Вперше досліджено літературну спадщину Я.П. де Бальмена в контексті російської романтичної прози першої половини XIX ст. та розкрито її ідейно-естетичне значення. Вперше здійснений аналіз повістей, які дійшли до нас у рукописній збірці, засвідчив, що Я.П. де Бальмен був обдарованим письменником-романтиком. Незважаючи на учнівський характер деяких творів, його збірка має історико-літературне значення. В ній досить рельєфно відобразилися час і людина часу; вона розширює наше уявлення про російську романтичну прозу. У контексті наявної в науці типології російського романтизму творчість Я. П. де Бальмена можна віднести до найбільш поширеного типу психологічного романтизму. У ній відсутні громадянські мотиви, політичні ідеї, проте утверджуються високі моральні ідеали добра, людяності, чистоти почуттів. Крізь усі твори письменника проходить тема кохання, що належить до числа вічних тем світової літератури, яку особливо часто культивували романтики. У меланхолійній тональності творів автора, у гіпертрофованій чутливості й екзальтованості його ліричного героя вгадуються мотиви "Страждань молодого Вертера" Й.В. Гете. Ефектний драматизм сюжетних ситуацій, емоційна напруга авторської оповіді, пишномовність і патетика, пов'язані з намаганням відтворити постать відчайдушного романтика, зближують повісті Бальмена з творами О.О. Бестужева-Марлінського й його послідовників. Разом із тим, їм бракує ідейної широти та національної орієнтації, властивих, наприклад, ранньому М.В. Гоголю.

  Завантажити