Вперше визначено, що у хворих на коморбідну з остеоартрозом (OA) артеріальну гіпертензію (АГ) спостерігалися три типи ортостатичних реакцій (OP) систолічного артеріального тиску (CAT) і діагностичного артеріального тиску (ДАТ) за переважання гіпертензивного та три типи добового профілю (ДП) CAT з переважанням non-dipper, чотири типи ДП ДАТ з переважанням dipper. Доведено, що коморбідна з OA АГ у порівнянні з ізольованою, незалежно від типів ОР і ДП АТ, характеризувалася більшими частотами виникнення більш важких ступенів і стадій АГ та серцевої недостатності (СН). Вперше встановлено, що коморбідність АГ з OA не впливала на вихідні показники варіабельності серцевого ритму (ВСР), але за цього порушувала реакції на ортостаз. Вперше продемонстровано, що адекватний контроль АТ забезпечує поліпшення показників ВСР у хворих з різними типами ОР і ДП АТ з відновленням правильних реакцій на ортостаз. Вперше вивчено міграцію OP АТ у хворих на коморбідну з OA АГ на етапах терапії та встановлено, що міграція CAT у більшій мірі відбувалася в гіпертензивний тип, ДАТ - в гіпотензивний. Показано, що хворим з гіпотензивною й ізотензивною OP, dipper і night-peaker ДП CAT і night-peaker ДП ДАТ - необхідна більш інтенсивна антигіпертензивна терапія.

  Завантажити