Уперше доведено, що хронічний алкоголізм з біохімічної точки зору можна охарактеризувати як синдром гіпоендорфінізм-індукованого апоптозу. На значному клінічному матеріалі встановлено різке пригноблення системи ендогенних опіоїдів у хворих на хронічний алкоголізм, що корелює зі стадією захворювання й рівнем циркулюючої фрагментованої ДНК. Зміна енкефалінергічної активності перекладає гомеостатичні функції організму на інший рівень регуляції, що показано на прикладі електролітного балансу й індукції апоптозу. За умов хронічної алкологізації перебудовується вся система гіпоталамус-гіпофіз-гонади, про що свідчать дані гормонального спектру у хворих на хронічний алкоголізм і наркоманію. Уперше встановлено молекулярно-структурні зміни води гідрата й динаміку її перерозподілу між вільною, гідрованою та кристалічною фракціями у хворих на хронічний алкоголізм і наркоманію, що дозволило обгрунтувати застосування ЯМР-релаксації протонів тканинної води біологічних рідин у діагностиці й лікуванні захворювань, пов'язаних з дисбалансом у нейрогормональній регуляції.

  Завантажити