Досліджено соцреалістичний канон в українській літературі, який тлумачиться як система усталених нормативів, ідеологія формування дискурсивних практик, спрямованих на створення зразкових текстів, що покликані конструювати та легітимізувати радянську ідентичність. Осмислено три фази соцреалістичного канону (протоканону й кононізації, соцреалістичної картини світу, сформованість якої позначає домінування канону як основного репрезентанта радянської літератури, редукції канону за умов "загроженої" культури та в жданівську добу). Обгрунтовано, що соцреалістичний канон у його українському варіанті виявляє зовнішньодекларативну та внутрішньовиразнювальну тенденції.

  Завантажити