Розглянуто шляхи подолання духовної кризи особистості засобами освіти та виховання в період глобалізації й інформаційної революції. Проаналізовано теоретико-методологічні засади дослідження духовної кризи, обгрунтовано актуальність і значущість емпіричного та теоретичного визначення чинників її подолання. Розкрито механізми взаємодії індивідуальних і соціальних детермінант духовної кризи особистості, визначено роль освіти та виховання в її подоланні. Встановлено, що в такій ситуації виховання формує відчуття цілісності, духовної стійкості, а освіта робить лудину духовно пружною, розвиває її інтелектуальні, моральні й естетичні інтереси. Обгрунтовано тезу, що освітньо-виховний вплив на особистість здатен мінімізувати можливі деструктивні наслідки та запобігти радикальним виходам з кризової ситуації.

  Завантажити