Обгрунтовано положення про оптимізм і нігілізм як екзистенціали людського буття, їх соціокультурну природу та праксеологічні функції, показано єдність оптимізму та нігілізму, розкрито їх конструктивність і деструктивність в залежності від соціальних обставин. Зміст оптимізму та нігілізму презентується ідеалами очікуваних можливостей, сповідуваними цінностями як окремими індивідами, так і соціальними, етнічними, національними й іншими соціальними структурами. Провідну роль в функціонуванні екзистенціалів людського буття відіграє справедливість (несправедливість), яка має багато проявів в соціальному й індивідуальному бутті людини. Сучасна глобалізація значно ускладнює соціокультурні процеси, продукує шанси та ризики, хиткою стає довіра чи недовіра до існуючих владних інституцій, буття націй, релігійно-духовного життя. Перспективним в подоланні нігілізму та запобіганні крайнощам оптимізму є звернення до "Третьої правди", утвердження високих гуманістичних смислів буття.

  Завантажити