консервативної терапії, дозволило знизити число післяопераційних гнійно-септичних ускладнень у 2,7 рази і загальну летальність у даної категорії хворих - у 1,8 рази.

  Скачати повний текст