Вивчено доцільність, ефективність і безпеку використання агоністу периферичних опіоїдних рецепторів даларгіну у монотерапії й у комбінації з авторською методикою електроімпульсної терапії тазового дна у хворих на гіперактивний сечовий міхур (ГСМ). Показано причинно-наслідкові взаємовідносини ефективності аналогу лейцин-енкефаліну даларгіну та комплексної опіатно-електроімпульсної терапії від ступеню клінічних проявів симптомокомплексу ГСМ і статі хворих, на їх базі опрацьовано принциповий диференційований клінічний алгоритм щодо діагностики та лікування хворих на ГСМ.

  Завантажити