Визначено конформізм і нонконформізм в якості полярних способів соціального вибору індивіда та векторів самоактуалізації особистості за умов системної суспільної кризи, визначальними рисами якої є мінливість соціокультурного простору, соціальна аномія, знецінення загальнолюдських цінностей, транформація аксіосфери. Показано, що в окресленій ситуації нонконформізм виступає в якості конструктивного напряму самоактуалізації особистості, а конформізм, як полярний вектор соціального вибору, є фактором, каталізуючим розвиток і поглиблення кризового стану суспільства. Доведено, що за певних умов нонконформізм можна розглядати як одну з форм соціальної творчості. Проаналізовано соціальний протест і контркультуру в якості експлікації нонконформізму. Досліджено феномен естетизації соціального протесту й особливості реалізації творчих інтенцій нонконформізму в ситуації перформативного повороту в культурі. Охарактериховано нонконформізм і конформізм як вектори соціальної адаптації студентської молоді за умов трансформації освітнього простору.

  Завантажити