Досліджено теперішній час дійсного способу французької мови в аспекті взаємодії семантики та прагматики. Теперішній час дійсного способу вивчено крізь призму дієслівної системи французької мови з позицій теорії психосистематики. Встановлено значення теперішнього часу як лінгвістичного знака, у якому обидва компоненти (семи минулого та майбутнього) об'єднані в мовному ланцюгу. Визначено композиційну та позиційну конфігурацію теперішнього часу в системі дійсного способу. Виявлено структуротвірну роль даної дієслівної форми, що зумовило її транспозиційні можливості в мовленні. Висвітлено семантико-прагматичні функції теперішнього часу дійсного способу на підставі дослідження темпоральної референції, що виділила інферентні значення даної дієслівної форми в мовленні, а також визначила її роль у темпоральній динаміці дискурсу.

  Завантажити