З'ясовано головні епідеміологічні характеристики синдрому діабетичної стопи (СДС) (захворюваність, нозологічна та анотомо-морфологічна структура вогнищ СДС, супутня патологія, гендерні характеристики) та їх вплив на наслідки конвекційного лікування. Визначено основні клінічні, нейрофізичні та патоморфологічні особливості розвитку гнійно-септичних уражень (ГСУ) за різних варіантів СДС у контексті вибору тактики його хірургічного лікування. З'ясовано структуру первинних гнійно-некротичних вогнищ у разі СДС, ступінь ураження структурних елементів стопи, розташованих у зоні первинного вогнища, анатомічні передумови та напрямки поширення ГСУ, динаміку loci morbi в післяопераційному періоді. Вперше стверджено зональність ураження тканин стопи, притаманне для СДС, феномен "неочевидних некрозів" як субстрат обов'язкової хірургічної елімінації, закономірність етапного розвитку патоморфологічних змін у разі СДС. Розроблено радикальні опорозберігальні способи хірургічного лікування прогностично несприятливих нозологічних форм СДС. Запропоновано рекомендації щодо ранньої діагностики та диференційованого хірургічного лікування СДС, проведено оцінювання їх клінічної ефективності.

  Завантажити