Представлено дослідження феномену експериментальної прози 1920-их р., зокрема, комплексний аналіз крізь призму екстраполяції поезії в прозу творів Є. Плжуника, І. Дніпровського й Юліан Шпола. Висвітлено проблемні питання експериментального прозописьма, з'ясовано його специфіку, особливості становлення. Розкрито тенденції розвитку епосу 1920-х р. Проаналізовано науково-критичний контекст періоду Розстріляного відродження, а також стан сучасного літературознавства щодо проблеми дослідження. Розроблено відповідний термінологічний та методологічний апарат. З'ясовано основні шляхи екстраполяції у межах виокремлених дискурсів поетичної та прозової спадщини Є. Плужника. Висвітлено риси експресіонізму архівних творів І. Дніпровського, які вперше подано в дослідженні. Продемонстровано на рівнях образів і художніх засобів аспекти літературного експериментування Юліан Шпола в романі та поезії. Визначено основні моделі екстраполяції.

  Завантажити