Сформовано загальну концепцію моделювання самоорганізації соціально-економічних систем як поетапну процедуру, в результаті якої формується комплекс моделей для управління життєздатністю соціально-економічних систем на основі самоорганізації. Визначено пріоритетність синергетичного підходу, який орієнтований на самоорганізаційні зміни; необхідність розглядати в управлінні складову самоорганізації не лише спонтанної, а й свідомої, спрямованої на зміну економічними агентами самих себе. Основні проблеми полягають в узгодженні управління з механізмами самоорганізації, взаємодії різних стилів управління, визначенні ефективності їх спільного впливу на розвиток системи. Одним з шляхів вирішення даних проблем рекомендовано використання рефлексивного управління, що дає змогу врахувати інтереси всіх партнерів і забезпечити життєздатність соціально-економічної системи. Серед представлених математичних методів одне з центральних місць посідає когнітивне моделювання. Універсальність такого інструменту імітаційного моделювання дозволяє у поєднанні з іншими методами моделювати різні види самоорганізації, формувати системи протидій негативній самоорганізації складних систем.

  Завантажити