Проведено реконструкцію, співставлення та критичну оцінку вчень І. Канта та Г. В. Ф. Гегеля щодо співвідношення моралі та релігії. З'ясовано, що в філософській системі Канта мораль та релігія сутнісно співпадають. Зазначено, що тотожність моралі та релігії обгрунтовується ним через співвіднесеність досліджуваних феноменів у понятті моральної віри, яку Кант проголошує онтологічною стосовно людської природи. Мораль та релігія співвідносяться як два регулятиви людської поведінки, перший з яких (мораль) реалізується в суто ноуменальній природі людини, а другий (релігія) об'єднує ноуменальний та феноменальний світи людського буття. Встановлено, що однією з найважливіших передумов формування Гегелевого філософського мислення виступає етика та філософія релігії Канта. Визначено, що Гегель починає свою філософську творчість із переосмислення та розвитку Кантових ідей. З'ясовано, що, незважаючи на граничну альтернативність досліджених філософських підходів до вирішення проблеми співвідношення моралі та релігії (апріористсько-трансцендентистський підхід Канта та історично-імманентистський підхід Гегеля), існує можливість взаємного доповнення їх теоретичних моделей. Доробок соціально-історичної та проблемно-категоріальної реконструкції та аналізу етичних і філософсько-релігійних вчень Канта та Гегеля може бути задіяний для загальнотеоретичного вирішення надскладної проблеми співвідношення моралі та релігії.

  Завантажити