Виокремлено за допомогою аналізу романів, повістей та оповідань Г. Пагутяк такі ознаки метароману у її прозі, як структурування індивідуально-авторської моделі світу, що заснована на протиставленні жорсткого світу та фантазійного притулку, наскрізні мотиви втечі від світу, пошуку притулку, втраченого раю, спокою, кохання та материнства, моделювання ідентичності героя, його відчуженості від світу, інтер- й автоінтертекстувальні конструкції, система повторюваних образів. Досліджено хронотопічні параметри трирівневої моделі світу (жорсткий світ / притулок / проміжна зона (околиця, пустеля, ліс)). Проаналізовано такі види інтер- й автоінтертекстуальності, як алюзії, варіації на тему претексту, переказ сюжету одного твору в тексті іншого, коментуюче посилання на претекст, дописування чужого або власного тексту. Доведено, що єдність творів письменниці забезпечується наскрізними моделлю світу, сюжетними схемами, образами та мотивами.

  Завантажити