Вперше розроблено концептуальну модель міжособистісної взаємодії офіцерів у проблемних ситуаціях, емпіричним шляхом виявлено психологічні особливості спонукального, когнітивного та регулятивного компонентів цієї взаємодії. Удосконалено психологічний інструментарій, який дозволяє здійснювати діагностику внутрішньоособистісної конфліктності, спрямованості мотивації особистості офіцера у проблемних ситуаціях та обирати адекватні стратегії поведінки. Розширено психологічні уявлення про феномен конфліктологічної стійкості офіцерів як різновид їх психологічної стійкості та наукові уявлення про психологічні принципи та механізми гармонізації міжособистісної взаємодії офіцерів у проблемних ситуаціях. Визначено основні напрями діяльності військового психолога з гармонізації досліджуваної взаємодії.

  Завантажити