Розглянуто екзистенціалізм як одну із художньо-філософських складових чеського літературного процесу першої половини XX ст. Проаналізовано екзистенційну парадигму романів, повістей та оповідань чеських письменників Л. Фукса й А. Лустіга та літературно-критичну рецепцію їх творів. З'ясовано різницю між термінами екзистенційний та екзистенціальний, висвітлено ставлення представників тогочасної чеської філософії та літературознавства до екзистенціального напряму. Розкрито онтологічну автономність екзистенційних візій чеських письменників, специфіку втілення в них екзистенціалів свободи, страху, смерті, абсурду, відчаю. Встановлено проблеми наративної інтерпретації екзистенціалів та їх художні еквіваленти, дуалізм тексту автора та персонажа. Визначено трансформації екзистенційного тіла, символічні аспекти ініціації, коди тілесної сексуальності та топос міста як ознаки екзистенційної творчості.

  Завантажити