Запропоновано культурно-антропологічний підхід у дослідженні римського права, який передбачає його розгляд як соціокультурного феномену. Акцентовано увагу на тому, що римське право необхідно розглядати не лише як феномен духовної культури, але й як явище конкретно-історичної культури та цивілізації, що зумовлює варіативність цього історичного типу права та багатоманітність його соціокультурної реальності. Проведено реконструкцію "картини римського права" через виявлення в ньому бінарних опозицій, які виконували роль каркасу всього римського права: протистояння "свого" та "чужого", вільного та раба, органічне поєднання світських і сакральних елементів у правотворчості, використання як засобів конструювання римської правової реальності явищ говоріння та мовчання. Висвітлено питання правової технології стародавніх римлян як організованого процесу творення права, в якому втілено основні світоглядні настанови квіритів. Обгрунтовано тезу, що римська правова дійсність була віддзеркаленням римо-античного ціннісного універсуму та мала такі форми опредметнення, як співіснування парадигматичної та синтагматичної системи правових цінностей, "м'якої" і "жорсткої" семіотичних систем, вербальних і невербальних явищ у правовому житті та тілесних практик.

  Завантажити