Простежено постмодерністську трансформацію статусу категорій автора та читача, функціональне наповнення яких піддається конструюванню та реконструюванню у процесі написання та читання. Виокремлено три ракурси дослідження романної творчості М. Павича. По-перше, на рівні структуротворення визначено специфіку інтерактивної комунікації, "запрограмованої" у гіпертекстуальних моделях прози письменника. По-друге, на наративно-рецептивному рівні проаналізовано експліцитні й імпліцитні рольові ігри автора та читача як оповідних інстанцій. По-третє, на рівні інтертекстуальної взаємодії визначено комунікативний потенціал "павичіади", що базується на кодуванні та декодуванні її зв'язків з іншими текстами та дискурсами. Проведений аналіз засвідчує відповідність художніх стратегій М. Павича постструктуралістсько-деконструктивістській доктрині й їх спрямованість на розширення можливостей створення, рецепції й інтерпретації літературного твору.

  Завантажити